– Екологія – це комплексна наука, що вивчає процеси взаємодії природних комплексів біосфери між собою, а також вплив на них господарської діяльності людини, тобто техносфери. Зрозуміло, що наука не може бути поганою або хорошою. Слово «екологія» ми самі наповнили іншим змістом, маючи на увазі стан довкілля, вивчення й усунення негативних наслідків господарювання людей, – говорить Сергій Миколайович. – У глобальному завданні збереження природного світу, що нас оточує і оберігає (!), дедалі більше уваги акцентується на екологічному вихованні та освіті, і наш вуз приділяє цим питанням першорядне значення.
Людська цивілізація виробила декілька світоглядних типів ставлення людини до природи. Один із них – антропоцентричний. Згідно з ним вважається, що природа створена для вдоволення потреб людини. Усю свою історію людина вважає, що вона вища за природу, тримаючи курс на орієнтир «комфортне життя», яке має на увазі обивательські втіхи, що роблять життя легшим і яскравішим – спорудження будинку, купівля нового автомобіля та подібні речі. А природа – це джерело життєво важливих ресурсів, і його потрібно зберігати в прийнятному стані.
Інший вид ставлення до природи – екоцентричний. Він полягає в тому, що людина розглядається як частина природи, тому мусить коритися її законам, а нехтування ними неминуче призведе до необоротних змін у біосфері, і її стан буде неприйнятний для життя людства. Цей світогляд вимагає стримати потреби людини до меж, обумовлених законами біосфери. Саме в цьому й полягає ідеал гармонійних відносин між природою та людиною, яка посідає у природі свою нішу. І місія нашого університету полягає в тому, щоб сформувати у свідомості людей взагалі й наших студентів зокрема такий екоцентричний світогляд, екологічну культуру.
Але не буває й без крайнощів. Є й третій світоглядний тип – біоцентричний. Відповідно до нього, інтереси природи стоять вище від інтересів людства, що неминуче призводить до екстремізму в екологічному русі. Наприклад, є екстремістське крило всесвітньо відомої організації «Greenpeace», про гучні акції якої відомо, мабуть, усім. Відокремлюючи людину від природи й поокремо «опікуючись» благом людини та благополуччям природи, такі грінпісівці дотримуються того ж однобічного антропоцентричного підходу, але перевернутого на 180 градусів, попутньо лобіюючи свої політичні й економічні інтереси.
У нашому університеті ми ставимо перед собою завдання: поряд із викладанням прикладних дисциплін – таких, наприклад, як проведення розрахунків за різними показниками забруднювачів, – сформувати екологічну культуру як частину внутрішнього світу людини. Наступний крок – виховання активної життєвої позиції, для того щоб, маючи знання, людина могла навчитися обґрунтовувати свої міркування за тими чи іншими проблемам захисту природи, щоб вона здобула можливість формувати громадську думку з актуальних проблем екології. У тому разі, коли позиція більшості, наприклад, населення міста, непохитна, не залишиться місця для всюдисущого приватного інтересу, що зневажає екологічні інтереси городян, утискає їх зокрема й за допомогою корупційних схем.
Із усього сказаного вище постає питання: як у наш час економічного зиску зарадити створеному нами ж вельми складному становищу? Щоб не провадити політику тимчасового правителя, розпочати треба з прищеплення елементарних понять про збереження довкілля – навчитися бодай не смітити навколо себе. Але, на жаль, наразі ми рухаємося шляхом нищення природи. Продаж чистої пляшкової води – це великий крок назад, який ми змушені були зробити для власного виживання. Те, над чим посміялася б людина 30 років тому, стало частиною сучасного життя. Що чекає нас через 30-40 років? Свіже повітря в пляшках? Чи зможемо ми навчитися самі й навчити людей довкола себе поводитися розумно, а головне – мислити по-новому? Виховати екологічно грамотних людей – завдання непросте.
В Одесі було ухвалено програму екологічної освіти й виховання. Перший крок зроблено. Що стане вирішальним для наступного кроку – розсудливість людей чи їхня байдужність? Елементарне піклування про чистоту простору, що оточує людину, чи то квартира, а чи прилегла до будинку територія, має стати основою існування. Тоді «хороша екологія» стане нормою нашого життя.
