Так склалося, але своєрідною візитівкою кожного районного центру є його автобусна станція. Бо ж саме сюди прибувають і звідси від’їжджають тисячі пасажирів, які потім зберігають у своїй пам’яті деталі про сервіс та умови очікування транспорту.
Якщо говорити про селище Велика Михайлівка, то особисто в мене воно асоціюється зі зграєю бродячих собак. Двоє доволі великих псів і декілька малих – постійні учасники бурхливого життя автостанції. Вони жадібно дивляться на пиріжки, булочки чи інші наїдки, якими ласують люди в очікуванні транспорту. Хтось пожаліє і кине собакам якийсь шматок, а другий сердито прожене собак чи намагатиметься знайти комфортніше місце. Та якщо ви захочете заховатися від них у приміщенні автостанції чи зайти до кафе, що закликає вилинялою вивіскою і розташоване під одним дахом – марна затія. Собаки знайдуть вас і тут, бо вже давно мають безперешкодний доступ до цих місць. І що цікаво – ніхто з персоналу навіть не реагує на них. На мій щирий подив стосовно співіснування тварин та людей у закладі харчування, миловидна продавчиня кафе аж перестала посміхатися до єдиного відвідувача і наче вперше побачила песика в кафе. Моя зацікавленість їй дуже не сподобалася, та напружену атмосферу «розрядила» касирка автостанції. Мовляв, це собаки не наші, а селищної ради. Ось до неї і всі претензії!
Цей неприємний інцидент відбувся вже після того, як ми привітно поспілкувалися у службовому приміщенні з працівницями автостанції. Умови їхньої праці більш-менш нормальні – чисті стеля і стіни, новий лінолеум та двері. Доволі простора кімната опалюється електрообігрівачем, жінки мають електричний чайник та мікрохвильову піч. Такі умови створені вже давно.
Орендує автостанцію приватне підприємство «Тана», що ставить перед касирами єдине завдання – контролювати кількість пасажирів, що виїжджають із Великої Михайлівки та збирати з водіїв відсоток від вартості квитка. За потреби, людині можуть видати квиток у касі або забронювати місце до Одеси на місцевих рейсах.
Що стосується такої важливої складової в організації сервісу як графік руху автобусів, то мені він припав до душі. Два окремі стенди на білосніжному папері містять чітку і зрозумілу інформацію про прибуття маршруток до Одеси та у напрямку Котовська. Ще один розклад – для пасажирів, які здійснюють поїздки у межах району. Все розписано акуратно, і, що дуже зручно – у хронологічному порядку.
Загалом, люди не нарікали на роботу автостанції. Автобуси до обласного центру ходять досить часто (майже кожну годину), непогане сполучення і між населеними пунктами району. Якщо говорити про незручності – то це бродячі собаки та велика відстань до громадської вбиральні. Тож транзитні пасажири у буквальному сенсі біжать «по нужді» і назад до автобуса.
Сама вбиральня потребує хоча б косметичного ремонту, але це приміщення не належить автостанції. Воно – у віданні Великомихайлівської селищної ради. Як виявилося під час спілкування з лідером цієї громади Тетяною Жарською, ця проблема їй відома. Тож Тетяна Володимирівна планує упорядкувати туалет найближчим часом – до 1 травня.
