Багатостраждальний Куяльницький лиман. Скільки він переніс на своєму віку. З 1776 році по сьогоднішній день Куяльник пересихав 26 разів. Потім самостійно відновлювався. Щоправда, з роками ці процеси відбуваються усе складніше. Тому обговорення на різних рівнях сьогоднішнього жалюгідного стану унікальної водойми стали сумною традицією нашого міста. От і цими днями в конференц-залі Одеського державного екологічного університету відбулося чергове засідання круглого столу, ініційоване Національною спілкою журналістів України і Південно-Українською екологічною спілкою, щодо порятунку Куяльницького лиману від загибелі. Воно зібрало вчених, журналістів, представників влади і громадських організацій.
Проблема порятунку Куяльницького лиману не залишилася без уваги депутатів і керівництва Одеської обласної ради. У листопаді 2011 року була затверджена регіональна програма збереження і відродження водних ресурсів водойми. У серпні минулого року облрада внесла зміни до раніше ухваленої програми, запланувавши розробку проектно-кошторисної документації на канал, що з'єднує лиман з морем. Відтоді мало що змінилося. Існує думка, що гроші на проект не виділялися з вини вчених, які не зуміли дійти спільного рішення. Одні говорять про необхідність з'єднання лиману з морем, решта – категорично проти цього, треті стверджують, що потрібно рятувати не сам лиман, а довколишній його лісостеп. Щоб все-таки спробувати прийти до спільного знаменника, в екологічному університеті й відбувся обмін думками.
З доповідями про нинішній стан лиману виступили співробітники кафедри гідроекології та водних ресурсів: професор Наталя Лобода і доцент Олег Гриб. На підставі моніторингу рівня води і дослідженнях площі водозбору, учені ще раз підтвердили той факт, що лиман пересихає. Причина – господарська діяльність людини, а точніше, її наслідки. Зокрема, зниження обсягу річкового підживлення в результаті створення штучних водойм. Тільки за течією річки Великий Куяльник, основної артерії, що живить лиман, розташовано 135 штучних водойм і гідротехнічних споруд. Вода витрачається на заповнення ставків після її випаровування в закритих штучних водоймах. Також вчені звернули увагу на складові водно-сольового балансу води в лимані: обсяг поверхневого стоку, кількість атмосферних опадів і коефіцієнт випаровування. Річка Кубанка, наприклад, пересихає більшу частину року, від повені до повені (з липня по березень). Випаровування перевищує обсяг опадів і, як наслідок, солоність лиманської води зашкалює. Значимість ролі підземних вод, що підживлюють водойму, виявилася дуже перебільшеною.
Штучне регулювання стоку нечисленних річок, що постачають лиман водою, стало причиною пересихання водойми. Наслідки недостатнього річкового підживлення вже спостерігаються у вигляді зменшення площі водного дзеркала, збідніння флори і фауни навколишньої території й поступового зниження цілющих властивостей куяльницької грязі. Через зменшення кількості води в ній збільшилася концентрація забруднюючих речовин.
Проте, вживати заходів щодо порятунку водойми ще не пізно. Олег Гриб розглядає розчищення русла Великого Куяльника як найбільш прийнятний спосіб для відновлення природнього надходження води в лиман. Для розчищення русла основної артерії лиману депутат обласної ради Костянтин Грінченко навіть запропонував залучити військову спецтехніку інженерно-саперного батальйону – траншеєкопачі. Прозвучали також аргументи про неспроможність проекту накачування в Куяльник води з Дністра. Технічні можливості дозволяють подавати воду тільки з очисної станції. Вартість дністровської води питної якості, пропонованої для накачування в лиман, – 2 грн 74 коп. за 1 м3. Необхідний для лиману обсяг води обійдеться у 40 млн грн. Пропоноване раніше надходження очищених вод зі станції біологічного очищення «Північна» не знайшло підтримки через свою дорожнечу (потрібно споруджувати окремий канал) і технічну неможливість забезпечення доброї якості води.
Нині, у маловодні роки, лиман потребує періодичного підживлення з інших джерел. У зимово-весняний період чистота моря і вітрова активність сприятимуть якісному наповненню лиману морською водою. Тому думки вчених схиляються до багатообіцяючого проекту з'єднання лиману з морем. Проведені попередні розрахунки за результатами надходження морської води в Куяльницький лиман. При прокладанні труби діаметром близько 1 м можливі два типи обсягу подаваної морської води. 1 м3/с і 3 м3/с. При 1-му типі подачі відбудеться плавне підняття рівня води в лимані й зниження її солоності з 200 – 230 проміле (200 – 230 г. солі в одному літрі води) до сприятливих 103 – 150 проміле. Із припливом морської води водно-сольовий баланс лиману відновиться протягом 2 років. При цьому ніяких насосних станцій, швидше за все, не знадобиться, тому що рівень чаші лиману на кілька метрів нижчий рівня моря. Нагадаємо, що з 1859 року водно-сольовий баланс води в лимані втратив свою природність.
Копіткі наукові дослідження дозволили дійти висновку, що, насамперед, необхідна розробка проектно-кошторисної документації для прокладання труби, що з'єднує лиман з морем (єдиний вихід з критичної ситуації). Негативний вплив морської води на якість вод лиману вченими не прослідковується. Навіть при відновленні русла річки Великий Куяльник, кількість води буде недостатньою для того, щоб запобігти пересиханню лиману.
За словами ректора екологічного університету Сергія Степаненка, чекати вироблення вченими й громадськими активістами єдиної точки зору, означає сидіти склавши руки ще принаймні років 10. Риторика ж представників громадських організацій «немає господаря – немає порядку», часом мала ультимативний характер, не підкріплений науково обґрунтованими доказами.
Підбиваючи підсумки круглого столу, присутні висловили загальну думку: вектор руху заданий, а самого руху немає. Годі чекати біля моря, а точніше біля лиману, погоди. Рекомендації вчених отримані й діяти треба негайно. Інакше через певний час наші нащадки говоритимуть не про долю Куяльницького лиману, а про його жереб, і то у минулому часі.
Від редакції. Як уже повідомляли «ОВ», на сесії Одеської обласної ради було ухвалено рішення про реєстрацію депутатської групи «Куяльник». Серйозну увагу проблемі лиману приділяє і облдержадміністрація. Не дамо Куяльнику загинути!
