Якось мені довелося стати свідком однієї розмови посадової особи із сільгоспвиробниками. Керівник, зійшовши з «високого крісла», говорив про те, як необхідно працювати в сучасних умовах. Було озвучено багато розумних думок, дано слушні поради. У Великомихайлівському районі, наприклад, є господарства, де домагаються стовідсоткової рентабельності у тваринництві. Один з присутніх сільгоспвиробників не витримав і вибухнув емоціями:
– Та якою ж має бути та корова? Який треба догляд, які корми, щоб домагатися таких результатів? Нізащо не повірю!
Мені й самій стало цікаво: хто ж так налагодив виробництво? У райдержадміністрації дали дві адреси: ТОВ «Дружба народів» або «Колос». Та наполегливо рекомендували зустрітися з директором «Колоса» Юрієм Яловчуком. І ось разом з ним ми їдемо у село Кірове, де базується господарство.
– Я не хочу коментувати виступи посадових осіб – невдячна ця справа, – сказав Юрій Вікторович. – Та однозначно, що тваринництвом ми займаємося лише для того, щоб не порушувати технологію вирощування зернових та зернобобових культур. Адже відомо: без органіки неможливо отримати добрий результат. І дід, і батько, які свого часу були керівниками колгоспу, довели мені незаперечну істину – так, як приготування борщу має свій рецепт, так і вирощування хліба, кукурудзи чи соняшнику неможливе без дотримання науково обґрунтованої технології. Зараз ви побачите наші поля і самостійно зробите висновки.
Озимий ячмінь та пшениця і справді вражають! Від цих величезних зелених шовкових килимів, без жодної бур’янини, неможливо відвести погляду. А рівні стрічечки пізніх культур наштовхують на думку, що це робота не механізатора, а справжнього художника. Доповнюють картину безкраї ділянки еспарцету бузкового кольору – в структурі посівних площ багаторічні трави займають понад третину всієї ріллі. Це не лише грубі корми для худоби, а й підвищення якості ґрунту. Поля ТОВ «Колос» і справді мають кращий вигляд, ніж інші.
Юрій Вікторович за фахом агроном, все своє життя присвятив праці на землі, останні 13 років керує ТОВ «Колос», тож не з чуток знає, що успіх у рослинництві неможливий без тваринництва.
– У нас близько півтисячі голів великої рогатої худоби та тисяча – свиней, – говорить Юрій Яловчук. – Без органіки можна забути про високі врожаї. До того ж, куди подінуться десятки людей, зайнятих у тваринництві?
Слід сказати, що у ТОВ «Колос» працює понад 70 чоловік, обробляється 2700 гектарів ріллі, є високопродуктивна техніка та створено нормальні умови для трудівників. Двічі на день вони безкоштовно харчуються у власній їдальні, їм печуть запашний хліб у домашній печі. Люди задоволені розміром заробітної плати, до того ж, мають зацікавленість працювати чесно і сумлінно. Для тваринників таким стимулом є добрі прирости худоби на відгодівлі та продуктивність групи корів, а для аграріїв – результат збирання урожаю. У залежності від цих показників трудівники й отримують певний відсоток до заробітної плати. Крім цього, кожен забезпечується сіном, має можливість «виписати» комбікорм за дуже низькою ціною – 300 гривень за тонну та, у разі необхідності, взяти в господарстві безвідсоткову позику. Єдина заборона для всіх – крадіжки і пиятика на робочому місці. Такі вчинки перекреслюють довіру керівника та призводять до відомих наслідків.
Багато робиться не лише для трудівників «Колоса», а й для села. Фінансова допомога школі, ФАПу та іншим об’єктам соціальної сфери стала нормою для Юрія Вікторовича. Працюючи з думкою про перспективу та з турботою про своїх односельців, директор сільгосппідприємства все ж таки не втримався і порушив тему державної політики стосовно трудівників полів і ферм:
– Усіх сьогодні турбує занепад у тваринницькій галузі, але чому ж я не маю де здати молоко та м’ясо? – запитував Юрій Вікторович. – Щодня наша ферма виробляє понад тонну молока і якби не люди, які розкуповують його, переробляють і продають на одеських ринках, навіть не знаю, куди б збував продукцію. Заготівельні ж фірми беруть молоко у борг, а потім доводиться бігати за власними грошима! Не краща ситуація і з м’ясом. Сьогодні на відгодівлі стоїть 100 бичків, ще 30 я готовий здати хоч сьогодні, але ні покупця, ні нормальної ціни немає. Пропонують по 15 гривень за кілограм живої ваги. Хіба для такого результату ми годували їх два роки? А ви ще говорите про стовідсоткову рентабельність… Тут би хоч на нуль вийти! Іноді ми не знаємо у якому напрямі розвиватися – один рік є попит на м’ясо свиней, починаємо нарощувати поголів’я, а коли настає час збувати його – стрімко падає ціна. Так само і з великою рогатою худобою. Як вгадати?
На глибоке переконання Юрія Вікторовича, мають бути прописані чіткі правила гри між державою і сільгоспвиробником. Це, як у футболі – кожен гравець повинен знати що отримає у разі порушення правил чи забитого гола. А якщо збивати з ніг під час матчу, як це зараз роблять деякі контролюючі органи, то, звичайно, команда трудівників завжди буде у програші.
– Повірте, нам сьогодні зовсім не потрібна державна підтримка, ми вже звикли розв’язувати свої проблеми самостійно, – говорить Юрій Яловчук. – Головне – не ставити палиці в колеса і не грати з нами в небезпечні ігри. Невже чиновники не розуміють, що всі розмови про ринок землі стримують розвиток сільськогосподарських підприємств? Адже ми не впевнені у завтрашньому дні і не знаємо куди рухатися далі. Наприклад, наше товариство, незважаючи на труднощі, готове розвивати тваринництво. Для цього ми закупили приміщення колишніх ферм і мріємо налагодити виробництво молока на сучасному рівні – при мінімальному контакті з людськими руками та повітрям. Та змушені чекати кращих часів. Впевнений, що так чинять багато моїх колег. А у масштабах держави це призводить до дефіциту якісних молочних продуктів, дитячого харчування наприклад. Так не повинно бути. Мабуть, це розуміють і посадові особи найвищого рівня, та чомусь не підтримують наших дій.
