Коли йдеться про витрату бюджетних грошей, тут кожну копієчку контролюють КРУ, казначейство, міліція, прокуратура. А от коли потрібно задіяти резерви для наповнення скарбниці мільйонами гривень, тут виходить затримка. Один з прикладів – організація рибовидобутку на озерах Кагул-Картал, блакитна нива яких становить 10 тисяч гектарів (взагалі Ренійський район унікальний: 40 відсотків його території покрито водою).
У 2003 році на озерах Кагул-Картал з'явилося ЗАТ «Аква», яке одержало «добро» на роботу в режимі спеціалізованого товарного рибного господарства (СТРГ) басейнового управління Одесарибводу, Головрибводу, Держуправління екології та природних ресурсів в Одеській області. «Аква» прибула з шляхетною місією – врятувати колишній рибоколгосп імені Чапаєва, цьому підприємству держава не повернула обіцяні гроші за використану електроенергію (наповнювали водою ставки) і кредитори діяли досить рішуче. Інвестиції врятували «чапаєвців» і дали надію на майбутнє. А майбутнє товариство «Аква», яке одержало контрольний пакет акцій, обіцяло райдужне, оскільки були серйозні наміри працювати за рекомендаціями Центру Південного науково-дослідного інституту рибного господарства та океанографії. Згідно з розробленим проектом «Інтенсивна аквакультура Одеського регіону», «Аква» обіцяла вже через три роки збільшити рибовидобуток у 100 разів!
Однозначно: для водойми, на якій після розпаду Союзу не стільки рибалили «чапаєвці», скільки господарювали браконьєри, «Аква» спочатку стала порятунком. Досі живе срібло цілком варварськими методами виловлювали десятками тонн. Риба йшла тіньовими маршрутами – її вивозили машинами і поїздами. Про відтворення живих водних ресурсів не було і мови.
З приходом «Акви» свавіллю було покладено край. На озері з'явилася спеціалізована озброєна охорона, оснащена швидкохідними катерами. Щоправда, не обійшлося без перекосів, коли охорона ламала вудки місцевим жителям, які просто виходили на дозвіллі спіймати кілька карасів.
Інвестор одразу спорудив цех для виготовлення спеціального рибного комбікорму, ще раз підтвердивши серйозність своїх намірів. Але пізніше в «Акві» розпочалися проблеми. Борги підприємства щодо зарплати зросли до мільйона гривень, Пенсійному фонду воно заборгувало півтора мільйона. Незабаром була відкрита процедура банкрутства, яка тривала, як це у нас водиться, кілька років. Увесь цей час озеро, яке могло давати прибуток до скарбниці, «гуляло» – гроші не надходили. Рибалки, як ви здогадуєтеся, перейшли на підпільний режим роботи.
Нарешті, Ренійська райдержадміністрація розірвала договір оренди з «Аквою», і у вересні 2012 року на Кагулі з'явилися нові суб'єкти господарської діяльності ТОВ «Риф-12» і «Алько-Трейдинг», які взяли в оренду 394 гектари, найняли на роботу 46 чоловік і здійснюють господарську діяльність. За перші чотири місяці роботи цими підприємствами перераховано до місцевого бюджету у цілому 96,3 тисячі гривень. А скільки б надходило коштів, якби задіяти всі 10 тисяч гектарів цієї водойми?
Як відзначив начальник Ренійської податкової інспекції, депутат районної ради Василь Сергійович Гончарук, досі державою не врегульовано питання оренди водного дзеркала. Дзеркала озер не приносять до бюджету належних надходжень – Кабміном досі не розроблено відповідний механізм. Блакитна нива, що займає у Ренійському районі близько 45 тисяч гектарів, приносить до скарбниці копійки.
Що ж заважає столичним чиновникам розробити конче необхідний циркуляр?..
