– Коли чую слово «реформа», мене пересмикує, – відповіла одна із респонденток на моє запитання щодо реформування медичної галузі. – Знову все поскорочують, перерозподілять функції і на цьому заспокояться. Хіба звичайним людям стане краще жити? Кому потрібні такі реформи?
Цікаво, що більшість опитаних, навіть не вникаючи у суть справи, висловилися проти запроваджуваних змін у сфері охорони здоров’я. Воно й зрозуміло, адже жодні масштабні перетворення в країні не відбуваються безболісно, а на даному етапі реформування медицини поки що зарано говорити про покращення чи погіршення ситуації. Хоча, фактично старт реформі був даний два роки тому.
– Одразу оцінити вірність обраного шляху можуть лише там, де запроваджено пілотні проекти, – зауважив заступник головного лікаря Великомихайлівської центральної районної лікарні Вадим Коваленко. – Особисто я їздив до Вінницької області, щоб подивитися організацію роботи колег у нових умовах. Є в них певні досягнення, є і прорахунки. Але наші сусіди відрізняються тим, що для пілотного реформування їм були виділені значні кошти. А в нас все відбувається поступово, без відчутних фінансових асигнувань.
– Вадиме Гариковичу, багато людей чомусь не розуміють суть реформи, не бачать її найближчих перспектив…
– Можливо, бракує роз’яснювальної інформації. Але всі повинні усвідомити: нинішньою владою розбудовується абсолютно нова система охорони здоров’я. Та, що існує сьогодні, вичерпала свій ресурс і не відповідає вимогам сучасності. Відверто кажучи, нині така медицина не влаштовує ні пацієнтів, ні лікарів. Передусім реформа спрямована на те, щоб наблизити медика до пацієнта. Це передбачає розширення мережі амбулаторій загальної практики сімейної медицини. Крім цього, будуть збільшені повноваження лікаря, який міг би працювати на селі, надаючи, наприклад, мінімальну хірургічну допомогу, вести нагляд за вагітними, дітьми…
– Як на мене, то більшість із цих завдань чудово виконують фельдшери ФАПів.
– Фельдшерсько-акушерські пункти – це не той рівень, адже в них працює середній медичний персонал. На даному етапі важливим є удосконалення діяльності амбулаторій загальної практики сімейної медицини, щоб старенька бабуся не їхала до районної лікарні, а мала можливість отримати кваліфіковану допомогу спеціаліста у себе вдома. За законом, сімейний лікар на селі має обслуговувати не більше 1200 осіб. А в нашому районі є такі амбулаторії, де нараховується до восьми тисяч чоловік. Наприклад, у Цебриковому. Отже, тут має бути 5-6 лікарів. На жаль, сьогодні там працюють лише двоє, і ми зараз дбаємо про те, щоб забезпечити людей відповідним рівнем медичного обслуговування. Хіба це не плюс реформи?
Ще одним нововведенням є зміни в системі надання невідкладної допомоги. У зв’язку з цим, 1 липня в районі відкривається центр первинної медико-санітарної допомоги. Що буде новим? На виклик до хворого вирушатиме та машина «швидкої», що перебуває найближче до пацієнта. Також будуть розподілені функції на невідкладну й екстрену допомогу. Тобто, так звана медицина катастроф виїжджатиме тільки на ДТП, пологи, травми, інфаркти, інсульти тощо. А хронічні захворювання, підвищення температури, тиск та інші недуги – це все залишиться у віданні невідкладної допомоги, яку надаватимуть сімейні лікарі на місцях. Їм будуть переадресовуватися такі виклики, і вони зобов’язані відреагувати протягом декількох годин.
Також у нинішньому році будуть створені округи «Швидкої допомоги». Вже відомо, що один з них, а відповідно, і головна станція, ташуватиметься у Великомихайлівському районі. До округу увійдуть Фрунзівський і Роздільнянський райони. Загалом у трьох районах буде приблизно 10 підстанцій «Швидкої допомоги».
– І наостанок, Вадиме Гариковичу, на Вашу думку, які ще плюси матиме медична реформа?
– Лікарі й справді стануть ближчими до людей. Крім цього, після всіх структурних перетворень нарешті настане час для запровадження страхової медицини. Треба ж чесно подивитися в очі людям і сказати, що ота конституційна норма про безкоштовну медицину просто не діє. Ну немає в нас сьогодні можливості лікувати населення за державні кошти.
Наведу такий приклад: районна лікарня у Великій Михайлівці будувалася 20 років тому і була розрахована на 360 місць. Якщо пригадати ті часи, то в палатах всі ліжка були зайняті. Зараз ситуація зовсім інша, але ж напівпорожні палати не свідчать про те, що люди стали менше хворіти. Вони просто перестали слідкувати за своїм здоров’ям через елементарне безгрошів’я. На першому плані в багатьох із нас – розв’язання поточних життєвих проблем. Але диспансерна група нікуди не поділася, такий хворий повинен лікуватися 1-2 рази на рік, а то і частіше, у залежності від віку, складнощів захворювання та інших особливостей. Раніше так і було, тому й тривалість життя була вищою, не було такої складної епідемічної ситуації з туберкульозом…
Я гадаю, що в процесі медичної реформи у цьому плані повинні відбутися зміни на краще, а страхова медицина – це єдиний вихід. Держава також повинна відіграти свою роль, бо не всі працюють і не всі зможуть платити за себе. Свого часу, як медику, мені довелося побувати у багатьох країнах світу, де поряд зі страховою та приватною медициною існує й муніципальна. Тобто якщо в людини немає грошей і страховки, вона не помре під огорожею. За кордоном є клініки, які зобов’язані прихистити, обігріти, провести лікування і, у разі необхідності, направити людину до спеціального притулку. Чимало держав можуть собі це дозволити. У нас не зовсім заможна країна, але про захист бідних треба дбати.
