Тема підтримання правопорядку у суспільстві завжди була і залишається актуальною. У цьому зв’язку важко переоцінити роль міліції в забезпеченні законності, захисті неконституційних прав громадян. Найближче до людей з їхніми повсякденними проблемами та клопотами перебувають, образно кажучи, бійці переднього краю – дільничні міліціонери. Наші власкори зустрілися з деякими із них і розповідають про те, як і за яких умов їм доводиться виконувати свої непрості обов’язки.
Пропонуємо увазі читачів матеріал Олени ХАРЧЕНКО.
Молодший лейтенант міліції Володимир Тутевич, дільничний інспектор Фрунзівського районного відділу УМВС, обслуговує три адміністративні дільниці – Фрунзівську селищну, Карабанівську та Василівську сільські ради. Тут налічується майже вісім тисяч населення. За рік роботи на посаді дільничного юнак виявив і притягнув до відповідальності десятки правопорушників, розглянув сотні заяв і звертань громадян, а рівень його профілактичної діяльності «виміряти» практично неможливо.
– Працювати в міліції нелегко, а в службі дільничних інспекторів – особливо, – говорить Володимир Олександрович. – До того ж Фрунзівська селищна рада – найбільша територія обслуговування, часто доводиться виїжджати й до інших сіл. Транспорту у мене немає.
Робота дільничного інспектора щоденно пов’язана з людьми. Коли врахувати, що громадянин, який вдається до виклику служби «102», іноді перебуває у стресовому стані, то треба бути ще й тонким психологом, аби заспокоїти скривдженого і допомогти.
– Останнім часом кількість заяв і звертань людей до правоохоронців зросла у рази, – інформує начальник Фрунзівського райвідділу, підполковник міліції Віктор Михайлович Боярчук. – Причому більшість повідомлень суто побутові. Ось, наприклад, нещодавно на номер чергової частини зателефонувала жінка, і, ридаючи, благала про допомогу. Мовляв, їдьте скоріше, бо мене чоловік вбиває… Слідчо-оперативна група терміново вирушила на виклик. А це – село Онилове, найвіддаленіший населений пункт району, до якого по бездоріжжю треба їхати хвилин 40. Коли правоохоронці прибули, застали в родині майже ідилію: «А ми вже помирилися!» – з радісною посмішкою промовила жінка. От як нам бути в таких ситуаціях? А відреагувати на виклик ми зобов’язані. Свого часу мені також довелося працювати дільничним інспектором міліції. Це було у 1995-1996 роках. Великим плюсом було те, що я жив на території обслуговування – спеціально для дільничного виділили будинок, транспорт, пальне. Була повага до людини в міліцейській формі… А коли за місяць до райвідділу надходило хоча б декілька заяв, це вважалося нонсенсом! Бо на всі звертання дільничний реагував самостійно, миттєво приборкував усі конфлікти на селі. Звичайно, нині часи вже не ті. Сучасні люди стали дуже «грамотними» і за будь-якого непорозуміння одразу телефонують до міліції. А це все реєструється, що призводить до більш напруженої роботи правоохоронців.
На думку Володимира Тутевича, великою бідою майже кожного села є високий рівень безробіття. Це й призводить до зростання кількості дрібних крадіжок.
– Посудіть самі: той, хто не працює, повинен якось виживати, – розмірковує Володимир Олександрович. – У такій ситуації нормальні люди (а таких, на щастя, більшість) обробляють свої присадибні ділянки, тримають живність, намагаються заробити на хліб чесним шляхом. Але є ж і такі, кому простіше вкрасти у сусіда. Такі люди є в кожному селі, тож дуже часто нам вдається розкривати подібні злочини по гарячих слідах.
Зайве, мабуть, і говорити, що обов’язки дільничного інспектора – найбільш «всеохоплюючі» у райвідділі міліції. Це і профілактика правопорушень, і розкриття злочинів, і забезпечення громадського порядку, і т.д. Звичайно, невдоволених роботою правоохоронців завжди вистачає. Нам усім хочеться бачити людей у міліцейській формі мало не на кожному розі і відчувати себе захищеними. Та насправді все інакше і на це є об’єктивні причини. Тішить те, що такі дільничні як Володимир Олександрович роблять все можливе, аби злочинці та правопорушники раділи недовго. Він переконаний, що, насамперед, треба любити свою роботу, тоді й проблеми легше розв’язувати.
