Питанню про завтрашній день парку Перемоги були присвячені виїзд в.о. першого заступника директора департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міськради Володимира Созинова та його зустріч із мешканцями прилеглих будинків.
У 1972 році площа парку становила 55,6 га. Чотири десятки років вона зменшувалася й зараз становить 47 га. Прилегла територія забудовується, і цей процес важко зупинити. За словами Олександра Свірського, одного з активістів ініціативної групи, створеної на захист парку від забудови, 2011 року вдалося домогтися певних результатів.
– Було зібрано понад 43 тисячі підписів городян проти забудови, – розповідає О. Свірський. – Того ж року на сесії міськради всі дозвільні документи на подальше будівництво в парковій зоні були скасовані. Однак межі парку документально не визначили, хоча до остаточного вирішення даного питання будь-які дії на суміжній території забороняються.
Межу парку поки визначено умовно, і проходить вона по тильній стіні одного – як сподіваються активісти, останнього тут – житлового будинку. Боротьба триває. Листування ініціативної групи з депутатами, працівниками облдержадміністрації та прокуратури лише призупинила процес обтинання зеленої зони.
Спроби перешкодити забудові наштовхуються на всілякі вимоги, пов’язані з уже спорудженою житловою висоткою.
– До пожежної водойми на території парку, – говорить Володимир Созинов, – має бути проїзд. І до будинків такої висотності він теж необхідний.
Забудовник запропонував прокласти такий проїзд шириною 12 метрів і близько 40 метрів відвести під майданчик для розвертання техніки. Але, як вважають протестувальники, цієї площі цілком вистачить для будівництва ще одного житлового будинку. За їхніми ж словами, щодо пожежної водойми у будівельників теж були свої наміри.
Водночас В. Созинов підкреслив, що жодного будівництва в парку не буде. Ані управління архітектури та містобудування, ані управління земельних ресурсів на це дозволу не дадуть.
Своєю чергою головний інспектор Приморського районного відділу ДСНС М. Гоголь наполягав, що відомство зацікавлене в наявності пожежного проїзду та розвертального майданчика. Мінімальна ширина смуги має бути 8,5 метра, а розвертального майданчика – щонайменше 14,5. Але ніхто з офіційних осіб не зміг відповістити на запитання, чому в проекті вже заселеного будинку перед будівлею не передбачався такий проїзд і чому тільки зараз постало питання відведення частини паркової території. Але ж наприкінці 2009 року всі документи про відповідність спорудженого будинку вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил були підписані, й люди вселилися в куплені квартири.
Якщо ж на вимогу громадськості межа парку пройде по задній стіні будинку, то, отже, саме звідси буде починатися територія природно-заповідного фонду, що ускладнить процес відведення власне прибудинкової території. Ну а якщо почати будівництво пожежного проїзду з розворотом, хто знає, яким це стане прецедентом і що ще може бути споруджено за будинком. Імовірно, забудовник від початку планував заглиблюватися в парк, бо він постійно заявляв про майбутнє спорудження ще двох будинків. Міська ж влада поки що не квапиться проводити геодезичну зйомку з документуванням меж парку. А при такому розкладі горезвісний пожежний проїзд згодом цілком може перетворитися на банальне паркування під вікнами.
При всьому цьому громадські активісти налаштовані рішуче. У їхніх планах – проведення протестних акцій, що обстоювали б недоторканність меж зеленої зони. Як то кажуть, кесарю кесареве, а людям – гарний парк…
