Фахівці київського Інституту економічних досліджень і політичних консультацій запропонували свій аналіз наслідків створення ЗВТ. Зокрема, вони кажуть, що в разі обнуління ставок ввізних мит загальний добробут України зросте на 1,3% у середньостроковій перспективі, а в разі створення глибокої та всеосяжної ЗВТ із ЄС приріст добробуту може скласти вже 4,3%. Після набрання чинності УА в українського бізнесу з’являться нові можливості для експорту – завдяки зниженню тарифних і, що найважливіше, нетарифних бар’єрів для виходу на ринок. Також очікується зниження нетарифних бар’єрів для виходу на ринки третіх країн, завдяки гармонізації українських технічних регламентів і стандартів із відповідними нормативними актами ЄС, що означатиме перехід на норми, визнані у світі. Водночас лібералізація торгівлі означатиме поступове зростання внутрішньої конкуренції та перерозподіл ресурсів.
Кому вигідно?
У виграші опиняться найефективніші підприємства, що в довгостроковій перспективі зробить економіку сильнішою та тривкішою проти шоків. Для споживачів нова Угода означатиме доступ до різноманітнішого асортименту товарів, підвищення безпечності товарів, пропонованих на внутрішньому ринку – внаслідок гармонізації вимог до безпечності продукції з міжнародними стандартами, а також, у довгостроковій перспективі, зростання доходів за рахунок створення нових робочих місць і нарощування обсягів виробництва. Для держави створення ЗВТ означатиме довгострокове зростання доходів бюджету завдяки активізації економічної діяльності в країні.
А ось що про перспективи впровадження положень УА для України говорять європейські політики. У своєму інтерв’ю журналові «Кореспондент» (№ 37 від 20 вересня 2013 року) єврокомісар Європейської комісії з питань розширення та політики добросусідства Штефан Фюле відзначив таке: «Незалежні дослідження показують, що експорт до країн ЄС може згодом подвоїтися, що призведе до зростання ВВП. Наприклад, 2011 року «Germany Advisory Group» («Німецька консультативна група») оцінила збільшення ВВП України на 11,8% у довгостроковій перспективі… Українські експортери зможуть заощаджувати 487 мільйонів євро щорічно, завдяки зниженню імпортних мит, і водночас одержать нові ринкові можливості в ЄС – на найбільшому світовому ринку. Це стимулюватиме інвестиції, а також модернізацію ключових українських галузей, таких, як сільське господарство, що, своєю чергою, поліпшить умови праці». А міністр закордонних справ Швеції Карл Бильдт наголошує: «Важливо пам’ятати, що Угода про асоціацію стосується не тільки зниження тарифів, але й зближення стандартів і нормативів, що посприяє перетворенню України на сприятливіше для бізнесу середовище. Частка прямих іноземних інвестицій із ЄС уже становить 80%, однак, враховуючи стратегічне розташування України, розвинену інфраструктуру та висококваліфіковані трудові ресурси, можна сказати, що ця цифра має бути навіть більшою. Я не здивуюся, якщо при формуванні прозорішого та сприятливішого бізнес-середовища в найближчі роки до України перемістяться багато які виробництва. УА могла б, по суті, трансформувати економіку країни. І, до речі, не забуваймо, що відкрита для бізнесу та квітуча Україна була б вигідна і Росії». При цьому словами Штефана Фюле відразу ж варто озвучити консолідовану позицію ЄС і України щодо «російського чинника»: «Угода не завдасть шкоди відносинам України з Росією або з будь-яким іншим сусідом. Вона не заважає Україні розбудовувати конструктивні відносини з Митним союзом і підтримувати наявні домовленості про вільну торгівлю із країнами СНД, а також поглиблювати й розширювати їх до того ступеня, який відповідає правилам СОТ і не суперечить зобов’язанням щодо УА та ЗВТ».
Будуть труднощі?
Звичайно, великою є ймовірність того, що з’являться певні ризики: збільшення доходів буде нерівномірним у різних секторах економіки, що означає негативний шок для частини населення й потребу в активній державній політиці на ринку робочої сили. У короткостроковій перспективі очікується зростання витрат і на гармонізацію українського законодавства, хоча саме ці витрати можуть бути частково компенсовані за рахунок технічної та фінансової допомоги ЄС, яка передбачається в межах допомоги щодо імплементації Угоди.
Крім того, не варто забувати й про труднощі, з якими зіштовхнуться українські виробники, що експортують свою продукцію до Росії та країн МС, в умовах, коли Кремль неодноразово підкреслював, що буде змушений вжити захисних заходів проти українських товаровиробників. Зокрема, може йтися про українське машинобудування, яке до 40% обсягу виробництва експортує до РФ. Ось що з цього приводу сказав у вже цитованому нами інтерв’ю журналові «Кореспондент» Нуріель Рубіні, професор економіки у Стернівській школі бізнесу Нью-Йоркського університету, який передбачив глобальну фінансову кризу 2008 року: «Така країна, як Україна, – з подвійним дефіцитом (бюджету й поточного рахунку) і слабким бізнес-середовищем – уразлива для будь-яких зовнішніх потрясінь, чи то фінансовий а чи торговельний удар від ключового партнера. Охолодження відносин із Росією може змусити Україну швидше зробити необхідні, хоча й політично важкі перетворення. У короткостроковій перспективі РФ справді може відповісти (на підписання УА з ЄС – авт.) черговою порцією торговельних обмежень, які вдарять по українському експорту й погіршать і без того об’ємний дефіцит поточного рахунку… Гідний довіри план реформ, націлений на фіскальні та монетарні вразливості, а також інституціональний і бізнес-клімат, матиме вирішальне значення в забезпеченні доступу до ринків капіталу, щоб вижити в складний період і водночас відкрити Україні дорогу до перетворення на стійкішу державу в майбутньому». І проте, веде далі Нуріель Рубіні, «у середній та довгостроковій перспективі – і це, схоже, вже стало очевидним для української влади – переваги від інтеграції з ЄС набагато перевершать витрати на перший етап адаптації. Поряд із лібералізацією торгівлі перетворення на більшою мірою «європейську» економіку дає й інші важливі переваги через структурне та інституціональне зближення з ЄС. Ці реформи зміцнять упевненість як внутрішніх, так і іноземних інвесторів, допомагаючи Україні диверсифікувати ризики й стати не так вразливою перед зовнішніми цінами та фінансовими ударами. Більше того, як показує приклад Білорусі, зближення з РФ (як і членство Росії в СОТ) не рятує членів МС від торговельних конфліктів. Фактично, відколи МС був запущений, торгівля між його членами та рештою світу стагнує».
Разом з тим, щоб мінімізувати можливі економічні втрати саме от у тій, що справедливо викликає побоювання, короткостроковій перспективі, Україні вже, як то кажуть, учора потрібно було починати готуватися до вимог нового регуляторного середовища для забезпечення максимально повного використання вигід від майбутньої Угоди й для нівелювання можливих негативних наслідків. Необхідність цільової політики в цьому напрямі розуміють в українському уряді. 18 вересня 2013 року Прем’єр-міністр України Микола Азаров «доручив створити під головуванням віце-прем’єр-міністра України Юрія Бойка міжвідомчу робочу групу високого рівня, із залученням народних депутатів, представників роботодавців, промислових асоціацій, галузевих профспілок із метою постійного аналізу роботи наших галузей економіки в умовах зони вільної торгівлі з ЄС» для вчасного захисту українського бізнесу від можливого негативного впливу створеної з ЄС ЗВТ. При цьому Микола Азаров відзначив, що вже «у плині підготовки проекту угоди значною мірою вдалося захистити інтереси реального сектору вітчизняної економіки». «У плині переговорів знайдено компромісні рішення, прийнятні для обох сторін», – запевнив український Прем’єр. Своєю чергою народні депутати України розробили законопроект, який закріпить за урядом право видавати держгарантії за кредитами всім компаніям, а не тільки держпідприємствам. Адже за словами регіонала Анатолія Кінаха, в умовах, коли повноцінно запрацює ЗВТ і до України «ринуть» високоякісні європейські товари, українські підприємства, які поки що не досягають європейських стандартів, зможуть взяти участь «у конкурсах на одержання кредитів під гарантії уряду. На ці гроші вони зможуть модернізувати виробництво, щоб конкурувати з європейцями та не втратити свого покупця». Справді, ризик того, що вітчизняні виробники можуть зазнати збитків внаслідок того, що українські споживачі одержать доступ до дешевих і якісних іноземних товарів, – один із найдискутованіших в українському політичному та бізнесовому середовищі.
І все-таки в уже цитованому журналі «Кореспондент» Паскаль Ламі, екс-голова Світової організації торгівлі (2005 – 2013), підкреслив: «Через географічне розташування України її торговельна політика приречена балансувати між західними та східними сусідами. З одного боку – ЄС як усталений торговельний блок. З іншого боку – євразійський Митний союз як процес поглиблення торговельної інтеграції під керівництвом Російської Федерації. Але торговельна політика – це не дипломатія. Це інструмент економічного розвитку, який Україні варто розглядати саме таким чином».
Останнє речення – ключове. Адже йдеться про правила економічної гри з довгостроковим ефектом із одним із ключових торговельних партнерів України, навіть якщо для України це не тільки економіка, а ще й цивілізаційний вибір моделі розвитку, у той час як для Росії – все-таки не геополітичний провал із парадоксальним і потенційно вигідним економічним ефектом.
Нам же залишається сподіватися, що українські експерти з-між прихильників підписання УА не помиляються у своїх середньо- та довгострокових багатонадійних економічних прогнозах, а політики будуть здатні реалізувати ці прогнози на практиці, грамотно подолавши шокові в деяких сферах короткострокові негативні наслідки створення ЗВТ. Адже зрештою саме від наших політиків залежить успіх Асоціації з Євросоюзом, бо багато що із записаного в тексті УА, особливо в політичній її частині, можна було робити давно й успішно без вимог ЄС. Отже, перед тим не прагнули самі без Європи будувати Європу в Україні. Тепер доведеться. У будь-якому разі український політикум і суспільство з підписанням УА здобувають чудовий шанс нарешті розпочати реалізацію структурних перетворень у країні в таких геополітичних та геоекономічних умовах, наближених до бойових, за яких не провадити економічні реформи, не боротися з корупцією й корупціонерами, не захищати демократичні права та свободи своїх громадян – просто не вийде. У зв’язку з цим я б розглядав Угоду про Асоціацію з ЄС як довгостроковий абонемент до спортивного залу з індивідуальним тренером: начебто спортом можна займатися самому і вдома, але це якщо є воля, а якщо її немає й постійно хтось відволікає, то найефективніше процес зміцнення тіла й духу проходить саме за правилами цього обладнаного за високими стандартами спортивного залу із професійним наставником. Дивишся, за кілька років, керуючись олімпійським принципом – «головне не перемога, а участь» – європеїзовані Україна й українці не тільки «візьмуть участь», але й переможуть усе те, що заважає жити сьогодні. У зв’язку з цим – тримаймо курс на олімпійський девіз «швидше, вище, сильніше» в контексті гасла Європейського Союзу «єдність у розмаїтті» та національних інтересів України.
Від редакції Якщо ви, шановні читачі, маєте бажання посперечатися з автором статті, напишіть нам. Ми вашу точку зору теж опублікуємо.
