Вірджинія Андріївна Гірник, голова Ізмаїльської районної ради ветеранів:
– На мій погляд – це дуже складне й неоднозначне запитання, тому що відповідь на нього треба шукати в площині усіх тих сучасних перетворень, які відбуваються в соціально-економічній сфері. Адже ніхто ж не стане заперечувати той факт, що за якихось два десятиліття орієнтири нації були практично змінені на 180 градусів. І тепер, зокрема, у системі освіти багато чого вимірюється матеріальними аспектами. Як показовий приклад – методична гурткова робота, що раніше будувалася винятково на ентузіазмі як школярів, так і педагогів. Тепер же про тодішнє охоплення учнів щодо цієї, безумовно, важливої у виховному процесі позиції доводитися лише мріяти.
Також, на мій погляд, у сучасних педагогів немає тієї, притаманної старшому поколінню вчителів, витримки й загартування, немає тих енциклопедичних знань, широти поглядів. Причина, як я вже й казала, у зміні системи координат цінностей усього суспільства.
Тетяна Лозинська, приватний підприємець:
– Безумовно, сучасні педагоги суттєво відрізняються, наприклад, від того вчительського складу, при якому виховувалася в школі я. Однак порівнювати покоління педагогів тільки в особистісному контексті було б не зовсім правильно. На мій погляд, зміна поколінь випала на складний час, при якому змінилися, якщо не усі, то багато підвалин. І в цьому випадку нинішній склад педагогів, передусім, став заручником цих змін. Зараз вчителі стали менш відповідальними, і я б навіть ризикнула заявити, що й байдужішими до доль своїх учнів. Адже тепер, наприклад, ніхто не стане приділяти стільки уваги долі важковиховуваного школяра, як це було, скажімо, за Радянського Союзу. Але повторюся, що корінь проблеми аж ніяк не в особистісному складі сучасних педагогів. Коли змінюється орієнтири суспільства, не може не змінитися і світогляд вчителів. Адже жити у суспільстві й бути вільним від нього практично неможливо.
Світлана Левченко, юрист:
– На мій погляд, перед учителем стоїть велике завдання, поєднати те, що вимагає майбутнє, і те, що складалося споконвіку. Адже ще Конфуцій говорив: «Хто осягає нове, плекаючи старе, той може бути вчителем».
Які ж якості залишаються непорушними й вічними для вчителя? На мою думку, доброта, душевність, терпіння, любов до своєї справи й до дітей, знання особливостей дитячої психології, уміння навчати й творити, безперервна самоосвіта і самопізнання. Завдяки цим якостям вчителі зуміють розкрити у своїх учнях талант. Чи вистачає цих якостей нинішнім учителям? Однозначно на це запитання відповісти не можу.
Для мене вчитель – це чарівник, друг, наставник, творець, людина, у серці якого знайдеться місце для кожного. Учитель не повинен бути роботом, нездатним навчити чутливості, чуйності, співчуттю. Педагог повинен бути, насамперед, Людиною, особистістю.
Тетяна Логінова, держслужбовець:
– Неможливо переоцінити роль вчителя у житті. Саме освіта визначає й успіх людини у житті, і розвиток суспільства. Але, на жаль, часом нинішнім вчителям бракує професіоналізму. Буває, що замість того, щоб дати добрі знання, він завищує оцінку. Високі бали, та ще не заслужені, як стимулюють бажання до навчання, так і відбивають його. Особливо у початковій школі. Дитина перестає розвиватися. Хоча існує й проблема занижених оцінок. Я вважаю, що вчитель повинен бути безстороннім. Якщо людина досвідчена, зі стажем, то бали, які вона виставляє, залежать тільки від учня та його знання предмета, ставлення до навчання.
Бліц-опитування підготували Наталя САМОЙЛЕНКО, Олег КОЛЄВ
