До юристів відноситься широке коло фахівців: правознавці, вчені, які вивчають право; практикуючі фахівці у сфері права. Саме вони стоять на сторожі законності та правопорядку; забезпечують сталиий зв’язок широкого кола суб’єктів права, що діють на території держави, із законодавчим масивом; доводять до виконавців зміст конкретних норм права, роз’яснюють їм права та обов’язки, що випливають з їх змісту. Звичайно, що така діяльність пов’язана із необхідністю наявності широких знань, причому, не лише у сфері юриспруденції, а також із постійною готовністю навчатися та підвищувати свою професійну майстерність. Адже «живе право» не стоїть на місці, воно постійно розвивається, модифікується і навіть докорінно змінюється. Взяти хоча б правову систему України напередодні тіснішої співпраці нашої країни з Європейським Союзом, його державами-членами та європейськими інституціями. Ми стаємо свідками докорінної перебудови правової системи держави, яка входить до сфери так званого інтеграційного права, а це веде до трансформації основних засад переважної більшості галузей права України, його інститутцій. І саме тут будуть потрібні юристи, які, знаючи європейське право, зможуть надати допомогу фізичним та юридичним особам України у відносинах з європейськими партнерами. Саме в цьому бачиться перспектива відродження інтересу і значимості юридичної професії.
З другого боку, не можна не бачити і кризи юридичного фаху, представники якого в умовах економічного зламу стають усе менш затребуваними у народному господарстві, буквально їх викидають із професії, нівелюючи величезні фінансові витрати держави та професійну підготовку людей, на яку було витрачено роки. Гадаю, що тут багато в чому винна й сама юридична спільнота, яка досить слабко захищає престижність своєї спеціальності і непевно доводить владним інституціям її об’єктивну необхідність.
Не можна забувати і про зворотний бік юридичної професії, представники якої, на жаль, жодним чином її не прикрашають. Це в основному господарники, адвокати, працівники правоохоронних органів, які порушують закони та впроваджують у життя корупційні схеми, зневажають елементарні права людини, ганьблячи, таким чином, державу, яка довірила їм виконувати функції захисту і охорони правопорядку.
Разом з тим наявні негативні чинники не можуть знизити важливу значимість та величезну роль юристів у процесах формування демократичної державності і побудові громадянського суспільства, в організації законо– та нормопроектної діяльності і діяльності щодо реалізації норм права, у повсякденному захисті прав людей та наданні правової допомоги населенню тощо. В усьому тому, що наближає нас до досягнення ідеалів добра та справедливості. Тому з професійним вас святом, колеги!
З повагою, Михайло Баймуратов, доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України
