Любов до ближнього, співчуття, співпереживання чужого болю лежать в основі діяльності Одеської обласної організації інвалідів, її голови Олександра Побережного.
– Наша громадська організація, – розповідає Олександр Миколайович, – створювалася з урахуванням дев’ятнадцятирічного досвіду Одеського міського товариства інвалідів. Вона працює вже близько шести років, об’єднуючи у своїх лавах понад 33 тисячі чоловік. 26 структурних підрозділів міського та районного рівня надають послуги в правовому, реабілітаційному, професійно-освітньому і культурному напрямах. Головним керівним документом для нас є розроблена власними силами Стратегія щодо поліпшення якості життя людей з інвалідністю, розрахована на період до 2020 року. Ухвалою сесії облради від
18 лютого 2011 року її покладено в основу обласної цільової програми «Милосердя в дії» на 2011 – 2013 роки.
Одним із аспектів роботи, – веде далі О. Побережний, – став проект «Створення Одеського центру волонтерства». Волонтер – з латинського «voluntarius» – доброволець, людина, що подає фізичну допомогу та моральну підтримку. Мета проста – допомагати нужденним. Але моральні ниті задуманого набагато тонші. У непростий період розвитку країни життєво необхідно прищеплювати людині поняття толерантності, особливо – до людей з обмеженими можливостями.
Багато хто навіть боїться думки, що на місці обділеного долею може опинитися сам. А як свідчить статистика, дорожні аварії, вірусні інфекції, цілий букет негативних чинників призводять до того, що інвалідність стрімко молодіє. Як, втім, і волонтерство. У новому проекті, наприклад, беруть активну участь школярі та студенти.
Юні добровольці з натхненням ставляться до покладених на них обов’язків. Участь у проекті для багатьох із них стала першим серйозним екзаменом людинолюбства, похід до крамниці по харчі чи прибирання квартири, а чи супровід інваліда на вуличній прогулянці. Часто допомога полягає в консультаціях щодо роботи з комп’ютером.
Перші кроки зроблено, і можна підбити певні підсумки: уроки виховання доброти й любові до ближнього потрібно проводити саме з юних років, зробити цей моральний аспект шкільним предметом, нормою життя.
Погляди суспільства на людей з особливими потребами полярні. Одні їх жаліють, інші – тихо ненавидять. Утриманці, мовляв, а ще на щось претендують. Такими є особливості нашого менталітету, і він потребує корекції. Адже про рівень розвитку країни судять зокрема й за рівнем життя людей з обмеженими можливостями. В Україні говорити про підвищення їхнього соціального добробуту поки що зарано.
Коли верстався номер, обласна організація інвалідів провела в Одесі конференцію, присвячену популяризації волонтерського руху в регіоні. Темами дискусій стали нормативно-законодавчі принципи волонтерської діяльності та необхідні для неї навички. Обговорювалися також особливості взаємин із інвалідами різних нозологій при подаванні їм необхідної допомоги. Робота триває...
