До цієї колонії, а точніше, до виправного центру, засуджені потрапляють своїм ходом, купивши квиток на автобус або поїзд після того, як суддя оголосив їм вердикт про обмеження свободи. У Ширяївському виправному центрі №111 Державної пенітенціарної служби України відбувають покарання громадяни з багатьох областей країни, а також із Криму.
За високим парканом із колючим дротом розташовані житлові корпуси та будинок адміністрації. Ґрат на вікнах гуртожитків немає. Немає й автоматників на вишках. Уніформу носять тільки працівники пенітенціарної служби. Засуджені мають право одягатися так само, як вони одягалися на волі. Строєм тут не водять. По суті це трудове поселення, де люди зайняті на сільськогосподарських роботах.
– Одним із завдань нашого центру є постачання продуктів харчування для установ пенітенціарної системи, – пояснив виконувач обов’язків начальника ВЦ Володимир Бронівщук.
Більшість засуджених – особи, що скоїли злочини, які не належать до категорії тяжких, а також ті, хто відбув більшу частину терміну у виправній колонії загального або суворого режиму, але за зразкову поведінку переведений на м’якші умови утримання. Загалом таких близько 180 чоловік.
Робота у виправному центрі нелегка. Але за неї платять реальні гроші. На балансі підприємства, створеного при центрі, майже шість тисяч гектарів землі, із них три з половиною – орної. Є своя свиноферма, корівник, столярний цех, теплиці, сільськогосподарська техніка.
Умови побуту цілком стерпні. Деякі з тих, що сюди втрапили, на волі таких умов життя не мали. У кімнатах живуть по четверо, майже в кожній – телевізор.
– Ми забезпечуємо наших підопічних найнеобхіднішим, а от наскільки затишно і охайно в житлових кімнатах, залежить від їхніх мешканців. Там, де люди цінують чистоту, кімнати завжди доглянуті, – пояснив прибулим сюди журналістам і студентам Одеського інституту підприємництва та права начальник Пенітенціарного управління в Одеській області Вадим Ярмолинець. – Наше основне завдання – створити серед засуджених нормальний психологічний клімат, щоб не було жодних ексцесів. Будь-яку скаргу ми розглядаємо в короткий термін. Крім того, подаємо допомогу тим, у кого з якихось причин немає паспорта, у відновленні цього необхідного для кожного громадянина документа. Якщо людина бажає мати цивільний паспорт, отже, планує по закінченні строку повернутися до нормального життя. І наше завдання – допомогти в цьому.
На території ВЦ є й своя невелика пекарня. Треба визнати, хліб, яким почастували журналістів, смаком та іншими якостями набагато ліпший за той, що його одесити щодня купують у магазинах.
…Засуджений Шахматов – кримчанин. Із п’яти років обмеження волі, призначених йому судом за участь у незаконному обігу наркотиків, провів лише рік. Завідує місцевою бібліотекою.
– Умови тут як для виправного центру цілком нормальні. Це ж не санаторій. Після зміни керівництва ВЦ ставлення до засуджених стало набагато кращим, людянішим, – вважає Шахматов.
Про поліпшення ставлення до засуджених із боку персоналу говорить і одесит Валерій:
– Жити тут можна. Майже немає обмежень для спілкування з друзями та родичами. Але працювати тяжко. Серед нас є такі, що постійно хворіють. Їх звільняють від роботи. Але виконання їхніх норм автоматично перевалюється на наші плечі.
– Проблем багато ще, – зізнався Вадим Ярмолинець, – не всі з них легко та швидко розв’язанні, бо залежать від різних причин, зокрема від матеріальних, кадрових питань. Але нам приховувати нічого, ми відкриті для спілкування, готові на взаємодію з різними організаціями, зокрема й правозахисними, у плані поліпшення умов утримання наших підопічних.
