Редакція газети «Одеські вісті» продовжує традицію онлайнових прес-конференцій, на яких відповідальні керівники відповідають на запитання власкорів із районів. Це вже п’ята подібна прес-конференція. Цього разу гостею редакції стала Людмила Анатоліївна Варавва, начальник Державної інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області.
Запитання їй ставили шеф-редактор Іван Нєнов і власкори: Тетяна Гурічева, що працює в Білгород-Дністровському, Овідіопольському та Саратському районах, Олена Харченко (Фрунзівський та Великомихайлівський райони), Олег Колєв (Ізмаїльський район), Любов Кузьменко (Балтський, Кодимський, Котовський райони) і Антоніна Бондарева (Ренійський, Кілійський, Болградський райони).
Прес-конференцію вів головний редактор «Одеських вістей» Євген Блінов, технічну частину забезпечував його заступник Віталій Сочалов. Знімкував зустріч фотокореспондент редакції Анатолій Вакуленко.
– Людмило Анатоліївно, 9 жовтня Ви заступили на посаду. Знаючи Вашу робочу активність, впевнений, що Ви сходу поринули в проблеми й можете не тільки розповісти нам багато про що з того, що турбує людей сьогодні, але й поділитися планами вашої установи на наступний рік.
– Я дуже рада, що потрапила до цієї дуже серйозної державної структури. Рада, що там працюють професійні люди. А з розумними людьми працювати завжди приємно, комфортно.
Для початку я хотіла б дати коротку інформацію про те, чим ми займаємося і які у нас плани. Ми відносно молода організація: Державна інспекція з захисту прав споживачів існує не більше
трьох років. Сьогодні, на жаль, про нас знають дуже мало, особливо в районах області. Відповідно, не всі ще знають – і споживачі, і підприємці – як з нами взаємодіяти: як до нас звертатися, користуватися нашими послугами. Я дуже сподіваюся, що з вашою допомогою, шановна редакціє, я зможу достукатися й до керівників районів, і до підприємців, які здійснюють там свою господарську діяльність, і до споживачів, які потребують сьогодні нашого захисту.
Державна інспекція з питань захисту прав споживачів керується величезною кількістю законів і законодавчих актів, положень, правил, технічних регламентів. Я склала собі список нормативів, якими ми користуємося: таких виявилося близько двохсот.
Ми працюємо у двох режимах – плановому та позаплановому. Контролюємо підприємницьку діяльність у розрізі якості товарів та послуг, які надаються сьогодні на ринку. Я наголошую на якості, бо інші структурні підрозділи або органи центральної влади, що контролюють товари та послуги, розглядають ці позиції з точки зору безпеки або відповідності до законодавства. Але стосовно якості прерогативу маємо ми. Тому сьогодні у нас стоїть державне завдання щодо контролювання дотримання закону про захист прав споживачів, закону про ринковий нагляд. Завдяки цим двом законам споживач захищений цілком.
Перш ніж потрапити на обійману посаду, я ці закони вивчила буквально напам’ять, і навіть, як споживач, була здивована, що ми справді захищені. Просто ми не дуже освічені в цьому. Слід пам’ятати основні права споживача: ми маємо право на якісний товар або послугу. Ми маємо право на доступну та вчасну інформацію про якість товару та послуги. Ми маємо право на захист в одержанні якісного товару…
У нас багато планів на майбутнє. Користуючись нагодою, хочу поінформувати, що на сьогодні розроблено та запропоновано програму діяльності Державної інспекції з питань захисту прав споживачів на три роки (2014 – 2016). Цю програму я готова декларувати перед депутатами обласної ради. Це програма дії, зосереджена на конкретних практичних кроках. Вона потребує певного фінансування та підтримки влади, але тільки при взаємодії з депутатським корпусом, обласною адміністрацією й такими структурними підрозділами, як, наприклад, Головне управління Міндоходів в Одеській області, санепідемслужба.
Перше завдання, яке я для себе поставила, – налагодити щільну взаємодію з переліченими структурами. Сьогодні потрібно створити аналітичну базу з інформацією про те, що у нас є, і до неї належить мати доступ кожній з перелічених вище держструктур. Кожен потребує інформації – але її немає, її потрібно створювати. Потрібна просвітницька діяльність, щоб споживач знав, де і як можна захистити свої права.
Порядок розгляду скарг простий: одержавши таку, ми її розглядаємо за законом протягом 30 днів. Але практика показує, що досить і десяти днів. Щомісяця ми одержуємо близько ста скарг від жителів області. Це дуже великий прошарок роботи. У нас трудяться 37 фахівців, і якщо розподілити навантаження – усі зайняті досить серйозно, і це крім планової роботи.
Нам часто бувають потрібні відомості з районів – про те, що в них діється. Тому дуже важливо, щоб там були наші делеговані представники, які могли б бути з нами у прямому контакті та постійно нас інформувати. Це сприятиме оперативному реагуванню. Крім того, ми плідно співпрацюємо з громадськими організаціями, які надсилають нам скарги на різні порушення.
Я вважаю, що в кожному районі треба визначити фахівця, який одержить завдання з боку районної влади в частині взаємодії з нами.
Сьогодні ми готові працювати, готові провести майстер-класи, тренінги, дати інформацію про те, як можна працювати. Через специфіку моєї попередньої посади віце-губернатора Одеської області я багато працювала із представниками Євросоюзу, і ми звернулися до їхнього польового штабу в Одеській області й попросили поділитися європейським досвідом, допомогти нам проводити майстер-класи й тренінги для представників у районах.
Запитання від власкора Любові Кузьменко:
– Людмило Анатоліївно, всі знають, що законодавством України передбачено як гарантії якості товарів та послуг, надаваних громадянам, так і можливість захисту їхніх прав. Але не всі знають, куди звертатися, хто контролює якість і безпечність продукції. Скажіть, куди потрібно звертатися нашим читачам?
– Звертатися, звичайно, потрібно до Держспоживінспекції в Одеській області. У нас є три ресурси, за допомогою яких можна до нас достукатися. Перший – це поштова скринька споживача. Коли споживач виявив порушення закону або обмеження своїх прав, він може написати у вільній формі заяву на ім’я начальника Держспоживінспекції в Одеській області Варавви Людмили Анатоліївни. Адреса: 65107, м. Одеса, Канатна, 83. У заяві слід викласти суть порушення. Обов’язково до цієї заяви необхідно докласти копію договору, на підставі якого відбувалася угода: це або чек, або прибутково-касовий ордер. На підставі цих документів ми зможемо захистити тих, хто до нас звертається.
Другий ресурс – для інтернет-користувачів. З 15 грудня ми повноцінно запустили роботу нашого сайту за назвою «Моє право». На цьому сайті є інформація для всіх: і для підприємців, і для споживачів. Крім того, там є зразки заяв, і там же можна роздрукувати бланк заяви й відправити його нам. Інформації на сайті цілком достатньо.
Третій ресурс, який ми впровадили з моїм приходом – гаряча телефонна лінія за номером: (048) 770-50-30. Дзвінки за цим номером приймаються з понеділка по п’ятницю, з 9 до 18 години. Оператор може або проконсультувати особисто, або з’єднати із профільним фахівцем, який чітко пояснить, що потрібно робити.
– Де споживач може ознайомитися з переліком товарів, які не підлягають обміну?
– Про це можна довідатися в Законі України про захист прав споживачів: там є додаток, який називається: «Якісні товари, що не підлягають обміну». Згідно із законом України, будь-який товар, за винятком тих, які зазначені в цьому списку, може бути повернутий з будь-якої причини. Наприклад, ви купили светр, але через два дні вас не влаштував його колір, і якщо ви ще не зрізали бирку, то протягом 14 днів ви, взявши товарний чек, цей светр із биркою, можете здати його до магазину і одержати або сплачені гроші, або поміняти на светр того кольору, який ви хочете. Але це не стосується неякісних товарів: вони підлягають поверненню.
Якісні товари, що не підлягають поверненню, у згаданому списку можна поділити на групи: товари для немовлят (соски, пелюшки тощо), товари гігієнічного користування, постіль, натільна білизна, панчішно-шкарпеткові вироби, рукавички, перуки, відрізні тканини, килимові вироби, аудіо- та відеодиски й усе, що стосується лазерних систем, металопродукція, пиломатеріали, скло. Це дуже загалом, бо список великий. Повний перелік буде на нашому інтернет-сайті.
Іван Нєнов:
– Як Ви дивитеся на те, щоб у нашій газеті періодично випускалася сторінка про діяльність вашої організації? Вона дійде до споживача в будь-якому селі.
– Абсолютно з Вами згодна й рада прийняти Вашу пропозицію. Більше того, у мене вже є така практика, і деякі друковані видання вже одержують інформацію від нас щотижня.
Олег Колєв:
– Пасажирське перевезення по маршруту Ізмаїл – Одеса здійснює одна фірма-перевізник. Однак диспетчери, водії даної фірми в найліпшому разі видають клієнтам пусті бланки проїзних документів. Як у законодавчій площині заперечити дану практику фірми-перевізника?
– Дякую за запитання. Тут краще сказати: не заперечити дану дію, а захистити своє персональне право. Я більше ніж упевнена, що це особиста ініціатива водіїв, бо документ, який підтверджує фінансову угоду, – це чек, у якому міститься інформація про те, що виконано перевезення і скільки воно коштує. Він не може бути пустий. Людині, яка поскаржилася на цю проблему, я пораджу для початку письмово звернутися до автоперевізника з відповідною скаргою. Для цього слід докласти копію пустого чека, чітко вказати номер автобуса, на якім він проїхав і в якому йому вручили цей чек. Якщо відповідь автоперевізника не вдовольнить скаржника, тоді звертайтеся до нас, ми займемося цим питанням. Якщо скаржник не одержить відповіді від автоперевізника взагалі – ми також будемо раді допомогти. Надсилайте нам скаргу з копією пустого чека, і для нас це буде приводом здійснити якісну перевірку.
– Справа в тому, що в самому офісі цієї фірми, скільки вона тут існує, ніколи не видавалися заповнені виїзні бланки. Це політика даної фірми. Віднедавна були витиснуті інші перевізники й залишився тільки цей. Тут проблема не з єдиним водієм, але з усією фірмою.
– У нас є чітко прописана процедура дій і здійснення розслідувань за кожним правопорушенням. Для цього ми одержуємо скаргу й індивідуально займаємося нею аж до постачальника послуги або продукту, про який Ви в цьому випадку говорите. Якщо у вас немає безпосередньо скаржника, тоді, будь ласка, напишіть про цю проблему. У нас є практика, коли журналісти вказують на правопорушення, і є хороші результати.
Євген Блінов:
– Наскільки я зрозумів, ви не боїтеся впливових захисників автотранспортних підприємств, які спроможні витиснути навіть конкурентів із району.
– Абсолютно вірно. Ми нікого не боїмося. Ми діємо в чіткому законному полі, і коли до нас приходять із істериками, погрозами або слізьми, відповідь на все одна: не порушуйте закон.
Олег Колєв:
– Наступне питання від жителя міста Ізмаїл. «Після встановлення металевих дверей виявилися певні недоліки: був нанесений (вирізаний у металі) логотип, який був відсутній на зразку в момент замовлення. Не був дотриманий розмір лиштви, у результаті чого була роздовбана прилегла стіна моєї квартири. Про те, що двері не відповідають замовленню, мені до відома поставлено не було. Чи можу я одержати компенсацію, і якщо так, то за яких умов? Який можливий розмір компенсації?»
– Компенсацію він може одержати у двох видах: або фірма усуває проблеми та ставить потрібні двері, або дає грошову компенсацію. Але тільки за однієї умови: якщо у цього споживача є документ, що фіксує момент договору з тим, хто надавав послугу й момент прийняття товару за актом. Куди б ми не зверталися, ми не мусимо втрачати пильність. Угода – це серйозна процедура, і що серйозніше ми до неї поставимося, то більше будемо захищені від обману. Коли ви звертаєтеся по послугу до цих агентств, фірм, насамперед підпишіть договір, у якому чітко зафіксовано характеристики товару, який ви купуєте, умови оплати.
Коли товар надається згідно з договором, потрібно підписати акт приймання-передавання, у якому слід зазначити, чи згоден, чи вдоволений, – або невдоволений. Третій документ – це фінансовий документ: чек або прибутково-касовий ордер. От на підставі цих трьох документів ми будемо вас захищати. Якщо їх немає, в будь-якому разі ми постараємося знайти можливість вплинути.
Що відбувається в цьому разі? Спочатку потрібно повернутися до постачальника послуги та пояснити, що є намір звернутися до Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, яка може захистити скривдженого. Якщо вони не погодяться йти на поступки, то, одержавши письмову відмову, приходьте до Держспоживінспекції.
Антоніна Бондарева:
– Людмило Анатоліївно, запитання від імені жителів міста Рені. Ще не дуже давно в попередні скликання при міськвиконкомі працював фахівець із захисту прав споживачів і багато які громадяни зверталися до нього. На жаль, нагода завжди трапиться. На сьогодні в Рені такого фахівця немає. Скажіть, чи можна зобов’язати мера взяти на роботу такого фахівця?
– Дякую за запитання. Ми дещо вже торкнулися цієї теми. Мера зобов’язати ми як інспекція не можемо. Але для нас це дуже важливе питання. Я звертатимуся до губернатора області, до депутатського корпусу із проханням про те, щоб на місцях у районах був такий представник у межах чинної структури районної адміністрації.
Це означає, що брати нового фахівця й шукати фінансування не буде потрібно. Сьогодні в райадміністраціях є люди, які могли б узяти на себе такі повноваження. Це не складна робота й вона не відверне від основних обов’язків. Я Вам обіцяю, що буду займатися цим питанням.
– Як Ви знаєте, деякі села Одеської області займаються виробництвом ранніх овочів – приватно, у теплицях. Я напевне знаю, що ці люди свою продукцію не їдять, оскільки в ній велика кількість хімікатів і різних добрив. Скажіть, як рядовому покупцеві перевірити якість продуктів на ринку?
– Теорія та практика. По-перше, на кожному ринку є лабораторії й санітарно-епідеміологічна служба, яка й видає дозвільні документи підприємцеві – в даному разі тому, хто вирощує ранні овочі, – на реалізацію цього товару. Будь-яка людина на ринку може зажадати від продавця цей документ. Якщо його немає, потрібно зайти в цю лабораторію до санлікаря, назвати номер павільйону та прізвище продавця і попросити документи, що підтверджують якість товару.
Практика така. Ввічливі, пристойні люди не відмовлять. Якщо людині відмовляють, що робити? Наприклад, продаються яблука. Можна купити одне яблуко, зробити аналіз власним коштом – це не дорого. Споживач має право на це, тим більше за свої гроші. Якщо якість буде забракована згідно із цим аналізом – тоді продавець цих яблук повинен компенсувати кошти, витрачені на лабораторні дослідження, і кошти на придбання товару.
– Я нерідко зустрічаюся із ситуацією, коли пенсіонери просять відрізати паличку копченої ковбаси або півбуханця хліба і в більшості крамниць їм відмовляють у цьому. Чи правомірні такі дії продавця?
– Неправомірні. Будь-який споживач має право купити ту кількість товару, яку він планує й на яку він розраховує. Є одна умова: покупцеві можуть відмовити, якщо при покупці частини товару порушується його якість або умова зберігання. Наприклад, якщо палка ковбаси запечатана у поліетиленову упаковку й при цьому споживач просить відрізати половину, то продавець має право відмовити покупцеві. Також, якщо хліб упакований, продавець може відмовити продати половину.
Юрій Федорчук:
– Хто контролює якість продовольчих продуктів, які реалізуються в великих магазинах, і кому скаржитися на несумлінних продавців?
– Стосовно несумлінних продавців у правилах торгівлі є такий нормативний документ, який передбачає можливе порушення з боку торговельних організацій.
Стосовно якості товарів у великих магазинах. Інспекція займається контролюванням якості товарів. Що ми робимо? Є передбачена й прописана законодавством процедура. При наших планових і непланових перевірках ми відбираємо зразки товарів. Потім звертаємося до лабораторії, робимо експертний висновок. Якщо товар забракований за якістю, ми, по-перше, застосовуємо штрафні санкції, чималі, близько 30% від усієї товарної партії, що надійшла до магазину. Друге: ми припиняємо реалізацію товарів, поки порушення не будуть усунуті належним чином, аж до припинення діяльності магазину. Загалом, санкції дуже серйозні.
Євген Блінов:
– Нещодавно в ефірі всеукраїнських телеканалів пройшла така скандальна інформація. Серйозні торговельні мережі, представництва яких є і в Одесі, і вже в деяких районних центрах, продають побутову техніку, яка, м’яко кажучи, не відповідає певним параметрам. Вони намагаються давити на інспекцію, скаржаться, але зрештою журналісти роблять висновок, що ваші співробітники прийшли, оштрафували, застосували санкції, а магазин і далі те ж саме продає й вусом не веде. Чи можливе таке? Це домисли моїх колег чи прогалини в законодавстві?
– Прогалин у законодавстві в цьому разі немає. Сьогодні ми почали розмову з того, що Держспоживінспекція – молодий орган виконавчої влади. Повноваження, які ми маємо, настільки серйозні й настільки їх багато, що бізнес не усвідомлює, з ким він має справу.
Справді, протягом останнього місяця ми перевірили, станом на поточний день, понад 20 дуже великих мережевих магазинів в Одеській області, які сьогодні продають складну побутову техніку. У кожному магазині виявили порушення. Порушення номер один: на товарі немає національного знаку відповідності. Про це слід знати споживачеві. Національний знак відповідності – це трилисник у незамкнутому колі. Якщо на товарі немає цього знаку, отже, держава не знає, що цей товар продається, держава не дозволила такий товар продавати, отже, цей товар небезпечний. Це стосується не тільки побутової техніки.
Друге тотальне порушення – відсутність інформації про виробника, дату виробництва, термін придатності. Ми подали запит до Держслужби з надзвичайних ситуацій: чи були трагічні випадки загоряння при користуванні, зокрема при порушенні правил користування побутовою технікою. Сьогодні я одержала відповіді. Моторошна статистика: за 11 місяців цього року – 663 випадки загоряння через неправильне користування побутовою технікою. У результаті загинули 30 чоловік і є 17 потерпілих. Я не хочу заявляти, що ці дані свідчать про те, що торговельні мережі продають неякісну побутову техніку. Статистика свідчить про те, що порушено правила користування нею. Ми будемо далі проводити розслідування, а для цього мають бути експертні висновки. Але це дзвіночок, на який потрібно звертати увагу.
Тетяна Гурічева:
– Шановна Людмило Анатоліївно, мені було дуже цікаво прослухати вашу інформацію про якість складної побутової техніки, тим більше що моє питання буде стосуватися цієї теми. Я хочу повідомити Вам, що в Білгород-Дністровському, Саратському, Овідіопольському районах, якими я опікуюся, фахівці із захисту прав споживачів є. І понад 30% питань, скарг, звертань, які офіційно надходять до них, стосуються саме якості складної побутової техніки.
Сьогодні в Білгороді-Дністровському є великі супермаркети побутової техніки. Мені випадало особисто спостерігати розв’язання конфліктних питань при поверненні неякісної техніки. Якщо куплений товар виходить із ладу, то протягом 14 днів за гарантією, як Ви сказали, цю техніку можна повернути, замінити або відремонтувати. Насправді саме ця норма дуже часто порушується. Спеціалізовані сервісні центри розташовані або в Одесі, або в Києві, і іноді ці терміни не витримуються. Якщо порушується гарантійний термін ремонту, то згідно із законом магазин повинен виплачувати споживачеві пеню. Деякі магазини виконують ці вимоги, деякі відмовляються. Що можна вдіяти, керуючись відповідними статтями закону про захист прав споживачів, якщо продавці відмовляються оплачувати цю пеню?
– По-перше, те, що товар можна повернути протягом 14 днів, не стосується гарантії; по-друге, терміни гарантії на товар завжди різні, це потрібно обумовлювати при покупці та при укладанні гарантійного договору. По-третє, коли товар здається в гарантійне обслуговування, він має бути доставлений за рахунок і під час роботи магазину. Щодо часу перебування товару на гарантійному обслуговуванні, то є таке поняття – обмінний гарантійний фонд. Якщо ви пральну машину здали до сервісного центру за гарантією, вони повинні вам на цей час надати іншу товарну позицію, подібну до цієї.
Щодо пені – все дуже індивідуально. Якщо у вас конкретний випадок, я б попросила надати нам контактні дані, щоб зв’язатися із цією людиною, яка прийшла до вас із такою проблемою. Ми з нею індивідуально пройдемо весь шлях аж до виплати пені, у якій відмовляють, і тоді ми оприлюднимо цю інформацію й розповімо, як потрібно чинити в цій ситуації.
Крім того, скажу, що в нас є механізм впливу на підприємців, на бізнес. На нашому сайті «Моє право» ми плануємо оголошувати чорний та білий списки підприємців, торговельних мереж, сервісних центрів тощо. Ми зараз опрацьовуємо критерії, за якими до цього списку потраплятимуть представники госпдіяльності. Загалом, це не таємниця. Для бізнесу це серйозна мотивація – не потрапити до чорний списку, а для споживача – корисна інформація. Ваше питання я прошу відправити нам, на моє ім’я, і ми його доопрацюємо.
Олена Харченко:
– Я дещо відійду від питання обслуговування магазинів і хотіла б запитати щодо обслуговування в медустановах. Дуже часто мені доводиться бачити, особливо в одеських медзакладах, як люди платять за елементарні дослідження – УЗО, мамограф, рентген – чималі гроші. Якщо враховувати, що це устаткування встановили за рахунок держбюджету, чому тоді з людей беруть плату?
– Державна медична установа не має права вимагати плату за таку послугу. У нас є така практика й норма, коли медустанова придбаває устаткування за рахунок спонсорських коштів або благодійників. Законною мовою це називається госпрозрахунковим способом, тобто в цьому разі підприємство може пропонувати послугу на платних умовах.
Що стосується даного випадку, я знаю про таку практику. Зіштовхнулася з нею особисто, коли подібне обстеження проводили мої знайомі, і замість чека за таку послугу їм запропонували якийсь документ, у якому було написано «благодійний внесок». Це порушення, на яке не повинен іти споживач. Прийшовши до медустанови, щоб зробити, наприклад, мамографію, потрібно довідатися, платна ця послуга чи ні, попросити показати прейскурант і запитати, чи видадуть чек? Держмедустанова не завжди має право пропонувати платну послугу. Це завжди дуже індивідуально. Якщо ви говорите про конкретну медустанову, то надсилайте заяву, будемо розбиратися.
– Іноді, як подивишся телевізор, просто дивуєшся, що розповідають із екранів про продукти харчування – такі, як печиво, майонез, про інші. Там такі складові, що доторкатися страшно після цього. Якщо вони шкідливі для людей, то чому такі товари надходять на прилавки магазинів?
– Відповідь проста – це недбалість і недбайливість підприємця, який це робить. Це однозначне порушення закону, бо сьогодні ми з вами, як споживачі, абсолютно захищені державним контролем якості товару, який надходить на прилавок. Але держава не завжди може впіймати за руку порушника. Я говорю про фальсифікат продтоварів. Скажу вам страшні цифри: за 11 місяців загинуло 76 чоловік від фальсифікату алкогольних напоїв. Жахливі речі, але щоб держава могла адекватно – вчасно та якісно реагувати на це, потрібна взаємодія служб, які працюють і стоять на варті захисту прав споживачів.
Ми маємо одне одному вчасно передавати інформацію. Якщо ми говоримо про отруєння в одному ресторані цього року в місті Одесі – я не застала цей період – це був кричущий факт. Мені дуже шкода, що санепідемслужба не відреагувала й не розіслала цю інформацію відразу ж усім іншим причетним структурам, які могли б виявити свій вплив у цьому випадку. Я сподіваюся, що ми разом маємо це здолати. Багато що залежить від того, чи буде громадськість нам підказувати. Я дуже рада цьому діалогу з вами. Проблеми дуже актуальні, вони є й про них потрібно говорити.
Євген Блінов:
– Велике вам спасибі за те, що Ви відповіли на наші запитання. Традиційно ми надаємо заключне слово нашому гостеві – просимо поділитися своїм враженням про те, як пройшла онлайн-конференція, висловити свої побажання, думки.
– Я дуже вдячна вам, шановна редакціє «Одеських вістей», вам, кореспонденти, які сьогодні пропонували такі практичні запитання. Тішить, що ми сьогодні з вами можемо користуватися технологіями, які забезпечують онлайн-конференцію. Це зручно, практично.
По-перше, я прошу вашої допомоги, щоб дещо вплинути на менталітет, на уми наших співгромадян, споживачі то чи підприємці. Держспоживінспекція не існує як каральний орган. З одного боку, ми не хочемо тиснути на бізнес, з іншого боку – змушені захищати споживача, бо факти порушення є. Але хочу заявити: закон передбачає діяльність підприємця таким чином, що він може, не порушуючи закон, не порушувати права споживача. Читайте основні закони: правила торгівлі й закон про захист прав споживачів – це два основні документи, що їх повинні знати всі, хто займається сьогодні торговельно-підприємницькою діяльністю. По-друге, споживачі, не зневіряйтеся в тому, що у вас є захисники. Хочу сказати в переддень Нового року, що плани у нас грандіозні. Якість своєї роботи ми будемо поліпшувати за рахунок того, що тісно взаємодіятимемо з іншими органами влади. Механізм знайдено, домовленості є, залишилося тільки все це впровадити.
