Ринок, якого немає?

Територія ринку «Росинка», організованого ще у 90-ті роки минулого сторіччя, розміщена в одному із найпрестижніших та найгустонаселеніших житлових мікрорайонів міста Ізмаїла по проспекту Леніна. Про важливість «Росинки» свідчить той факт, що тут здійснюють торговельну діяльність кілька десятків приватних підприємців, отоварюються тисячі ізмаїльчан. Разом з тим, ось вже кілька років на ринку спостерігається гостра конфліктна ситуація.

Про черговий виток проблемних взаємин, пов’язаних із ринком, міський голова Ізмаїла Андрій Абрамченко говорив на зустрічі з підприємцями, які безпосередньо торгують на «Росинці». Приводом для діалогу послужила їх колективна скарга на протиправні дії адміністрації ринку та спроби чинити на торгівельників тиск. 

На зустріч прибуло близько п’ятдесяти представників торговельного бізнесу. Крім Андрія Абрамченка, владні структури представляли начальник Ізмаїльської податкової інспекції Тетяна Шиліна та заступник начальника міськрайвідділу міліції Віктор Дьяченко.

Підприємці скаржилися на незаконні, на їхній погляд, побори з боку адміністрації «Росинки», погрози на адресу тих, хто відмовляється платити непомірні суми оренди торговельних місць, і навіть на залучення до конфлікту представників правоохоронних органів.

Слід зазначити, що ситуація, яка склалася нині на ринку, має досить довгу передісторію. Як пояснили в юридичному управлінні, свого часу Ізмаїльська міськ­рада здала в оренду земельну ділянку по проспекту Леніна будівельній організації «Котигорошко». Зокрема, у договорі оренди мав місце пункт, яким визначалося цільо­ве використання орендованої землі – «для розміщення та експлуатації торговельного комплексу». Згідно із цим документом, орендар брав на себе зобов’язання побудувати цей самий торговельний комплекс. За інформацією виконкомівських юристів, у договорі не було жодного слова про ринок.

І справді, через якийсь час будівельна організація «Котигорошко» побудувала першу чергу майбутнього торговельного комплексу, однак при цьому офіційно не здала його в експлуатацію. Таким чином, на думку виконкомівських юристів, на сьогоднішній день будь-яка господарська діяльність на цьому об’єкті незаконна. Тим часом, тут уже давно торгують продовольчими та промисловими товарами.

Не дивно, що у 2011 році Ізмаїльська міськрада ухвалила рішення щодо розірвання договору оренди земельної ділянки у зв’язку з тим, що «Котигорошко» використовує його не для будівництва торговельного комплексу, а для організації роботи ринку. І оскільки орендар відмовився від добровільного розірвання договору, міськрада звернулася із позовною заявою до суду. Багато нарікань викликає і зовнішній вигляд підприємства, яке явно не вписується в ансамбль упорядкованих об’єктів у цій престижній частині міста. «Росинка» швидше претендує на один із проектів музею просто неба, де відвідувачі можуть зануритися в атмосферу стихійних «блошиних» ринків 80-х – 90-х років минулого сторіччя.

На сьогоднішній день відбулося вже не одне судове засідання. Господарський суд Одеської області поки що не визначив, хто правий, а хто винен у цьому конфлікті. Щоправда, і не визнав, що рішення Ізмаїльської міськради про розірвання договору оренди землі є незаконним.

Міський голова Ізмаїла роз’яснив на зустрічі підприємцям логіку дій місцевої влади. Як сказав Андрій В’ячеславович, згідно з чинним законодавством те, що городяни нині йменують ринком «Росинка», де-юре ринком не є. Стихійна торгівля, організована тут адміністрацією підприємства, не відповідає нормам, які застосовуються до ринкової торгівлі, – ні за площею торговельних місць, ні за вимогами санітарної та протипожежної безпеки. Фактично ця територія є майданчиком так і не завершеного будівництва і, отже, тут слід поставити огорожу, а торговельну діяльність припинити.

Для запобігання конфліктних ситуацій надалі Андрій Абрамченко попросив торгівельників повідомляти про всі факти порушень до мерії. З аналогічними пропозиціями до присутніх звернулися і Тетяна Шиліна, Віктор Дьяченко.

Зрозуміло, що рано чи пізно, але гордіїв вузол суперечностей буде розрубано. Однак, безумовно, що компромісне рішення все ж таки має бути досягнуто у законодавчій площині, тобто в залі судових засідань. Учасникам конфлікту необхідно запастися терпінням і все ж таки дочекатися рішення Господарського суду. Адже в правовій державі іншого бути й не повинно.

Выпуск: 
Автор: 

Схожі статті