Багато років тому в селі Поплавка Новоборисівської сільської ради оселилися цигани. Сьогодні ніхто точно не знає причин переселення, але з історії нам відомо, що роми в усі часи зазнавали переслідувань. Саме тому вони розійшлися по цілому світу і вважаються єдиною нацією, яка не має власної батьківщини.
Цигани – мешканці Поплавки – сприймають село як рідний край, бо переважна більшість із них тут народилися й дали життя наступним поколінням. Вони так само, як і етнічні українці, розмовляють щирою солов’їною, дбають про свої родини, ростять дітей, їздять на заробітки до великих міст і потерпають за майбутнє держави. Якби не характерна зовнішність циган, ніхто б і не подумав про їхні національні відмінності. До того ж із часом серед поплавських ромів дещо стерлися з пам’яті їхні споконвічні традиції. Лише емоційні пісні та запальні танці зберігаються цим народом у всі віки.
Тож недаремно в Міжнародний день циган працівники культури зробили основний наголос на піснях і танцях. Жінки та дівчата із задоволенням одягнули національні костюми, що додалу святу особливого колориту. Завідувачка Поплавського будинку культури Ольга Унгуряну приготувала для місцевих жителів чудову концертну програму з веселими іграми, конкурсами та призами. А маленькі роми будь-що намагалися проявити себе, аби отримати солодкі ласощі, хоча того дня й так ніхто не залишився обділеним. Головний спонсор свята Ігор Завада подбав про це. До того ж чимало власних коштів витратила і керівниця місцевого Будинку культури, щоб свято справді запам’яталося. Таким чином, українці об’єдналися з ромами, організувавши хороше свято і забезпечивши все потрібне для нього.
Урочистого дня поплавські цигани передусім вшанували хвилиною мовчання всіх полеглих при визволенні села від фашистів і поклали до підніжжя братської могили вінок.
Ведучі свята Ольга Унгуряну та начальник відділу культури райдержадміністрації Раїса Беген привітали наймолодшого рома Володимира Ільчука, а також найстаршу жительку ромської громади Євгенію Ашкарьову. Потім усі охочі могли продемонструвати свої таланти, виконуючи як українські, так і циганські пісні. Лариса Ніка, Надія Селезньова, Олена Ніка та Ніна Янчева зірвали шквал оплесків односельців. А Іван Ніка віртуозно зіграв на баяні циганську мелодію.
До пізньої ночі над селом лунала українська та циганська музика, об’єднуючи всіх у велику дружну родину.
Скуштувавши запашної каші, поплавці залишили на плакаті з надписом «Ми за єдину Україну» відбитки своїх долонь – як символ єдності і дружби між двома народами.
– Знаєте, ніхто з нас навіть не задумується над тим, що ми живемо не на своїй батьківщині, – сказав на завершення свята голова циганської громади Нікіта Нікітович Ніка. – Бо ми сприймаємо Україну як рідний край і готові боротися за її незалежність. Мені вже 52 роки, я народився на цій землі (у селищі Цебрикове) і хочу, щоб тут іще довго жили мої нащадки. Дай Боже!..
