Справжньою катастрофою стає весняне підтоплення Сарати в заплаві однойменної річки. Раніше щороку згадувалося про кілька «нижніх» вулиць селища. Але останнім часом вода стала з’являтися в будинках, підвалах, оглядових ямах гаражів, проступати на городах і в його верхній частині. І це там, де в умовах посушливих Буджацьких степів виходу ґрунтових вод не спостерігалося ніколи.
Органи районної та селищної влади повторюють в один голос, що гостру екологічну проблему району розв’яже лише розчищення русла річки Сарата. Практично до кожного чиновника, що прибуває з області або Києва для особистого прийому до цього райцентру (хай навіть не маючи прямого стосунку до даної тематики), всі звертаються з наполегливим проханням посприяти в розчищенні русла зарослої очеретом, засміченої та замуленої річки.
– Сьогодні дана проблема, без будь-якого перебільшення, посідає в селищі перше місце, – ремствує Саратський селищний голова Анатолій Негодяєв. – Для саратців це крик душі. Ані відсутність природного газу, ані складнощі з водопостачанням не турбують їх так, як розмокання та руйнування фундаментів житлових будинків і хазяйських будівель, постійна вологість. Підкреслю, що за останні два роки ситуація погіршилася значно.
Три роки тому газета «ОВ» вкотре нагадала про шкідливу дію річкових вод на життєдіяльність селища Сарата, прилеглої Зорі, інших прибережних сіл. У відповідь керівництво «Облводгоспу» створило компетентну комісію. За результатами її роботи на сторінках «ОВ» з’явився лист-відповідь. У тексті є шаблонна фраза: «Затоплення заплавних земель під час повеней та паводків є абсолютно природнім для річки».
Сперечатися з цим ніхто не збирається. Люди віддавна розміщали свої житла поруч із водоймами й добре розуміли потенційну небезпеку такого сусідства. Будинки «нижньої», або так званої «нової» Сарати споруджувалися років 60 – 70 тому. Але тоді люди не враховували можливих сценаріїв майбутнього глобального потепління та раптової появи, по суті, тропічних дощів, що стали характерними й для цієї місцевості. У підсумку сьогодні саратцям потрібна нагальна допомога.
На початку липня минулого року природа піднесла людям дуже повчальний урок. Після злив у Республіці Молдова, Тарутинському і Арцизькому районах, прориву дамби Олександрівського ставка в Тарутинському районі водяний вал полився в низини Саратського району. Не витримуючи напору, валилися насипні дамби, розташовані по руслу річки Сарата. Частково затопленими виявилися вулиці сіл Петропавлівка та Міняйлівка. Від річки Когильник особливо постраждала Новоселівка. Заросла очеретом, замулена річка Сарата втримувала водяний наплив, і рівень зливових вод у нижній частині Сарати піднявся від одного до півтора метра. Будинки й городи опинилися підтоплені в масштабах, яких район не бачив десятки років. Вода проникла у приватні будинки, під’їзди багатоквартирних будинків.
У вересні потужні опади знову випали над Саратським і над сусідніми районами. Затопленими опинилися багато які населені пункти. Сарата теж. Тим, хто найбільше постраждав від стихії, виділили державну компенсацію.
– За розпорядженням Кабміну тринадцять домовласників Сарати одержали від 60 до 85 тисяч гривень кожен, – уточнює Саратський селищний голова Анатолій Негодяєв. – Але ж такі великі гроші потрібно було витрачати раніше й направляти їх на розчищення річки, яка постійно вбирає дощові й ґрунтові води.
Востаннє русло річки Сарата розчищали 2008 року. Обласна влада виділила для цього близько 300 тисяч гривень. Роботи почалися від села Білолісся на межі з Татарбунарським районом угору по річці Сарата. Після розчищення ситуація з підпиранням ґрунтових вод значно покращилася в Михайлівці та Зорі, де вода в підвалах у період весняного повіддя вважається явищем звичним. Нерозчищеною залишилася частина русла річки на довжині райцентру Сарата. Кажуть, це й стало головною причиною подальшого потужного підтоплення Сарати у 2012 – 2014 роках. Причому не без додаткового рукотворного чинника, про що у владних коридорах воліють мовчати.
По-перше, це практично загублена система зливостоків, яку в селищі самовільно перегороджено для під’їжджання транспорту до торговельних точок, приватних домоволодінь та ін. Але небезпечніше інше. Саратські старожили охоче розповідають, що періодичні підтоплення в останні два роки ускладнила поява нового стадіону в центральній частині селища Сарата 2012 року за програмою «Народний бюджет». Дану територію не забудовували десятиліттями. Пустир у самому центрі селища слугував своєрідним природним резервуаром для дощових і ґрунтових вод. Розповідають, що він міг уміщати до тисячі кубометрів небесної та підземної води, яка поступово, через підземні протоки, просочувалася до річкового фарватеру.
Не дивно, що при будівництві стадіону проектанти передусім зіштовхнулися з цією серйозною проблемою. Тому дорогий спорткомплекс, проектно-кошторисна вартість якого склала понад 11,5 мільйона гривень, довелося піднімати на метр вище колишнього рівня із застосуванням дренажної системи ґрунту. Стадіон спорудили за максимально короткий термін – три з половиною місяці. По закінченні будівництва урочисто сповістили про новий сучасний спортивний об’єкт, який значно зміцнив статус селища та поліпшив його інфраструктуру. Але природа помстилася за порушення балансу. Вода, яка раніше збиралася в центральній частині селища як у тарілці, почала просочуватися в будинки та підвали. А біля стадіону стало проявлятися дивне явище, яке можна виставляти для огляду в інтернеті. Під тиском маси стадіону довкола нього забили джерела. Сьогодні більшість жителів Сарати схиляються до думки, що стадіон став причиною, яка серйозно ускладнила проблему підтоплення, тепер уже на більшій частині території селища.
Восени минулого року за розпорядженням колишнього голови ОДА Едуарда Матвійчука Саратська РДА направила запит до департаменту екології та природних ресурсів ОДА про виділення 2014 року коштів із обласного фонду охорони навколишнього природного середовища для здійснення природоохоронних заходів щодо даної річки. Згідно з проектно-кошторисними документами, було потрібно близько 5 мільйонів 686 тисяч гривень. За ці гроші передбачалося розчистити русло річки Сарата на довжині 6,5 кілометра, заглибившись на 1,5 метра. Оминаючи опис складного шляху підготовки документації та лобіювання даної теми, відзначимо, що весь необхідний пакет паперів для виділення держкоштів сьогодні перебуває в Мінекології. Величезну допомогу в цій справі подав народний депутат України Антон Кіссе, який, за свідченнями багатьох його виборців, залишається справжнім патріотом свого краю.
Сьогодні вся саратська громада добре розуміє, наскільки складною виявилася фінансова ситуація в державі. Але буквально кожен, стискаючи кулак, загадує, щоб гроші були виділені з зубожілої державної скарбниці. Інакше поліпшень у Сараті не чекай.
За спостереженнями Всесвітньої метеорологічної організації, що є спеціалізованою міжурядовою установою ООН, минулий 2013 рік, відраховуючи від 1850 року, увійшов до найспекотніших. Яким виявиться рік 2014 і яких кліматичних змін слід від нього очікувати, невідомо. Проте допоки кволоплинна річка Сарата не буде розчищена, людям постійно доводиться бути напоготові. Цілком можливо, що житлову зону біля річки згодом доведеться серйозно «відредагувати». Про це в селищі говорить багато хто.
