– Усе минає, і це минеться, – вкотре повторила Устина Пилипівна, виключаючи ранкову програму новин.
Вона пов’язала на голову хусточку і одразу перетворилася на одну із тисяч сільських трудівниць.
Сьогодні в СВК «Росія» усе йде своєю чергою. Як завжди, о сьомій годині у Почесного громадянина Кілійського району, заслуженого працівника сільського господарства України У.П. Чеботарьової початок планерки. До цього керівники підрозділів вже встигли на своїх дільницях дати перші оперативні вказівки, механізатори приступили до налаштування та заправлення техніки, на фермі загуділи механізми.
Так, робота в цьому сільгоспкооперативі починається на світанку, щоб уже до четвертої години люди були вдома: у них повинна залишитися частина світлового дня для справ по господарству – інакше на селі не вижити.
– Цей рік дуже важкий для нашої країни, – говорить Устина Пилипівна. – Але що б не трапилося, а нам треба обробляти землю, сіяти та жати. Народ треба годувати – таку роль на землі нам підготував Господь.
І Устина Пилипівна запропонувала проїхати з головним агрономом Віталієм Семиченком полями, щоб на власні очі побачити результати зусиль колективу.
Схоже, найбільшу швидкість у Кілійському районі можна розвинути не на одеській трасі, а на польових дорогах СВК «Росія». Нещодавно це підприємство придбало грейдер, а також косарку для стрижки узбіч, усі ґрунтові дороги уздовж полів приведені в ідеальний порядок. Справа, звичайно, не в тому, що жителі Приморського люблять промчати з вітерцем:
– Ми перевозимо врожай з поля на токовище тракторами із причепами, і не хочеться, щоб вони тряслися по вибоях і виходили з ладу, – говорить головний агроном підприємства Віталій Семиченко.
Пригальмувавши машину біля крайки поля, він заходить у зелене ячмінне море. Хвилі колосся – по груди!
Агронома непокоять ранкові роси: близькість моря, перепади температури, вологість. У цих умовах в зернових дуже швидко розвиваються хвороби, за полями потрібний пильний нагляд – інакше віддачі не одержати.
Висока культура землеробства – лише це виводить сьогодні виробника на позитивний економічний результат.
– Цього року ми навіть відмовилися від ріпаку, – розповідає фахівець. – Останнім часом цією культурою займалися багато фермерів, але далеко не всі дотримувалися технології вирощування, у результаті чого розвелося дуже багато шкідників. Настільки багато, що заражаються наші поля – незважаючи на весь комплекс захисту. З цієї причини минулого року ми не одержали того результату, якого прагнули, хоча врожайність ріпаку була високою. У цьому сезоні замість ріпаку посіяли сорго, розраховуючи на його посухостійкість. Почали також вирощувати сою – це цінна добавка до раціону тварин.
СВК «Росія» тісно співпрацює із вченими. Минулого року це підприємство стало полігоном для нової технології виробництва насінників цукрового буряку, про що ми розповідали на сторінках «Одеських вістей». І ось результат: під керівництвом вітчизняних вчених урожай отримано небувалий – по 3 тонни насіння з гектара, ніхто очам своїм не вірив. Із 30 гектарів насіннєвої ділянки цукрового буряку кооператив одержав такий прибуток, який перекрив невдачі із царицею полів (ціни на зерно кукурудзи минулого сезону склалися практично на рівні собівартості).
Цього року під демонстраційні поля в СВК «Росія» виділено 40 гектарів – посіяно сорго, нові гібриди соняшнику та кукурудзи. Фірми, які бажають просувати своє насіння, безкоштовно їх виділяють на посів демонстраційних полів, які потім стають місцем проведення семінарів для агрономів півдня України.
– Ці поля перебувають під пильною увагою вчених, які ведуть усю технологію, а ми в них одразу і вчимося цьому, – говорить
В. Семиченко. – Нам самим цікаво побачити, як покажуть себе нові гібриди на наших землях, у наших кліматичних умовах. Ми не лише провадимо науково-практичні семінари, але й самі намагаємося виїжджати на аналогічні заходи, проведені в південній зоні, щоб привезти додому щось нове, впровадити його у виробництво.
Цього року, як і завжди, у СВК «Росія» виділили кілька десятків гектарів під городину, де вирощується весь «борщовій набір». Це не лише додаткові продукти харчування для країни, але й робочі місця для жителів Приморського: на вирощуванні овочів зайнято 20 чоловік, плюс у сезон збирання залучаються помічники, у людей є можливість заробити.
Ще один напрямок, який дозволяє створити на селі робочі місця, – тваринництво. Ферма в СВК «Росія» – старого типу, однак технологія годівлі сучасна, і власний комбікормовий цех дозволяє її дотримуватися.
– А ви звернули увагу на те, що наші поросята мовчать? – запитує, посміхаючись, завідувачка ферми Марія Іванова.
– Напевно, вже одержали ситний сніданок, наїлися до несхочу?
– А от і ні, корму ще не роздали. Наші тварини ще з вечора ситі, ми їх дуже добре годуємо, тому й одержуємо високі прирости ваги. Минулого року свиноферма, а в нас близько двох тисяч голів, дала господарству прибуток. Останнім часом ми взяли курс на впровадження м’ясної породи, найзатребуванішої на ринку.
Взагалі за підсумками минулого року в СВК «Росія» чистий прибуток склав 1,8 млн грн, і це при тому, що підприємство обробляє всього 1,8 тисячі гектарів землі. Стабільні успіхи дозволили кооперативу технічно переозброїтися. Ось уже й на власний грейдер для вирівнювання польових доріг змогли виділити кошти.
Звичайно, не все так безхмарно в роботі кооперативу під керівництвом Чеботарьової. Податкова служба, наприклад, докоряє, що не оформлена повною мірою документація на оброблювані землі, що мають статус особистих підсобних господарств (ОПГ). Багато жителів Приморського свого часу одержали не лише паї, але й по 39 соток на ОПГ. Оформити ці наділи з одержанням відповідної технічної документації, кадастрових номерів селянам самим не під силу – дуже клопітно й дорого.
Обробляти 39 соток самостійно, вручну не кожному до снаги, та й праця малоефективна. Свої сотки люди воліють здавати в оренду кооперативу, у якого є і технічний, й інтелектуальний потенціал для грамотної роботи на землі. Але, виходить, не можна.
– Що ж робити? Залишити поля без обробітку? Але тоді на цих ділянках, а землі під ними багато, розводяться карантинні шкідники, бур’яни, які потім наступають на землі кооперативу та фермерів, – говорить У. Чеботарьова. – Знаю, що в багатьох селах базові сільгосппідприємства обробляють ОПГ, але просто не показують цю роботу, оскільки немає юридичних підстав. А ми чесно звітуємо перед державою, хочемо платити відповідні податки. Але, схоже, заплатимо штраф. Проблема в тому, що жоден закон у сфері сільського господарства до кінця не наповнений. Як би ти не працював, однаково будеш винен – якщо тебе захочуть зробити винним. У цьому випадку, я вважаю, державі треба взяти на себе всі витрати щодо оформлення документації на ОПГ – у майбутньому державна скарбниця одержить від цієї землі додаткові податки.
Нашу розмову з керівницею перервав дзвінок із Рівненської області: на тому кінці зв’язку запитували, чи буде «Росія» цього року замовляти один додатковий комбайн на жнива? І взагалі, які обставини в Придунав’ї, чи можна в цьому сезоні їхати працювати на південь?
– А чому ні? Хіба ми колись погано вас приймали, не по-людськи? І за послуги розраховувалися завжди вчасно. Так і надалі працюватимемо та житимемо. Приїздіть!
Поклавши трубку, Чеботарьова знизала плечима:
– Замість того, щоб згладжувати гострі кути, вводити країну у творче русло, вибудовувати економіку, налагоджувати виробництво, розпалюють між людьми ворожнечу. Нічого, усе минає, і це минеться.
