Попереду осінь, і настав час готуватися до опалювального сезону. Верховна Рада, враховуючи критичну ситуацію, ухвалила в першому читанні Закон про надзвичайний стан в енергетичному секторі. На тлі невщухаючих дискусій навколо проблеми газопостачання час від часу звучать висловлювання про здатність країни до пошуків і розробок власних запасів блакитного палива й «чорного золота». Насправді, крім атомних електростанцій, чи має Україна який-небудь інший енергетичний потенціал?
Про вуглеводневі багатства України й Одеської області розповість професор кафедри загальної та морської геології геолого-географічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова, доктор геологічних наук, професор Олександр Валентинович Чепіжко.
– Олександре Валентиновичу, чи є в Україні такі необхідні сьогодні вуглеводні?
– Є поняття «геологічні ресурси». Це потенціал, що перебуває в надрах території. З певною часткою вірогідності можна стверджувати, що якась кількість сировини у нас є.
– Якщо встановлено її наявність, можна починати видобуток?
– Перш ніж починати розробку, ресурси необхідно перерахувати в запаси. Тобто в реально наявні газ і нафта, які можна видобути з надрів.
– Відомі реальні цифри?
– Обсяги розвіданих запасів вуглеводнів України на 2012 р. обчислюються 67 мільйонами тонн нафти й 694 мільярдами кубометрів газу – за оцінкою Державної служби геології та надрів України.
– Начебто досить. Так у чому ж проблема?
– Насправді у зв’язку зі зменшенням приросту розвіданих запасів можна стверджувати, що сучасний стан ресурсної бази незадовільний.
– Іншими словами, газ і нафту ніхто не шукає?
– У принципі, так. Через скорочення обсягів геолого-розвідувальних робіт і переходу на розвідку глибоких горизонтів залягання, що мають малі площі. У той час як великі структури вже розвідані й практично використані.
– Основні родовища в нафтових регіонах України виснажилися?
– Можна так вважати. Там відзначався високий рівень видобутку початкових запасів на перших етапах освоєння родовищ. Зараз вони вироблені на 95-98%.
– Чи проводиться пошук нових нафтогазоносних районів?
– У зв’язку з відсутністю фінансування геолого-розвідувальні роботи, особливо в материковій частині країни, практично не ведуться. Були спроби досліджувати акваторії Чорного й Азовського морів, але й там роботи припинені.
– Де ж вихід із такого становища?
– Перспективи нарощування видобутку нафти й газу пов’язують із нерозвіданими ресурсами вуглеводнів, які в Україні оцінюються в 3,9 трильйона кубометрів газу і 1,1 мільярда тонн нафти. З них 30% прогнозних нерозвіданих ресурсів газу й 20% ресурсів нафти припадають на акваторії Чорного й Азовського морів.
– Проблема та ж – відсутність фінансування геологорозвідки?
– Так. Якісь кошти виділяються, але для систематичних досліджень їх недостатньо. Необхідно проводити роботи з використанням сучасних методів геологічної зйомки й картування, розвідувальних робіт, обробки отриманої інформації, а на це грошей немає. Та ж ситуація в розвідуванні інших корисних копалин. На вже досліджених ділянках не ведуться ніякі роботи з видобутку, що зупиняє розвідування нових площ.
– Але все-таки на геологічній карті з’являться нові нафтогазоносні райони?
– Так. Дніпрово-Донецька западина та Передкарпаття давно відомі в енергетичній галузі. На черзі Причорноморський регіон Одеської області. Його можна віднести до перспективних районів пошуку середніх і великих родовищ нафти й газу.
– Про які райони Одещини йдеться?
– Про Саратський і Татарбунарський.
– Вуглеводні нашої області мають якусь особливість, зокрема залягання, яку треба враховувати при організації видобутку?
– Є нафта, але необхідно внести ясність: вона є грузькою й густою і тому важковидобуванною речовиною. Запаси, що їх добувають, – це доступні для нормального видобутку обсяги сировини. Свою роль відіграють і колекторські (накопичувальні) властивості гірських порід, у яких перебуває нафта. Вони не завжди однорідні, і природна зміна їх фізичних властивостей може призвести до зниження кількості продукту, що добувається.
– При достатньому вкладенні коштів можна вести видобуток?
– Згодом, при використанні нових технологій, стане економічно вигідним видобуток більшої, ніж зараз, кількості нафти. В області є невеликі за запасами родовища. Східно-Саратське – близько 20 мільйонів тонн. З них видобуванних – близько 3 мільйонів. Жовтоярське із запасами близько 5 мільйонів тонн, видобуванних – 0,6 мільйона. Вони розташовані в геологічній структурі Переддобруджського прогину. У ньому ж виявлено так звану Жовтоярську групу. Це близько 16 локальних структур, що дають перспективи залягання нафти на глибинах 5-6 кілометрів при прогнозованих ресурсах близько 40 мільйонів тонн.
– Чи є в області газоносні райони?
– Невеликі за обсягом. Вони також розташовані у Переддобруджському прогині й залягають на глибинах від 1,5 до 4,5 кілометра. Є також Ізмаїльська і, найближча до Одеси, Приморська структури. Але погляди багатьох фахівців більше спрямовані в північно-західну частину акваторії Чорного моря.
– А якщо віддалитися від материка?..
– Для Одеського регіону альтернатива одержання вуглеводневих ресурсів реально є на прилеглій до Одеського узбережжя північно-західній частині акваторії Чорного моря, де вже відкрито два родовища природного газу – Одеське і Безіменне. У районі острова Зміїний, на глибині 3-4 кілометра, виділено близько дев’яти перспективних геологічних газових структур. Їхня будова неоднорідна, але зручність для їх освоєння в тому, що вони локалізовані навколо острова. Обсяги цих запасів поки що точно не визначені.
– Чи багата Одещина на сланцевий газ?
– Західне Причорномор’я і Переддобруджський прогин (південь області) досить перспективні в розробках родовищ сланцевого газу (від 10 до 30 трильйонів кубометрів). Якщо зараз почати розробку, то через 5-7 років видобуток по Юзівській (схід України) і Одеській площам може дати до 50 мільярдів кубометрів на рік.
Дорожчає бензин, зростають тарифи на газ для населення. Геолого-розвідувальні роботи потрапляють у категорію тих, які у зв’язку з важким економічним становищем можна призупинити. Ситуація неоднозначна. На дослідження виділяти гроші потрібно зараз, а результат буде через роки. Але, коли гроші на розвідку й розробку нових площ дадуть заокеанські друзі України, ініціатива буде вже не на нашому боці.
