Відновлення Ізмаїльського райвідділу міліції вже котрий рік є актуальною проблемою. Про це йшлося і на одній з нещодавніх сесій райради. Депутати направили відповідне клопотання до Міністерства внутрішніх справ України.

Нагадаємо, що до середини минулого десятиліття в місті й районі діяли два окремі територіальні відділи міліції. І показники районного відділу, як правило, були на порядок вищі, ніж у міського. Районна міліція вирізнялася й більшою згуртованістю колективу. Там практично була відсутня плинність кадрів, у кожному селі безперервний стаж постійного дільничника обчислювався багатьма роками справної служби.

Скоріш за все з метою підготовки до адміністративної реформи в містах обласного підпорядкування міськ– і райвідділи були об’єднані в один структурний підрозділ. Однак нові структури залишилися зі старим шлейфом кадрових, матеріально-технічних проблем. І оскільки кардинальним чином розв’язати їх у недалекому майбутньому явно не видається за можливе, в діяльності новостворених відділів постійно виникають «діри», які вже за сумною традицією заведено затуляти за рахунок невеликих населених пунктів. Зокрема, через гострий кадровий голод у дільничній службі міліції в сільській місцевості штатні одиниці, як правило, заповнюються за залишковим принципом. Як підсумок, усупереч усім службовим інструкціям, тепер один дільничник обслуговує по три-чотири села. Зрозуміло, що за такого колосального навантаження та територіальної розкиданості говорити про належну якість роботи не випадає. Є багато дорікань і за іншими напрямами. От і виходить, що депутатському корпусу, широкій громадськості доводиться звертатися до Києва із проханням про відновлення статус-кво. А поки що доводиться існувати в недосконалій системі координат.

Раз-по-раз виникають казуси. Наприклад, у приміському селі Броска. Під час обговорення на сесії райради річного звіту про діяльність Ізмаїльського МВ (з обслуговування міста і району) ГУМВС депутатка від Броски Тетяна Кожушко (також і директорка місцевої загальноосвітньої школи) виступила з гострою критикою на адресу міліціонерів, що не пораються зі своїми обов’язками. Школа розташована в центрі села, а її двір віддавна є вподобаним місцем збору осіб, схильних до зловживання спиртними напоями та наркотичними речовинами, антигромадського способу життя. Зрозуміло, що таке сусідство явно заважає нормальному навчально-виховному процесу. По своєму призначенні на посаду головного міліціонера району Анатолій Токар особисто виїжджав на місце, де зустрівся з зацікавленими особами, зокрема, й із сільським головою Броски Світланою Москвич. Полковник пропонував різні способи вирішення питання, серед них – залучення до патрулювання місцевих жителів, добір на вакантні посади дільничних інспекторів міліції з-між бросківців, а також встановлення камер відеоспостереження. Через незвичайність для сільської місцевості останнього ноу-хау зупинимося на ньому докладніше. Висуваючи дану ініціативу, Анатолій Токар навів за приклад свій татарбунарский досвід, коли під час перебування його начальником міліції в цьому райцентрі завдяки відеокамерам оперативний черговий мав можливість повного контролю над ситуацією. Тільки от Бросці був запропонований казусний варіант. По-перше, передбачалося, що придбання та встановлення засобів стеження мають бути забезпечені дотаційним сільським бюджетом (що вже робить ідею безперспективною), а по-друге, обов’язок щодо спостереження має лягти на сільського голову, бо камери, скоріш за все, встановили б у його службовому кабінеті. У разі виявлення порушень він мусив би телефонувати до чергової частини міліції. Виникають питання: хіба це належить до посадових обов’язків лідера місцевого самоврядування? І що робити в вечірні та нічні години, коли сільський голова буде вдома? Та й чому в принципі обов’язки щодо профілактики та припинення правопорушень покладають на місцеве самоврядування та громадські формування? Адже, як заявив на одному із пленарних засідань голова райради Василь Антонюк, на діяльність міліції закладаються чималі бюджетні кошти, а тому всі ці розмови про небажання молоді йти туди працювати, про недоліки в матеріально-технічному забезпеченні не мусять, за великим рахунком, турбувати пересічних платників податків.

Як бачимо, скоріш за все, «Карфаген має бути зруйнований»: за нинішнього розкладу альтернативи поверненню райвідділу міліції як самостійного підрозділу немає й не передбачається.