У сучасних умовах в усьому світі дедалі частіше звертаються до досвіду створення вільних економічних зон (ВЕЗ), покликаних забезпечити сприятливі умови для зовнішніх і внутрішніх інвесторів.
По суті йдеться про повернення до призабутого старого досвіду, якому вже майже 200 років. Адже спочатку виникло поняття «вільний порт». Під ним малася на увазі територія порту, призначена для безмитного складування товарів на період пошуку покупців для розвитку передусім внутрішнього ринку, а потім і для сприяння виходу на зовнішній. Перший вільний порт виник у Генуї 1595 року. На території Російської імперії першопроходцем виявилася саме Одеса. Тут «порто-франко» починає працювати 1817 року.
Схоже, ідея зараз переживає свій ренесанс. Улітку цього року на нараді з керівниками підприємств морегосподарського комплексу заступник голови Адміністрації морських портів України Юрій Васьков повідомив про прагнення на територіях усіх морських портів Одеської області створити спеціальні економічні або інвестиційні зони.
Як виявилося, цим шляхом уже давно пішли колишні радянські республіки. І пішли досить успішно. Про досвід і найперспективніші напрями розвитку ВЕЗ у них ми розмовляємо з головою постійної депутатської комісії обласної ради з питань економіки, промисловості, розвитку підприємництва та регуляторної політики, академіком Академії економічних наук України, заслуженим економістом України О.С. КРАВЦЕМ.
– Олександре Семеновичу, з чим насамперед пов'язаний сплеск інтересу до розвитку ВЕЗ на пострадянському просторі?
– Процес глобалізації, стираючи кордони у просуванні товарів та послуг, стирає й рамки конкуренції між країнами. Якщо раніше вони конкурували в межах свого регіону або континенту, то тепер суперниками стають товаровиробники всього світу. Як наслідок, країни, що розвиваються, зазнають впливу жорсткої конкуренції з боку розвинутіших держав. Щоб знизити цей натиск, треба реалізувати проекти, спільні з конкурентами, роблячи їх своїми діловими партнерами. Це й дозволяє здійснити режим ВЕЗ.
– За стільки років ВЕЗ, напевно, пройшли свій еволюційний шлях. У чому він полягає?
– В 70-80 роки ХХ століття ВЕЗ привертають увагу країн, що розвиваються, як компромісний варіант, який забезпечує перехід до експортоорієнтованого типу розвитку виробництва з метою надходження на внутрішній ринок іноземних капіталів, передових технологій, «ноу-хау», але при цьому захищає місцевих товаровиробників від прямої конкуренції з іноземними фірмами при використанні власних сировинних ресурсів для виробництва експортної продукції.
У міру посилення ринкової боротьби основним чинником конкурентоспроможності стає не ціна товару, а його якість, новизна, наукоємність. Тому багато які експортовиробничі зони стали трансформуватися в науково-промислові парки. Крім того, нові ВЕЗ утворюються у формі технополісів – високорозвинутих структур з організації розробки та випуску конкурентоспроможної продукції. Ми бачимо, що постійно йде процес еволюції зон – від вільного порту до технополісу, і цей рух уперед триває.
Світовий досвід свідчить про те, що вся країна не може бути вільною економічною зоною, та й у принципі це неможливо. ВЕЗ створюються для виконання певних завдань, наприклад, для розвитку міжнародної торгівлі, окремих галузей економіки. Є науково-впроваджувальні вільні економічні зони, є сервісні зони тощо. Також ВЕЗ створюють для забезпечення розвитку відсталих регіонів, але винятково на певній окремій території, де можливий контроль виконання всіх умов спеціальних режимів.
Інша справа – використання досвіду роботи щодо залучення інвестицій, керування процесами, які можуть бути прийняті як модель для окремих структур, галузі або галузей, регіонів тощо. У принципі, ВЕЗ – це дослідний майданчик, де можна відпрацьовувати різні управлінські, фіскальні, впроваджувальні, інноваційні підходи. На сьогодні їх існує вже понад 30 різновидів. У більш ніж 135 країнах світу функціонує 3,5 тисячі ВЕЗ. Їхній загальний річний торговельний оборот перевищує 500 мільярдів доларів США, загальна кількість працівників – понад 70 мільйонів чоловік.
– Олександре Семеновичу, в Таджикистані ВЕЗ «Сугд» функціонує з 2010 року. Вона базується в невеликому містечку Худжанд із населенням менше 170 тисяч чоловік. Але попри це, там зуміли налагодити роботу спільного турецько-таджицького підприємства з випуску алюмінієвих профілів і мають намір виходити з даною продукцією на зовнішній ринок…
– Там іще не йдуть на уклін до будь-якого інвестора, а пропонують виконати досить амбіційні умови, щоб потрапити до ВЕЗ.
Перше – це забезпечити обсяг інвестицій для виробничої діяльності в еквіваленті щонайменше 500 тисяч доларів США. Друге – гарантувати випуск нових видів продукції, а для тих підприємств, які існували до створення ВЕЗ, – модернізацію, технічне переозброєння та відновлення робочих місць. Третє – щонайменше 90 відсотків технологічного устаткування має бути завезене до ВЕЗ, і ще воно не мусить бути старше трьох років. Тільки при виконанні всіх перелічених умов інвестор одержить статус суб'єкта ВЕЗ.
– Ще більше вражають досягнення Узбекистану…
– Від часу створення вільної інвестиційно-економічної зони «Навої» на її території введено в експлуатацію виробництва за 19 інвестиційними проектами на загальну суму понад 100 мільйони доларів. На території ВІЕЗ успішно функціонують понад 20 підприємств закордонних інвесторів із таких країн, як Південна Корея, КНР, Сингапур, Індія, ОАЕ та інші. На основі високих технологій організовано випуск таких видів продукції, як модеми й ТБ-приставки, електронні лічильники електроенергії, силові кабелі, опалювальні й водонагрівальні котли, мобільні та стаціонарні телефонні апарати, готові лікарські засоби. У 2013 році підприємствами зони вироблено продукції на 25,8 відсотка більше, ніж у 2012-му.
На території вільної індустріальної зони «Ангрен» за короткий термін налагоджено виробництво високотехнологічної продукції за п'ятьма проектами на загальну суму близько 44 мільйонів доларів – енергозберігаючих світлодіодних ламп, мідних труб різного діаметру, брикетного вугілля, а також завершено будівництво нового заводу з виробництва цукру.
Враховуючи накопичений досвід, у березні минулого року в Джизакській області було створено спеціальну індустріальну зону «Джизак» із філією в Сирдар’їнській області, у якій активно провадяться роботи з випереджаючого розвитку транспортної, виробничої та інженерно-комунікаційної інфраструктури. Уже минулого року на території зони реалізовано перші три проекти за участю китайських компаній на загальну суму близько шести мільйонів доларів з виробництва 100 тисяч мобільних телефонів, а також із переробки продуктів тваринництва та виробництва кормів.
– Білорусь пішла шляхом створення ВЕЗ однією з перших. Уже 1996 року там почала працювати ВЕЗ «Брест». Сьогодні докладну інформацію про інвестиційні проекти, спільні підприємства, перспективні пропозиції по білоруських ВЕЗ можна знайти на їхніх сайтах…
– Що цікаво, у тій же ВЕЗ «Вітебськ» створені й успішно працюють спільні підприємства з бізнес-структурами із Росії, Німеччини, США, Польщі, Великобританії, Естонії, Латвії, Голландії, Ізраїлю, Чехії, Кіпру.
– У чому секрет такого успіху?
– У пропонованих інвесторам умовах. Вони одержують право на п'ятирічне (починаючи з дати оголошення) звільнення від податку прибутку від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва. А по закінченні зазначеного терміну резидент ВЕЗ сплачує податок на прибуток за ставкою, зменшеною на 50 відсотків. При цьому зменшена ставка не може бути більше 12 відсотків.
Обороти з реалізації резидентами ВЕЗ на території Республіки Білорусь товарів власного виробництва, які зроблені ними на території ВЕЗ і є імпортозамісними відповідно до переліку імпортозамісних товарів, обкладаються податком на додану вартість за ставкою в розмірі 10 відсотків.
Вони звільняються від податку на нерухомість по будинках і спорудах, розташованих на території відповідних ВЕЗ, незалежно від напряму їх використання, від державного мита за видання іноземним громадянам і особам без громадянства спеціальних дозволів на право заняття трудовою діяльністю в Республіці Білорусь. Не доведеться також сплачувати земельний податок за ділянки в межах ВЕЗ, надані резидентам ВЕЗ, зареєстрованим у якості таких із 1 січня 2012 року, для будівництва об'єктів на період проектування та будівництва цих об'єктів, але не більше п'яти років від дати зазначеної реєстрації.
Досвід як розвинутих країн, так і тих, що розвиваються, свідчить, що створення вільних економічних зон є однією з ефективних форм стимулювання інвестиційної активності. Надання податкових та інших пільг, відносна дешевина робочої сили, спрощений порядок ввезення та вивезення сировини та продукції залучають у подібні зони велику кількість іноземних фірм. Це спричиняє прискорену модернізацію і технічне переозброєння наявних виробництв, підвищення кваліфікації робочої сили та управлінського персоналу, їх пристосування до умов глобалізації та міжнародної конкуренції. Не скористатися вже накопиченим досвідом, щоб підвищити економічний потенціал нашого регіону, було б непрощенною помилкою. Тому треба максимально активізувати створення у нас ВЕЗ різної спрямованості.
