Добрий десяток кілометрів віддаляє Агафіївку від райцентру. Та степовою дорогою, хоч і встеленою щебенем, не розженешся, бо давній, ще чумацький, тракт весь в баюрах та ковбанях. А глибокі вибоїни на центральній вулиці навіть довелося об’їжджати, щоб дістатися до сільської ради, що ташується у клубі.

Прийом

У приміщенні виконано капітальний ремонт, встановлено енергоощадні вікна та двері. У затишному кабінеті компактно розмістився невеличкий сільрадівський колектив разом зі своїм головою Світланою Смолій. Колишню секретарку обрано нещодавно на цю відповідальну посаду більшістю голосів місцевого електорату.

У закладі культури чисто та охайно. Й не через те, що виконувач обов’язків голови райдерж­адміністрації Валерій Мочуляк якраз приїхав у село, щоб провести виїздний прийом громадян. Люди дорожать бодай яким робочим місцем, бо безробіття міцно «стисло лещатами» Агафіївку, як і більшість наших сіл.

Першою прийшла поспілкуватись з керівником про наболіле 83-річна Параска Василівна Смолій. Старенька обтяжена хворобами, яких набула, працюючи шофером у колгоспі «Україна». Майже 40 років нарівні з чоловіками провела жінка за кермом вантажівки.

Сьогодні ветерану праці живеться сутужно – пенсія невеличка, а живність тримати несила. Щоб якось поправити здоров’я, продала стареньку хатину і перебралася до рідні в Трускавець, потім до рідної сестри в Одесу. Та не прижилася. Знову повернулася до Агафіївки, придбала помешкання, але виникли труднощі з отриманням пенсії, тож Параска Смолій звернулася до влади по допомогу.

52-річна Ксенія Йосипівна Унтілова – працювала дояркою у колгоспі – не може оформити пільгову пенсію, бо колишній керівник господарства «Україна» Михайло Солонар ще дотепер чомусь зволікає з офіційною ліквідацією неіснуючого колгоспу...

Ще одній відвідувачці – Теодосії Миколаївні Бабець – найбільше болить серце за своїх двох онуків: школярку Ауріку з Донецька і Назара з Агафіївки. Бабусі з дідусем Савою Федосовичем насамперед не вистачає коштів, щоб зібрати до школи онуку, яка втікла до них від війни. Ауріка – єдина дитина їхньої доньки Анни Звягінцевої. Сім’я живе у двокімнатній квартирі Кіровського ра­йону Донецька. 

Ауріка розповіла про жахіття, які довелося побачити на власні очі: розбомблені будинки, пограбовані магазини, понівечені дороги, вбитих і поранених мирних жителів...

– У бабусі з дідусем мені дуже добре, я вже допомагаю їм доїти корову і поратися по господарству.

Тринадцятирічний Назар – син ще однієї доньки, Людмили, хворіє і потребує медичного обстеження в обласній клініці. Вже витрачено понад тисячу гривень. Його мати працює прибиральницею у сільраді. Агафіївський сільський голова Світлана Смолій пообіцяла надати матеріальну допомогу на обстеження хлопчика.

В.о. голови райдержадміністрації Валерій Мочуляк, зустрівшись з Аурікою Звягінцевою, вручив їй пакунок із солодощами й пообіцяв бабусі посприяти у розв’язанні проблеми. Директор Агафіївської ЗОШ І-ІІ ступенів Марія Крись повідомила, що дівчинку оформлено ученицею 6 класу.

Школа

Вересневе свято, до якого підготувалися 36 дітей, з яких п’ятеро першокласників, ознаменоване 90-річним ювілеєм цього сільського закладу освіти. Малокомплектна школа, яку недавня влада хотіла закрити ра­зом з шістьома аналогічними закладами заради економії бюджетних коштів (на радість селян, нинішній уряд запровадив мораторій на закриття ЗОШ), попри свій поважний вік, справляє приємне враження. Педколектив і батьки подбали про ремонт приміщень. Харчоблок та внутрішні туалетні кімнати забезпечені водопостачанням та каналізацією.

З першого вересня почав курсувати «Шкільний автобус». Дітей підвозять із сусідніх сіл Червоний Орач Миколаївської області та Пилипівки.

Школа (єдина в районі) може похвалитися аж двома музеями: історії села та етнографічного зібрання ужиткового мистецтва бойків, яких примусово переселили у причорноморські степи в далекому 1951 році.

Збереглися в Агафіївці давні-прадавні звичаї, а у релігійній і хліборобській обрядовості відчувається подих бойківських полонин. Директорка освітянського закладу Марія Крись, хоча і не вповному обсязі, а все ж зуміла зберегти культурну спадщину переселенців.

З клубу перебралася під шкільний дах і сільська бібліотека. Її місце займе фельдшерсько-акушерський пункт.

ФАП

Сімнадцять років опікуються здоров’ям земляків завідувачка ФАПу Людмила Андрусик з акушеркою Тетяною Удич. Щомісяця по допомогу звертається не менше 150 – 200 пацієнтів. Є лежачі хворі, котрі потребують щоденних процедур. Тож у їхніх най­ближчих планах – щонайшвидше облаштуватися у клубному приміщенні, де фермер Сергій Король із села Кам’яний міст Врадіївського району, який обробляє на території сільради 750 гектарів землі, вже встановив пластикові вікна і двері. Також доброчинець восени пообіцяв допомогти з ремонтом. Посприяти сільській медицині погодилися й місцеві сільгоспвиробники. Наприклад, фермер Ігор Феденчук укомплектував аптечку невідкладної медичної допомоги.

На думку медиків, в новому приміщенні їхнім пацієнтам, здебільшого пенсіонерам і дітям, буде комфортніше.

Клопоти

Сільський голова Світлана Смолій відзначила, що при їхньо­му куцому бюджеті плани благоустрою села неможливо вирішити без сприяння аграріїв. Тож Іван Андрусик, Георгій Дрягалов, Сергій і Володимир Дідуренки, Сергій Король профінансували встановлення 25 вуличних ліхтарів. На часі – ремонт фасаду клубу і ФАПу. Серед наболілих проблем, озвучених агафійчанами, – звісно, жахливі дороги та ремонт водомережі.

Щоправда, ще при Ігорю Фе­денчуку вдалося обгородити в Агафіївці кладовище, відремонтувати артсвердловину, замінити насос. Після багаторічної перерви почали обробляти землі працівників соціальної сфери, їм виплачується орендна плата. За кошти БФ Фурсіна замінено башту Рожновського, що покращило водопостачання школи та частини населення.

Викликає занепокоєння у місцевої влади демографічна ситуація. Про неприховане зубожіння сільської глибинки свідчить і вигляд колись заможних осель і їхніх постарілих мешканців.

Нині ж сільська влада переймається соціальним захистом своїх мешканців та підготовкою до роботи в осінньо-зимовий період.

Після обіду спека оповила село своїм серпанком. Пастухи пригнали з пасовища корів, тож в розпалі обіднє доїння. У полі гуркочуть трактори, готуючи ґрунт під майбутній врожай. Щоб зима, як мовиться, була ситою і теплою, нагальних справ вистачає в кожного дбайливого господаря на городі та в оборі.