Цілком риторичне питання
Дедалі частіше друковані й електронні ЗМІ з обуренням повідомляють про розкрадання труб водогону Дунай-Дністровської зрошувальної системи. Нагадаємо читачам, що в масштабах проектного будівництва радянського періоду 80-х років зазначений водогін задумувався як ділянка грандіозного водогосподарського комплексу «Дунай – Дністер».
На превеликий жаль, даний водогін загальною довжиною понад п’ятсот кілометрів, який споруджували на території Татарбунарського та Білгород-Дністровського районів, в експлуатацію насправді так і не ввели. Початок експлуатації системи припав на період розвалу Радянського Союзу. А тому нинішнє неприкрите розкрадання трубопроводу виглядає якоюсь мірою навіть символічним.
Найсумнішою сторінкою в історії об’єкта став експеримент із морським лиманом Сасик. «Теоретики і творці» перетворення солоного лиману на прісне озеро лише в цей дорогий проект вклали близько півтора мільйонів доларів за курсом радянського карбованця того часу. Після його реалізації з «опрісненого» озера, відокремленого 14– кілометровою дамбою від Чорного моря й наповненого вже «дунайською» водою, її використали для поливання сільгоспугідь. Через порушення технологічних режимів наслідки таких дій виявилися катастрофічними. Надзвичайно складні екологічні проблеми Сасика на багато років привернули увагу широкої громадськості.
Понад половина мереж нереалізованої Дунай-Дністровської зрошувальної системи розташовані в Татарбунарському районі. Саме ці труби, частина з яких залишалася на земній поверхні, стали першим ласим шматком для ласих на чуже. Прибравши до рук те, що лежало зверху, «трубокопачі» пірнули вглиб. Злодійська нахабність зростала пропорційно до апетитів. Спочатку труби крали вночі. За якийсь час знахабнілі ділки стали приганяти сучасну важку техніку і вдень, не соромлячись, витягали із землі буквально кілометри труб, знімали чавунні насоси та інше цінне устаткування. Накрадене звозили до найближчих пунктів приймання металу. Як свідчили очевидці, сталева товстостінна труба водогону приймалася за ціною близько двох гривень за кілограм. Хоча за оцінками фахівців, нинішня вартість погонного кілометра аналогічних сталевих труб обчислюється сумою понад мільйон гривень.
Слід підкреслити, йдеться про сталеві товстостінні труби з товщиною металу 9-11 міліметрів і діаметром від 520 до 1220 міліметрів, що чудово збереглися в бессарабській землі. Вага одного погонного метра такого добра – від чотирьохсот до восьмисот кілограмів!
Про коєні злочини прекрасно знали й говорили буквально всі! Правова сваволя коїлася на очах державної та місцевої влади, правоохоронних органів, депутатів усіх рівнів протягом останніх чотирьох років! Багато які з чиновників гнівно хитали головами й «не на камеру» негативно коментували ситуацію. При цьому питання, куди ж усі дивилися, як, втім, дивляться й досі, залишається риторичним. До січня поточного року практично повністю розкопаною, демонтованою й викраденою виявилася значна частина групового водогону на території Татарбунарського та Білгород-Дністровського районів.
Хто зупинить неподобство?
Починаючи з 2011 року, злодійська пошесть із Татарбунарського переметнулася до Білгород-Дністровського району. У підсумку й на цій території був демонтований свого часу так і не добудований водогін, призначений для подавання води з річки Дністер до озера Сасик.
Але тепер справи ще гірші! Припустово, та ж група розкрадачів зазіхнула на вже функціонуючий (!) напірний трубопровід Білгород-Дністровської зрошувальної системи! То тут, то там були помічені спроби розкопати, демонтувати і вкрасти трубну частину й елементи системи.
У жовтні минулого року злочинців зупинили біля головної насосної станції села Красна Коса Білгород-Дністровського району при демонтажі частини діючого зрошувального водогону. На захист державної власності стали адміністрація Білгород-Дністровської зрошувальної системи й фермерські господарства, по території яких проходить даний трубопровід. Розкопки припинили. Виявилося, ненадовго.
Наприкінці першої декади грудня 2014 року сліди втручання, імовірно, тієї ж самої групи «трубошукачів» були помічені на 22 пікеті діючої зрошувальної системи. Намагаючись демонтувати потужну сталеву трубу діаметром 1420 міліметрів, зловмисники розкопали траншею триметрової ширини, довжиною близько трьохсот метрів. У результаті ковшем екскаватора злодії серйозно пошкодили бітумну гідроізоляцію розкопаної труби. Держмайну управління Білгород-Дністровського водного господарства завдано збитку, який доведеться відшкодовувати.
Загалом у Білгород-Дністровському районі налічується близько 347 кілометрів водоподаючого тракту і 17 насосних станцій, які, з урахуванням обставин, необхідно постійно контролювати.
– У деяких випадках нам вдається виявити злочинців власними силами, – розповідає начальник Білгород-Дністровського управління водного господарства Борис Бурлак. – Ми абсолютно точно з’ясували, що грудневі розкопки проводив екскаватор «Atlas» червоного кольору на колісному шасі з місткістю ковша один кубометр. З’ясували навіть місце його перебування на території цеху з вирощування грибів села Козацьке. За словами охоронця, даний екскаватор доставили з Одеси. Більше того, в управлінні є фотодокументи із зображенням цього екскаватора, на лобовому склі якого видно ім’я водія, зазначено мобільний номер телефону для потенційних замовників! Якщо, нарешті, не зупинити неподобство, з ладу буде виведений напірний трубопровід Білгород-Дністровської зрошувальної системи. Без поливної води залишаться сільгоспвиробники району. Це завдасть шкоди не тільки фермерам, але й усім, хто купує їхню продукцію. Адміністрація Білгород-Дністровського управління водного господарства неодноразово зверталася до всіх правоохоронних органів із метою запобігання даним розкраданням державного майна, але відповідної реакції досі немає!
– Борисе Івановичу, як справи на даний момент?
– У січні, поки на полях лежав сніг, випадків злодійства не виявлено. І це зрозуміло, адже будь-які земляні роботи в таких умовах стають складними й витратними. Додам, що завдяки нашим зусиллям і вчасним запобіжним заходам злодії пометушилися і частково засипали викопану ними раніше трубу діючого водогону. Ми намагаємося постійно тримати ситуацію на контролі.
Якийсь час тому із заявою й документальними фактами, що підтверджують розкрадання державного водогону, жителі Татарбунарського району звернулися до Геннадія Москаля – в його бутність народним депутатом України та першим заступником голови Комітету ВР із питань боротьби з корупцією й організованою злочинністю. За наявною інформацією, тоді відповідне звертання Г. Москаля було направлено до Генеральної прокуратури України. Однак реакції у відповідь не надійшло. І злодійство розквітає досі.
