Як свідчать соціологічні опитування і особистий досвід кожного, довіра українців до політичних партій та окремо взятих політиків знизилася до критичної межі. Не є винятком і ті з них, які прийшли до влади на хвилі Майдану. Від людей все частіше доводиться чути тривожно-приречене: «Всі вони однакові. Голосувати немає за кого».
На кого ставимо?
Гідні зарплати і пенсії, соціальні гарантії, розвиток економіки на благо суспільства, а не олігархів. Доступні для всіх медичне обслуговування, освіта і впевненість у завтрашньому дні. Гарантії для молоді та молодих сімей – у працевлаштуванні, забезпеченні житлом і допомогою на дітей. Порядні і справедливі суди і міліція, що стоять на сторожі закону, а не «товстих гаманців». Реальна боротьба з корупцією та усунення від влади великого капіталу, який править країною не для поліпшення життя народу, а виключно для власного збагачення… Напевно, під цими положеннями без вагань підпишеться переважна більшість українців. Однак далеко не всі усвідомлюють, що все це – принципові позиції лівих (соціалістичних і соціал-демократичних) партій, які вже давно і міцно зайняли провідну позицію в багатьох європейських країнах. Тому там так і живуть – нам на заздрість.
У той же час усі перераховані гасла у нас уже давно і не без успіху використовують у своїх передвиборних кампаніях відверто праві, в тому числі й радикально-націоналістичні партії, які, незважаючи на риторику, завжди представляють інтереси великого капіталу. На жаль, багато українців на це «ведуться», і, як наслідок, усі ми вже довгі роки розхльобуємо цю «популістську кашу».
За оцінками політекспертів, в Україні вже давно склалася і фактично діє двопартійна олігархічна система – з партією експортерів і партією імпортерів. В результаті олігархи по черзі змінюють один одного при владі – або шляхом брудних виборів, або за допомогою добре організованих і проплачених «майданів» – вміло граючи на невдоволенні громадян діями «попередників».
Лівий марш
На жаль, в Україні лівий рух за останній час повністю «видихався». Деякі члени Комуністичної партії остаточно себе скомпрометували тісними зв’язками з мафіозно-олігархічними кланами, а в керівництво Соціалістичної партії України пролізли ділки і бізнесмени, які своїми діями сильно підірвали довіру людей до цієї партії. Дійшло до того, що в Україні практично не залишилося ідеологічних партій – самі лише політичні бізнес-проекти, метою яких є прихід до влади за будь-яку ціну – з подальшим розкраданням Державного бюджету, країни і пограбуванням населення.
Але в Україні, де завжди були гостро затребувані принципи соціальної справедливості, так довго тривати не повинно. І зараз вже можна говорити про створення нової лівоцентристської партії європейського типу – політичної партії «Соціалісти». Вона фактично є правонаступницею СПУ і об’єднує в своїх рядах найбільш свідому частину Соцпартії, яка відмежувалася від корумпованого і загрузлого у своїх особистих бізнес-інтересах керівництва.
Третій з’їзд партії «Соціалісти», на якому було затверджено Програму та визначено стратегічні напрямки діяльності, пройшов 24 січня у столичному Будинку офіцерів. Характерно, що про свою всебічну підтримку та готовність до найтіснішої співпраці з новою партією заявили присутні в залі представники Партії європейських соціалістів, потужно представленої в Європарламенті 190 депутатами.
Виступаючи на з’їзді, делегати говорили про найбільш актуальні проблеми, серед яких можна особливо виділити такі: досягнення миру в Україні, відмова від антинародної політики, яка вже привела до різкого погіршення соціально-економічного становища громадян, а також зміна системи влади і бюджетна децентралізація.
Нам потрібен мир
Раніше в Україні багато говорили про те, що в силу свого географічного положення наша країна може стати «мостом» між Заходом і Сходом і отримувати від цього чималі преференції. Натомість ми стали геополітичним «яблуком розбрату» між Заходом і Росією. А гинуть і терплять незліченні страждання мільйони простих українців.
Звичайно, для успішного розвитку країни і суспільства нам гостро необхідне припинення бойових дій. «Я особисто знаю Петра Порошенка і вірю, що він хоче миру, – заявив глава партії «Соціалісти» Василь Цушко. – Але всі його зусилля розбиваються об позиції наших ура-патріотів і «яструбів», які стверджують, ніби дипломатія тут безсила і всі у нас хочуть воювати до переможного кінця. Хоча насправді всі розсудливі люди вже давно зрозуміли і відкрито говорять: проблему Донбасу військовим шляхом вирішити неможливо. Треба просто йти на компроміси і домовлятися. Але якщо в Європі пишаються своїм умінням знаходити компроміси, то у нас, на жаль, це вважається чимось ганебним. Ми стоїмо на патріотичних позиціях і виступаємо за вирішення проблеми дипломатичними методами (які далеко не вичерпані), за умови збереження територіальної цілісності України. Інструментарій для цього є, і він відомий. Далі відступати нікуди».
Система влади
Як відомо, в розвинених країнах політичні сили борються між собою за прихід до влади для того, щоб найбільш ефективно і правильно (з їхньої точки зору) керувати бюджетом – враховуючи при цьому потреби усіх верств населення. Проте в Україні склалася система, за якою партія (група), що прийшла до влади, отримує в управління не тільки бюджет, але і всі державні фінанси, всю державну і комунальну власність. Але найстрашніше, що при «кишеньковій» судовій системі переможець отримує усі важелі і можливості для «віджиму» будь-якої власності у політичних опонентів, «неугодних» і просто конкурентів. «Тому нам треба докорінно змінювати цю ганебну систему», – заявив Василь Цушко.
Вся влада радам
На з’їзді наголошувалося, що сьогодні одним з головних питань в Україні є децентралізація влади, з наданням максимальної бюджетної самостійності регіонам – починаючи від окремо взятого села і закінчуючи областями. Але незважаючи на всі обіцянки влади, ми отримали абсолютно протилежний результат: рівень централізації Держбюджету-2015 склав 75%, тоді як раніше вище 50% не було. Чому так відбувається?
«Чим вище рівень централізації бюджету, тим більше можливостей для корупції, – пояснює Василь Цушко. – Хижацьке пограбування бюджету вже давно стало «Національною ідеєю» української «політичної еліти»».
Про першочергову роль місцевого самоврядування говорив і засновник соціалістичного руху в Україні Олександр Мороз: «Найскладніше завдання на перспективу – змінити людину, громадянина України. А для цього потрібно змінити систему влади – максимально передати цю владу органам місцевого самоврядування, місцевим громадам. Аби вони самі визначали, як їм жити. І тоді буде такий же лад і добробут, як в європейських країнах, а люди будуть почувати себе гідно, пишатися своєю країною. Але дуже важко відчувати себе патріотом в країні, яка весь час стоїть з простягнутою рукою. Україна пропадає, і якщо ми сьогодні не візьмемо відповідальність за своє майбутнє, нащадки нам цього не пробачать», – заявив патріарх української політики.
