Жителі Старої Некрасівки від виборів до виборів ставлять перед кандидатами в депутати два основні завдання. Перше з них стосується повернення громаді прибережних дунайських земель і частини плавнів. Друге – передання в комунальну власність будинку старої школи, розташованого в самому центрі населеного пункту. І якщо за першим питанням шанси мінімальні, бо земельні ділянки вже давно закріплені за іншими власниками (Кислицькою сільрадою та рибпідприємством), то за другим завзяті спроби відстояти свої інтереси за допомогою судових позовів тривають уже кілька років.
…У далекому 1976 році у Старій Некрасівці побудували нову школу. Тоді ж рішенням Ізмаїльського райвиконкому частину приміщень старої школи (колишню майстерню та кілька класних кімнат) площею 322 квадратні метри було передано на баланс Ізмаїльського ДТСААФ для підготовки фахівців народного господарства – механізаторів, комбайнерів, поливальників, водіїв та інших. І аж до 1992 року приміщення справді використовувалися за призначенням. Однак у зв'язку з розвалом колгоспної системи господарювання фактична діяльність клубу у Старій Некрасівці припинилася. Будинок, що перебував так само на балансі ДТСААФ, поступово приходив у запустіння. Проте 15 жовтня 2009 року сесія Старонекрасівської сільради ухвалює більш ніж спірне, на думку нині чинного сільського голови Григорія Мінженера, рішення – дозволяє оформити право власності Ізмаїльському спортивно-технічному клубу (правонаступникові ДТСААФ) зазначений будинок на вул. Ізмаїльській, 36. Депутат сільської ради трьох останніх скликань, голова комісії з благоустрою Василь Гайдут пояснив мені, що тоді директор Ізмаїльського клубу Анатолій Бажак пообіцяв, що там нібито буде організована робота комп'ютерних класів, а також водійські курси. Однак слова свого директорського Бажак не дотримав. До того ж 2010 року ще одним рішенням сесії за спортивно-технічним клубом закріплюється 0,17 га землі.
– У 2011 році, коли я вже перебував на посаді сільського голови, – розповідає Григорій Петрович, – Бажак знову звертається до сільради із проханням про внесення деяких доповнень у попередні рішення сесії сільради. Вони були необхідні для належної реєстрації права власності в МБТІ. Однак, вникши в суть питання, я ще раз переконався в його неоднозначності, відсутності затвердження правовідносин.
Обговоривши на виконкомі ще раз долю даного приміщення, ми дійшли однозначного висновку, що рішення попереднього скликання сільської ради від 2009 року підлягає скасуванню. І передусім ми тут виходили з інтересів громади, оскільки нам необхідні вільні приміщення для розміщення в них сімейної амбулаторії, спортивних секцій та комунального підприємства. У результаті в березні 2011 року сесія нового скликання відновлює статус-кво і приймає будинок старої школи в комунальну власність.
Як нескладно здогадатися, після цього почалася судова епопея, що триває ось уже кілька років. «М'яч» час від часу переходить то на одну, то на іншу сторону «поля». Пішло вже друге коло руху позову Ізмаїльського спортивно-технічного клубу до Старонекрасівської сільради по судовій вертикалі (у першому «команди» пройшли шлях від першої інстанції до касації). Згідно з позицією спорттехклубу, що ґрунтується на статуті організації, будинок є його законною власністю. Старонекрасівська сільрада парирує претензії клубу тим фактом, що школа була побудована аж ніяк не на кошти ДТСААФ, а за рахунок районого бюджету, і таким чином законних підстав розпоряджатися цими приміщеннями спортивно-технічний клуб не має.
А тим часом, як видно і на фотознімку, будинок старої школи ще гірше занепадає.
