Сільгоспкооператив «Єніка», що в Комишівці, – одне з передових підприємств в Ізмаїльському районі. Загальна площа оброблюваних земель – близько 3000 га. Основний напрям – ранні зернові культури. Займаються тут також рисом (100 га) і виноградом (20 га). Керує підприємством С.Т. Бужор.
– Сево Трифоновичу, яке Ваше ставлення до децентралізації? Чи готові ми зараз до об'єднання громад?
– Децентралізація – це збільшення повноважень на місцях. Тому я тільки за. Я так розумію, що цей процес необхідний передусім для того, щоб більша частина бюджетних потоків нарешті дійшла до села, зокрема й конкретно до нашої Комишівки. А якщо це відбувається з точністю до навпаки, то це тоді не децентралізація, а справжнісінька централізація. Схема цього процесу, на мій погляд, дуже проста: по-перше, потрібна політична воля, а по-друге, слід, щоб прийняті закони реально виконувалися, а не просто декларувалися.
Об'єднання громад має проходити винятково на добровільній основі. І якщо говорити про наш район, то, скоріш за все, децентралізація тут недоречна. Адже у нас переважно великі та густонаселені села. Як приклад, та ж Комишівка, де живуть близько 3400 чоловік. Наше село й так самодостатнє, зі своєю самобутньою культурою та розвинутою інфраструктурою, тут, у принципі, є все необхідне для нормального життя й роботи. Повторюся, треба тільки зробити так, щоб наші депутати й сільський голова одержали значно більше повноважень. І передусім це стосується можливостей для наповнення місцевої скарбниці. Гадаю, що адміністративно-територіальна реформа буде доречною в центральній частині України, де від населених пунктів здебільшого залишилися тільки самі назви.
– Як, на Вашу думку, треба вирішувати проблему безробіття?
– Для створення додаткових робочих місць державі треба звернути увагу на дрібні підприємства та всіляко їм сприяти. За прикладом деяких країн, треба взяти на озброєння практику дотування цих підприємств. Наприклад, преміювати їх за кожен гектар засіяної площі. Дуже важливо йти назустріч і тим, хто вирішив зайнятися переробкою. Адже практика великих підприємств показала, що при використовуваних ними технологіях і техніці вони обходяться мінімумом робочих місць. Ось тому таким важливим є розвиток середнього та дрібного підприємництва. Безумовно, у цьому аспекті державі слід звернути увагу й на цінову політику. Наприклад, раніше відношення зерна до солярки за вартістю становило один до чотирьох. Зараз же воно сягнуло пропорцій одного до дев'ятьох. Не встигаємо ми й за стрімким зростанням цін на запчастини. Але ж усе це ланки одного ланцюга. Без дотування й регулювання цін навряд чи можливий бум у розвиткові дрібного та середнього аграрного виробництва, а отже, і у зростанні кількості робочих місць.
– Ваше відношення до планованої земельної реформи, і зокрема до можливості продажу землі?
– Однозначно негативне. Я вважаю, що це робити дуже зарано, бо у країні немає у великій кількості людей, здатних цю землю купити. При нинішніх реаліях цей товар, скоріш за все, відійде або до іноземців, або до невеликої групи вітчизняних олігархів. Залишаться в програші й сільські пенсіонери, що живуть переважно на ту тонну зерна, яку їм виплачують за паї. Так, продавши землю, на якийсь час вони зможуть розпоряджатися вирученою сумою. Але ж вона буде не така вже й велика, і на все життя її явно не вистачить. Крім того, скуповування землі невеликою групою людей призведе до створення ще більшої кількості великих агропідприємств. А як ми вже говорили, це явно не сприятиме зайнятості місцевого населення, що своєю чергою поставить під сумнів перспективи для подальшого існування багатьох населених пунктів у сільській місцевості.
– Як Ви оцінюєте перспективи сільської молоді? Що Ви можете їй побажати?
– У нас на підприємстві двадцять чотири працівники, з них віком до 30 років – шестеро. Середня зарплата у нас сягає трьох-чотирьох тисяч гривень. Так, на території села є ще кілька сільгоспкооперативів, але їх явно не досить, щоб працевлаштувати всіх молодих людей. Тому передусім я хочу побажати, щоб у селі з'явилося якнайбільше робочих місць із гідною оплатою праці. А що для цього треба зробити, ми з вами в сьогоднішній бесіді вже озвучили.
І ще, безумовно, для будь-якого населеного пункту вельми важливо мати хороші дороги. Адже тоді, не залишаючи рідне село, можна шукати роботу і в прилеглих населенних пунктах. Та й взагалі, для розвитку будь-якої економіки ремонт і будівництво автотрас – це першорядне завдання. Тому передусім нам необхідно ними зайнятися. Адже зараз, наприклад, те, що пов'язує Комишівку з Ізмаїлом, складно назвати дорогою. Так – напрямок…
