У перекладі з турецької Тилігул – «неспокійне озеро».
Як видно, не тільки в погодному стосунку. Що сьогодні можна сказати про цю стародавню природну водойму?
– Основна проблема пов'язана з обмілінням лиману. Як і в разі з Куяльником, вона постала 2007 року, коли після землетрусу змістилися земні шари, порушилася система природнього водообміну, і лимани стали сохнути, – говорить директор регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» Віталій Петрусенко.
Згідно з його поясненням, Тилігул живлять три джерела. Найважливішим із них сьогодні став канал, який з'єднує лиман із морем. Крім того, є річка, що впадає в лиман, – Тилігул і, нарешті, джерела на довколишніх схилах.
Чому ж сьогодні рівень води в Тилігулі на 0,6 м нижчий за рівень моря?
Почнемо з каналу. Як говорить В. Петрусенко, торік було ініційовано питання про його реконструкцію. Не будемо коментувати, наскільки скоро справа робиться. Втішною звісткою є те, що комунальне підприємство Одеської облради «Облтрансбуд» наприкінці вересня поточного року повністю закінчить розробку проекту з перебудови цієї системи гідроспоруд. У перешийку, що відокремлює море від лиману, слід зробити водну «віддушина» довжиною 3,7 км, глибиною 2,5 м і шириною до 20 м. Проект обійдеться менш ніж у мільйон гривень. Практичне черпання може обійтися приблизно в суму, еквівалентну 20 тисячам доларів.
– Нинішня ширина сполучного каналу вже ледве сягає трьох метрів, – говорить В. Петрусенко. – Систем, що утримують ґрунт від оповзання, немає. Замулювання відбувається на очах. Перевагою проекту є передбачені інженерами бонова загорожа і дамби. Без них років через 5 канал затягнеться повністю, шлях до моря буде відрізаний. І ми станемо пасивними спостерігачами того, як лиман почне інтенсивно висихати.
Опоненти резонують, що при заживлені лиману чорноморською водою збільшиться його солоність. Яким чином це позначиться на фауні водойми, передбачити неможливо. Але при бездіяльності оголене дно стане майданчиком, придатним тільки для автоперегонів. Які це спричинить кліматичні зміни, навіть уявити страшно.
Поки чиновники вирішують і знаходять кошти, місцеві рибалки самі знайшли 80 тисяч гривень і на ці гроші прочистили канал, наскільки змогли.
Коли на перешийку з'являться земснаряд і шаланди, що відвозять вийнятий ґрунт для скидання в море? Приблизно в березні наступного року, гадають екологи.
З річкою теж непросто. Як говорить В. Петрусенко, поповнення лиману її водами зараз украй обмежене через те, що русло річки також замулилося, місцями наглухо заросло очеретом.
В червні цього року депутати облради створили робочу групу з питань збереження Тилігулу. Турбує ця проблема і місцеву владу, зокрема мерію Березовки. В межах міста протікає річка Тартакайка, що є притокою річки Тилігул. Тартакайку як слід розчистили. Тепер можна прочистити мережу живильних її джерел. Але перед цим потрібно, щоб річка Тилігул вільно могла прийняти великі маси додаткової води. Інакше почнеться розлив і затоплення полів.
– Цими днями відбудеться зустріч із представником міжнародного природоохоронного фонду, що базується у Швейцарії. Там зацікавлені в порятунку регіонального ландшафтного парку «Тилігульский» як унікального явища природи, – повідомляє В. Петрусенко. – Фонд бере фінансове навантаження щодо розчищення русел на себе.
Як скоро це відбудеться, поки що невідомо.
Реальною роботою є відновлення третього джерела поповнення вод у Тилігулі. Працівники РЛП, рятуючи водойму, забезпечили вільне стікання джерельної води в нього.
Якщо не до проблем, то до великих організаційних незручностей приводить те, що у однієї водойми двоє господарів: чверть площі перебуває на території Миколаївської області, а три чверті – Одеської. Природоохоронне завдання одне, а фінансування різне. Так, два роки з бюджету на розвиток РЛП «Тилігульський» не виділялося ні копійки. Добре ще, що дають на зарплату працівникам.
Сьогодні розширенням каналу займається одеська сторона. Але крадуть пісок із перешийка всі, кому вдається. Одного разу на цій непорядній справі впіймали коблевських хлопців. Але ті сказали, що вантажили машину піском тільки для того, щоб перевірити потужність екскаватора і переконатися в міцності кузова. І суд взяв до уваги їхні пояснення.
Уникли покарання і затримані браконьєри, бо єгері не надали суду результатів судмедекспертизи збитої вліт качки, тому не виявлено причину її смерті. На перешийку утворюються смітники сміття, там бродять зграї здичавілих собак, що знищують рідкісних птахів. Навіть унікальних, за словами директора. Наприклад, Тилігул – єдине місце у світі, де живуть крачки, які літають зимувати за 7 тис. км до Африки. Завдяки їм Тилігул підпадає під дію Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя. Крім нього, ще Байкал і дельта Амазонки. Чим не аргумент?
Мрією поки що залишається створення цільного парку з наданням йому статусу державного.
P.S. Коли була підготовлена до друку ця стаття, редакція одержала таке повідомлення: «Представники Одеської та Миколаївської областей почали обговорення спільного проекту з реабілітації Тилігульського лиману. На першій нараді були присутні депутати Одеської та Миколаївської облрад, представники екологічних департаментів двох регіонів, учені, інженери. Вів нараду перший заступник голови Одеської облради Ігор Смірнов. Усі учасники погодилися з тим, що канал «лиман – море» необхідно відновити. Проектувальники розробили чотири варіанти реконструкції. По суті, вони відрізняються лише незначними деталями (якість лицювального матеріалу, діаметр використовуваних труб тощо). Найдешевший варіант обійдеться в 64,4 мільйона гривень, найдорожчий – 69,8 мільйона. Мета – збільшити проточність лиману, зменшити так звані заморні явища, сприяти збереженню флори та фауни (зокрема – збільшенню кількості риби).
Конкретніше цей проект (на рівні голів облрад) планується обговорити наприкінці серпня – на початку вересня. Нарада запланована на території наших миколаївських сусідів – у Коблевому».
