В Ізмаїлі в межах проекту «Прозорі бюджети – запорука довіри громадян» відбувся семінар-тренінг «Бюджетний процес очима громадян».
Спікером на заході виступив Віктор Бобиренко, голова «Бюро аналізу політики», екс-начальник управління у справах молоді та спорту Сумської облдержадміністрації, визнаний експерт із гуманітарної та молодіжної політики.
На семінар були запрошені громадські працівники, журналісти, депутати з усіх міст українського Придунав’я.
Віктор Бобиренко запропонував на обговорення чимало питань: було показано схеми недоодержання дохідної частини, а також механізми несумлінного освоєння казенних коштів. Також учасникам було надано можливість проаналізувати бюджети міст і районів, які вони представляють.
Відзначимо, що семінар підготовлений у рамках ініціативи «Громадянське суспільство та ЗМІ – за прозорі місцеві бюджети!». Серед організаторів – Регіональний аналітичний центр (керівник Світлана Гудь), Одеська обласна організація Комітету виборців України, фундація «Відкрите суспільство» і представники проекту громадського партнерства «За прозорі місцеві ради». Фінансову підтримку надали Європейський Союз і Посольство Фінляндії в Україні. Інформаційним партнером проекту виступає видавничий дім «Кур'єр».
По закінченні заходу ми запропонували експертові кілька запитань:
– На Ваш погляд, чому багато хто прагне стати депутатом?
– Це дуже цікаве питання. Почну з того, що всі узагальнення відносні, зокрема й мої…
Дехто йде по депутатський значок, щоб справді допомогти громаді. Але таких мало. При цьому людина може бути патріотом свого міста, але не мати необхідної кваліфікації. Важливо, щоб депутат був професіоналом і при цьому не мав схильності до корупції. Такий обранець – справді знахідка.
Ну і, звичайно, велика група депутатів – це кнопкодави. У каденції 2010 року було багато місцевих бізнесменів, які депутатство використовували як для збереження свого бізнесу, так і для можливості «сісти на нову тему».
– Розкажіть про деякі схеми несумлінного збагачення за рахунок казенних грошей.
– Найпростіша схема – годувальниця «ручних» партійних кадрів на місцях – це індивідуальне житлове будівництво. Виявляється, що будь-хто з громадян може прийти до мерії й написати заяву: «Набридла квартира – дайте 10 соток землі – будуватимуся!». Але ж простим смертним ніхто не дасть! Скажуть, що вільної землі немає. А от депутатам – знайдуть! Протягом півроку оформляєте земельну ділянку – на кума, свата або брата. Продаєте і кладете солідну суму в кишеню. І після цього продовжуєте «чесно» обстоювати права громадян. Тому, на мій погляд, давно вже варто відійти від подібної практики і перейти до аукціонів.
– На семінарі Ви заявляли, що більше проявів корупції не у видатковій частині, а в дохідній. Можете пояснити?
– Так, справді, гроші здебільшого до бюджету просто не доходять. Ось найпростіша схема. У нас абсолютно всі, зокрема й депутати-бізнесмени, клянуть корумпованість усієї вертикалі влади. Однак при цьому мало хто сумлінно платить податок на доходи фізичних осіб. А це приблизно 150 гривень із кожної тисячі, сплаченої «у конверті». Наприклад, депутат, якому належить маршрут у місті з 50 маршруток – чесно, «по-білому» платить водіям середньоукраїнську зарплату три тисячі гривень. Але вам будь-який водій маршрутки у щирій розмові за чаркою розповість, що живе він не тільки із цих грошей, а має зверху ще три-шість тисяч гривень кешем. Тепер лічимо. Із трьох тисяч зарплати до різних бюджетів сплачується 450 гривень. З 50 маршруток це 22500 гривень. І стільки ж, якщо не більше, – не сплачується. Таким чином тільки з одного маршруту місто недоодержує близько 300 тисяч гривень. А скільки цих маршрутів у вашому населеному пункті?
Цілуйте руку депутатові. Адже він, наприклад, на якесь свято возить безкоштовно ветеранів. Хоча краще б він був чесний по-справжньому. Адже через таке ставлення втрати за прибутковим податком у таких містах, як Суми, Житомир, Рівне, Херсон, становлять 10 мільйонів гривень. І найсумніше, що подібних схем багато.
