Наприкінці липня на новодофінівському пляжі можна було бачити незвичайну картину: відчаливши від берега, місткий дюралевий човен буксирує у відкрите море якийсь дивний металевий предмет...
Виявилося, що це керівник фермерського господарства «Восход» Антон Запорожченко разом із океанологом Володимиром Большаковим, геодезистом Володимиром Адамовським і водолазом Олексієм Куракіним із Одеського інституту морської біології Національної академії наук України встановлювали оголовок із вертикальною горловиною на водообмінну трубу, що з'єднує Чорне море з Дофінівським лиманом. За розрахунками фахівців, це забезпечить безперебійне водопостачання даної водойми.
– Так ми відзначили п'ятнадцяту річницю повернення лиманові статусу рибогосподарського об'єкта, – говорить Антон Тимофійович.
Нагадаємо, що водойма із глибинами від 0,5 до 1,5 метра десятиліттями деградувала, перетворюючись на смердюче болото. Відродити її до життя наважився саме фермер Антон Запорожченко. Колишній гідротехнік, а на той час уже пенсіонер, при науковому супроводі фахівців державного підприємства «Одеський центр Південного науково-дослідного інституту рибного господарства і океанографії» (ПівдНДРО) і Одеського інституту морської біології НАНУ, з ентузіазмом взявся за справу. Першим результатом такої співпраці стала програма «Відновлення екологічної системи та подальшого рибогосподарського використання Дофінівського лиману». У 1997 році її було затверджено на сесії Комінтернівської районної ради, а вже через рік фермер відновив канал, що з'єднує лиман із морем.
– Через іще два роки ми добули тут 14 тонн морепродуктів, зокрема 4,2 тонни бичка, 3,7 тонни кефалі, 4,8 тонни атерини і тонну пеленгаса, – говорить Антон Тимофійович. – А 2003 року був зареєстрований найвищий для цієї водойми улов – 31,1 тонни. Тобто її продуктивність зросла удвічі з лишком.
Але Запорожченко й далі працює на перспективу. Коли коштів забракло, він продає свою квартиру в центрі Одеси, а отримані за неї гроші інвестує в гідротехнічні споруди. Зокрема і в реконструкцію рибозапускного каналу, потім у будівництво нового – лотково-шлюзового. Досить ефективним виявилося встановлення труби діаметром 920 мм із запірним обладнанням, яка йде в море на 250 метрів. Таким чином, система «лиман і море» стала працювати як сполучені посудини.
– На жаль, 2008 року через небачену посуху та відсутність паводка в Дофінівському лимані стався замор риби. У 2009-2010 роках через потужні шторми лотково-шлюзовий канал занесло піском, на 30 відсотків свого обсягу засмітилася наносами водообмінна труба. Фермер звертається до різних інстанцій, сподіваючись, що у форс-мажорній ситуації йому подадуть допомогу. Адже даний лиман не його власність, а надбання обласної громади.
Але марно. У відповідь він одержує відписки, подібні до тієї, що кілька років тому прислала Комінтернівська райдержадміністрація: мовляв, якщо у ФГ «Восход» замало коштів, щоб здійснювати статутну діяльність і «утримувати гідротехнічні споруди у працездатному стані, то Ви можете передати їх у комунальну власність або іншому власникові (користувачеві), який має фінансові можливості».
Досить оригінальний спосіб висловити вдячність людині, що відродила лиман. Однак до честі фермера, він самостійно знайшов вихід зі становища. І водойма досі функціонує як рибогосподарський об'єкт.
Антон Запорожченко – людина незручна для чиновників. Сьогодні він знову б'є на сполох. Цього разу з приводу того, що в лиман із боку села Нова Дофінівка вже протягом кількох років активно скидається ґрунт, у природоохоронній зоні готується майданчик під чергове будівництво.
– На жаль, на це пряме порушення українського законодавства ніхто не реагує, зокрема й місцева влада, – обурюється фермер.
Все, що діється, не таке безпечне, як може здатися на перший погляд. Два роки тому спеціальна робоча група на доручення Одеської обласної ради провела ревізію водойм місцевого значення на території 13 районів. Результат її виявився приголомшливим: із 309 таких об'єктів, що значаться на папері, 150 висохли, 159 лише умовно придатні для користування. З них тільки на 121 водоймі, за висновком фахівців, можна було займатися господарською діяльністю, пов'язаною з риборозведенням і рибальством.
Це не просто статистика, це яскрава ілюстрація недбалого ставлення до власного багатства. І найсумніше не те, що все це стало реальністю, а що цього намагаються не помічати. Один із прикладів на підтвердження того – ситуація на Дофінівському лимані.
