– Ви прославляєте Одещину, – сказав голова обласної ради Михайло Шмушкович, вітаючи лауреатів премії для талановитої молоді.
Ця премія облради існує вже не перший рік. Школярі, учені, спортсмени, громадські працівники, педагоги, журналісти, митці (на сьогодні – десять номінацій) мають можливість голосно заявити про свої досягнення. Щоразу врученню премій передують копітка робота журі та тривалі суперечки, адже вибрати найкращих у ряді гідних справді складно. І все-таки лауреатів 2015 року визначено.
– Серед вас є представники півночі та півдня області, самої Одеси та приміських районів, – сказав їм Михайло Шмушкович. – Тобто молоді таланти і патріоти є скрізь. Ви – надія та майбутнє нашого краю. Вам іще належить вплинути на життя країни.
Цього року преміями від п’яти до десяти тисяч гривень відзначено 27 осіб. Історія кожного з них заслуговує на статтю або репортаж, але сьогодні ми наведемо лише два приклади – з номінації «За особисту мужність».
Одну з перших премій було вручено старшині-прикордонникові Південного регіонального управління Держприкордонслужби Павлові Печенюку. Уродженець Вінницької області, він почав служити за контрактом ще у 2008-му. Торік ніс службу в зоні АТО (Амвросіївка, Маринівка, Савур-Могила). Відбув звідти не з власної волі – зазнав осколкового поранення в результаті мінометного обстрілу. Кілька місяців відновлювався в госпіталях Києва й Одеси. Сьогодні продовжує службу у прикордонних військах.
– Я навіть не знав, що є така премія, – Павло дає своє перше в житті інтерв’ю й дещо бентежиться. – Це начальник наш, майор, подав на мене документи. Перед тим відзначили медаллю та відзнакою «За мужність». Рік уже минув, навіть не розраховував ні на що особливо. Зараз знову служу, треную хлопців. Хочеться, щоб усі були живі-здорові.
Крім Павла та ще двох військовиків, що також побували в АТО, у номінації «За особисту мужність» відзначено студента Одеської юракадемії Олександра Тихоненка. Премію йому вручили за подання допомоги потерпілим із катера «Іволга», який затонув недавно в районі Затоки. Про цю сумну подію багато розповідали ЗМІ, тому лише кілька фраз-доповнень від очевидця.
– Ми з батьком просто опинилися в потрібний час у потрібному місці. Та й інші сусіди-друзі допомагали, – Олександр досить скромний і не перебільшує своїх заслуг. – Побачили пліт із людьми, підтягали його канатами до берега, потім давали одяг, вели обігрівати. Врятовані пасажири кілька годин пробули в холодній воді, а «швидка» приїхала ще хвилин через сорок. Багато хто міг занедужати через переохолодження. Та й просто треба було підтримати людей у шоковому стані: у однієї жінки чоловік загинув, у хлопця – рідний брат, у ще одного – батько (тіло досі шукають). Дуже складна психологічна ситуація. Зараз деякі приїжджають, дякують – фактично другий день народження у них.
Михайло Шмушкович добрими словами відзначив досягнення молодих педагогів, спортсменів, лауреатів в інших номінаціях.
– Багато хто з них міг би бути затребуваний в Одесі, але ці люди – патріоти своїх районів і працюють над їх розвитком, – відзначив Михайло Володимирович. Деякою прогалиною нинішньої премії можна вважати «відсутність гідних претендентів» у номінації «За внесок у розвиток місцевого самоврядування». Чи то позначилися політичні трансформації, чи то критичність журі тому причиною… Але з урахуванням заявленої політики децентралізації можна сподіватися, що незабаром і в цій сфері будуть відзначені молоді таланти.
