В облдержадміністрації відбулася прес-конференція головного лікаря обласного ендокринологічного диспансеру Ольги Агафонової. Вона була присвячена проекту реімбурсації (відшкодування) вартості інсуліну для хворих на цукровий діабет.

За інформацією Мінохорони здоров’я, проект мав стартувати ще 1 квітня, але його вкотре відкладено через технічні складнощі. Тому фахівці в регіонах основну увагу поки що зосереджують на роз'яснювальній роботі щодо того, як і на яких умовах пацієнти будуть забезпечуватися інсуліном. 

Основна новація проекту – створення Державного реєстру хворих на цукровий діабет. Якщо людина включена в нього, вона протягом року зможе одержувати необхідні ліки в потрібному дозуванні безкоштовно. Для включення до реєстру треба звернутися до відповідального лікаря (у кожній поліклініці в місті та в центральній районній лікарні такі мають бути призначені). Лікар виписує рецепт на потрібний пацієнтові інсулін і підказує, у якій аптеці його можна одержати.

На сьогодні виникли складнощі з аптеками, готовими працювати в рамках проекту. Справа в тому, що вони повинні спочатку закупити інсулін за загальною заявкою від своїх пацієнтів, забезпечити його правильне зберігання, видати людям, що звернулися з рецептами, а потім щомісяця, до 5 числа, оформляти документи на одержання з місцевого бюджету компенсації вартості виданого інсуліну.

Зрозуміло, що аптеки, як комерційні високоприбуткові підприємства, не дуже зацікавлені брати на себе відповідальність за реалізацію складної соціально значущої функції, та ще й з відстроченим поверненням грошей. Їхній бізнес досить успішний і без піклування про діабетиків. А тут, як сказано в постанові Кабміну, треба у звіті про кожен препарат інсуліну зазначити масу даних. Наприклад, його міжнародну непатентовану і торговельну назву, дозу, форму випуску, тривалість дії, кількість одиниць в упаковці, кількість відпущених упаковок, ціну продажу (вона визначається не аптекою, як у разі з іншими лікарськими засобами, а є референтною, тобто встановленою шляхом порівняння із цінами в інших країнах), зазначену в рецепті назву лікувальної установи. І тільки у фіналі пишеться належна аптеці сума компенсації. Щиро кажучи, не дуже уявляю, що хтось добровільно візьме на себе такий додатковий тягар. 

Далі в проекті йдеться про те, що через рік після початку вживання інсуліну за програмою реімбурсації пацієнт повинен представити дані про рівень глікозильованого гемоглобіну. Це біохімічний показник, що визначає рівень глюкози в крові протягом тривалого часу (до 

трьох місяців), а не на момент здавання аналізів. Роблять такі аналізи приватні лабораторії. У день написання матеріалу вартість процедури в них коливалася від 140 до 150 гривень. Оплатити проведення аналізу діабетикові доведеться самотужки.

Згідно з міжнародними класифікаціями, норма вмісту глікозильованого гемоглобіну коливається в межах 4-6,5% від загальної кількості гемоглобіну. У хворих, що страждають на діабет, цей показник вищий удвічі-утричі. Норма досягається через місяць-півтора після нормалізації рівня глюкози в крові.

Якщо вміст глікозильованого гемоглобіну виявиться вищим за 7,5%, пацієнта з аналогового типу інсуліну переведуть на людський, з картриджної форми – на флаконну. Це не торкнеться вагітних жінок, дітей, студентів, людей із поганим зором. Пацієнти, які не погодяться із запропонованими змінами, будуть змушені одержувати свій звичний інсулін уже не безкоштовно, а з доплатою приблизно 10% від його вартості. 

Ольга Агафонова підкреслила, що рівень глікозильованого гемоглобіну вимірюють для того, щоб довідатися, наскільки добре пацієнт працює над собою: чи правильно харчується, чи займається фізкультурою, чи уникає стресів, тобто чи робить усе те, що покликане нормалізу­вати рівень глюкози в крові на додачу до інсуліну. 

Усе сказане вище викликало у мене кілька питань. 

Насамперед, наскільки охопленими реєстром виявляться хворі на цукровий діабет, що живуть у віддалених селах. Їм, щоб потрапити до переліку, який дає право на безкоштовний інсулін, належить щонайменше дістатися до центральної районної лікарні по рецепт, а потім іще й до аптеки, в якій можна одержати інсулін. У день проведення прес-конференції далеко не в усіх районах області такі аптеки вже були визначені. 

Дослідження на глікозильований гемоглобін – це високотехнологічна лабораторна діагностика. І не кожен зможе відірвати від сімейного бюджету близько 150 гривень, щоб зробити дослідження, яке не обов'язково дасть йому право ще рік одержувати інсулін безкоштовно. 

При цукровому діабеті харчування, рухова активність, відсутність стресів є вельми важливими лікувальними чинниками поряд із ліками. 

Не таємниця, що правильне харчування сьогодні стало привілеєм досить заможних людей. Тому, навіть розуміючи, які продукти треба вживати в їжу, лише деякі діабетики зможуть реалізувати своє знання на практиці.

При цьому не варто думати, що люди з високим рівнем доходів зовсім уникнуть проблем. Бізнес сьогодні пов'язаний із постійними стресами, які дуже часто й стають причиною розвитку цукрового діабету. 

У підсумку виходить, що утримати рівень глікозильованого гемоглобіну в межах до 7,5%, щоб і далі одержувати інсулін безкоштовно, вдасться не всім діабетикам. І людей почнуть переводити на інсуліни ничжого класу. Чи виправданий такий підхід із точки зору захисту прав пацієнтів і поліпшення якості їхнього життя?

Ось як висловився з цього приводу директор одного з лідерів фармацевтичної галузі у світі, фірми – виробника інсулінів «Sanofi» в Україні та Білорусі Жан-Поль Шоер в інтерв'ю агентству «Інтерфакс – Україна»: «Аналоговий інсулін неістотно дорожчий за звичайні інсуліни, але при цьому значно ефективніший. В Україні лікування аналоговими інсулінами одержують близько 10% пацієнтів, тоді як у країнах Західної Європи – 70-80%. Для дітей в Україні такі інсуліни становлять 30%, а в розвинених країнах їх частка доходить до 90-100%. Втім, у цьому разі потрібно враховувати не тільки пряму вартість препарату, але й непряму. Цим препаратом ми істотно знижуємо витрати, пов'язані з ризиком ускладнень та їх подальшого лікування, кількість випадків госпіталізації і, таким чином, поліпшуємо якість життя пацієнтів з діабетом. Треба розуміти, що аналоговий інсулін – це вже нове покоління. І він, і людський інсулін потрібні для того, щоб у пацієнта завжди залишалася можливість вибору препарату, який більше йому годиться». 

Чи не правда, цікава річ: у нас багато говорять про європейські підходи. Але виходить, що тільки говорять. Бо штаб-квартира «Sanofi» розташована в Парижі. Там, виявляється, шукають не шляхів заощадження бюджетних коштів на здоров'ї людей, а варіанти забезпечення доступності високих медичних технологій для всіх категорій хворих. Як то кажуть, відчуйте різницю…