Пасічникувати 73-річний пенсіонер з мальовничого села Ясенове-Перше Володимир Миколайович Гогулінський привчався ще з дитинства. Маленьким залюбки ласував вощиною з медком, а підрісши, допомагав батькові поратися біля невеличкої пасіки. Так і опанував мудру науку «пасти бджіл».
Здобуті разом з болючими бджолиними укусами навички знадобилися, коли став самостійно господарювати. Професійніше Володимир Миколайович підійшов до розведення божих комах уже у пенсійному віці (пропрацював 44 роки колгоспним водієм). Найбільше мав зо три десятка вуликів. Перевагу надає найпрацьовитішим комахам-трудівницям карпатської та степової порід. Медовий взяток бджолам забезпечують роздоли з різнотрав’я, ріпакові та соняшникові лани, що виколисуються степовим вітерцем відразу за городами. Лише одна біда непокоїть працьовитого селянина: останнім часом фермери чомусь заздалегідь не повідомляють пасічників про обробку посівів отрутохімікатами та гербіцидами. Через це лише цього року осиротіло багато його бджолосімей. Деяким так і не вдалося відновити свій природний потенціал. Через це медозбір видався не таким вдалим, як у минулі роки.
З ранньої весни до пізньої осені допомагає ясенівському господареві поратися на пасіці його дружина, колишня колгоспна бухгалтерка Ольга Семенівна. Жінка, знана в районі і за його межами як неперевершений майстер виготовлення української народної іграшки та вишуканих напоїв – «медовухи» та «хреновухи». Секрет цілющого трунку на основі меду, двох десятків лікарських трав і ще якогось загадкового компонента отримала від свого дідуся Микити Пантелеймоновича Прохора з Савранщини. Доречно додати, що всіх інгредієнтів її напою ще не вдалося відгадати естетам з Німеччини, Грузії, Росії, Чехії, Молдови і, звичайно, з України, яким поталанило придбати і скуштувати запашної медовухи.
Віднедавна в село на гостину до батька-матері завітала з ближнього зарубіжжя менша донька – лікарка Олена. Вона має бажання завести і в себе на дачі невелику пасіку, тож щодня крутиться біля вуликів, допомагає качати мед, знешкоджувати трутнів, вставляти нові рамки з вощиною.
Після важкого трудового дня – порання бджіл, домашніх тварин і птиці, обробітку городів, заготівлі сіна для корівчини – Гогулінські влаштовуються на релаксацію у вуликах-ліжках, так званих даданах. Дві спеціальні конструкції, в яких розміщуються по чотири бджолині сім’ї, презентувала своїм батькам їхня старша донька, лікар-апітерапевт Алла Чаус з Миколаєва. Тож останні два роки без жодних санаторіїв чи курортів Володимир Миколайович з Ольгою Семенівною мають від своїх бджіл ще й ефективний унікальний терапевтичний ефект для організму. І хоча сон на вуликах – не панацея від усіх хвороб, однак пенсіонерам вдалося покращити серцево-судинну, нервову та ендокринну системи, позбутися деяких застарілих хвороб. Загалом, поліпшити психоемоційний стан і працездатність.
– Живе тепло бджолиної сім’ї разом з мікровібрацією, що йде від крилець бджіл, створюють ефект вібромасажу, – розповів Володимир Миколайович. – Коли лягаєш, відразу потрапляєш у заколисуюче релаксаційне бджолине біополе, немов у кокон. Тебе огортає ніжна прохолода, кудись втікає втома. І через сорок хвилин такої терапії виходиш звідти оновленим і бадьорим. І так щодня. Моя донька, яка займається «вуликотерапією» професійно, радить таким методом лікувати не тільки нервові розлади і головний біль, а й радикуліти і остеохондрози. Багато інших хвороб вона виліковує бджолиними укусами.
Останній метод самолікування активно практикує любляча теща господаря – 86-річна Устина Микитівна Крижановська. Коли їй добряче припікає біль у натруджених ногах, вона сідає біля вулика, поближче до бджолиного лотка, ловить комах і жалить вражені місця. Через годинку такого лікування бабуся Устина бадьоро чимчикує подвір’ям…
У дружньому родинному колі, коли з’їжджаються доньки, зяті, внук Костя, онука Ольга, правнучка Ліза, влаштовують веселі українські свята з щедрим частуванням і дотриманням усіх народних традицій та обрядів. Лише жалкують дідусь з бабусею, що такі щасливі моменти з об’єктивних причин трапляються нечасто.
Влаштування власного «санаторію» на пасіці Володимир Миколайович виношує у планах. Хоча не відмовляє бажаючим переконатися на собі в ефективності лікування тіла й душі на бджолиних вуликах.
