Хто сказав, що сучасні діти занадто реалістичні і не вірять у новорічні дива? Я сиділа у відділі маркетингу Одеського Головпоштамту і перебирала цілу купу листів. Самі тільки адреси чого були варті! “Пошта Діда Мороза”, “Дідові Морозу та Снігуроньці до Лапландії”, “На Північний полюс...”, “До Гренландії...”, “На Північ...”, “Дідові Морозу до небесної канцелярії”, “Головпоштамт, Санта-Клаусу до запитання...”. І навіть просто друкованими літерами “Дідові Морозу від Дмитрика” (мимоволі згадаєш чеховське “на село дідусеві”). Такі листи – така ж неминуча прикмета близького Нового року, як святкові гірлянди і блискучі іграшки, що заповнили прилавки. Але про все до ладу.
Практично кожен журналістський матеріал починається з “інформаційного приводу”. У даному разі ми вирішили розповісти про акцію “Пошта Діда Мороза”, яку проводить “Укрпошта” і, зокрема, її Одеська дирекція. Щоправда, навіть на Головпоштамті мені не змогли точно відповісти, кому саме належала ідея. Але факт залишається фактом: кілька років поспіль працівники пошти уважно вивчають такі листи і добирають найкращі (з віршами, картинками або просто нестандартні за змістом). А потім маленькі автори запрошуються на спеціальний дитячий ранок, де виповнюється багато їхніх бажань. Не всі звичайно: комп’ютер чи велосипед кожній дитині не подаруєш, “Укрпошта” на такі запити просто не потягне. Але от м’які іграшки, альбоми, машинки з дистанційним керуванням, дитячі енциклопедії – будь ласка.
За словами начальника відділу маркетингу одеської “Укрпошти” Івана Кириленка, торік на Головпоштамті було організовано чотири ранки. Один - для дітей працівників пошти, другий - для вихованців шкіл-інтернатів і ще два за “заявками Дідові Морозу”. Таких листів було понад 200, відібрали ж близько 120 чоловік. Щоправда, були вони здебільшого з Одеси або прилеглих районів (навряд чи хтось повезе дитину на дитячий ранок через усю область). Проте ці зустрічі стали для дітей справжнім святом. Цього року кількість запрошених планується збільшити.
Втім, справедливості заради, потрібно зауважити, що не всі листи написані для того, щоб потрапити на святковий захід. Дуже багато таких, які просто без зворотної адреси. Іноді тому, що маленький автор неспроможний оформити листа. Іноді тому, що це лише елемент передсвяткової гри. Саме в такий спосіб батькам найпростіше довідатися про заповітні бажання свого чада і навіть витребувати обіцянки про гарну поведінку. Найхарактернішим у цьому розумінні був лист від якогось Дмитрика та його мами. Спочатку йшов чіткий перелік замовлень Дідові Морозу (солдатики, стрибунець із акулою – загалом шість пунктів), а потім так само пронумеровані обіцянки не битися, не бути жаднюгою, слухатися маму тощо. Одне слово, домашня педагогіка в дії!
Щоб наочніше показати, про що мріють наші діти, наведу декілька фрагментів-цитат.
“Добрий дідусю Морозе! Вітаю Вас і Вашу онучку Снігуроньку з Новим роком! Можна попросити набір для ляльок? І ще я гадаю, що Ви гарний і добрий, і хочу Вас запросити до себе в гості!”.
“Діду Морозе, я пишу тобі восени. Хочу розповісти все, бо взимку забуду. Я намагаюся поводитися добре. Здебільшого виходить. Але треба ще старатися. На цей Новий рік я хочу тільки одну річ – відеокамеру, щоб зазняти Новий рік. Але якщо не зможеш, подаруй книгу, великий альбом, довгий шарф або, краще, гроші на мобільний телефон...
Р.S. Я тебе дуже прошу, подаруй який-небудь подарунок мамі. Будь-який, я просто хочу, щоб вона згадала дитинство.
Вірші для Вас:
“Стоїть в сніжку ялиночка,
Скував її мороз.
У лісі є хатиночка,
Живе там Дід Мороз.
Скрипучі в діда валянці,
Легка його хода.
Важка у діда палиця
І довга борода...”.
Друкованими літерами: «Я хочю подарок од Діда Мороса. Я хочю мішок машин і один пестолет. Віті і Дімі папугайчіка і монстира на пульті управлєнія”.
“... Кожного Нового року я подарунок одержую ввечері, а я хочу одержати його вранці, коли прокинуся. І ще одне прохання. Загорни, будь ласка, подарунок у загортковий папір. Заздалегідь превелике спасибі. І якщо можна, то щось солоденьке”.
“… Велике тобі спасибі за всі подарунки, але ми із сестричкою жодного разу не їли ананас...”.
“Діду Морозе і Снігуронько, я вас дуже люблю. І чекаю новорічної ночі від вас подарунків. Я вірю у ваші дива!”.
… Звичайно, мої особисті враження не претендують на якесь соціологічне дослідження, але деякі узагальнення зробити можна. Вік авторів листів здебільшого коливається від 4 до 12 років. Хоча було й ліричне звертання від п’ятнадцятирічної дівчинки, що більше нагадувало сповідь у нікуди.
“Здрастуй, Діду Морозе. Уперше пишу тобі листа. На жаль, я знаю, що ти нічого не зможеш зробити. Але мене втішаєє, що я зможу хоча б виговоритися. Я полюбила людину, яка ніколи мене не полюбить. Знаєш, Діду Морозе, подаруй мені хоча б сміливість, щоб сфотографувати його...”.
Але це випадок нетиповий, частіше пишуть малята. Серед замовлень беззастережне перше місце займають м’які іграшки. На другому – усілякі конструктори. А далі вже – дистанційні машинки, ляльки, книги, альбоми та інші любі дитячому серцю речі. Щиро кажучи, змусив сторопіти такий рішучий текст:
“Дідові Морозу лист! Подаруй мені поліцейську дільницю!”
На щастя, мені розтлумачили, що “поліцейська дільниця” - це велика і дорога гра, отож нічого незаконного в такому проханні немає. Були, звичайно, і специфічні замовлення: комп’ютер, мобільник, дитяча швейна машина і навіть... зустріч зі співачкою Русланою. З конвертів жужмом сипалися малюнки, вироби з паперу, календарики й інші подарунки, покликані розтопити серце Діда Мороза. Дуже приємно відзначити, що наші дітки не зовсім уже егоїсти. Часто звучали прохання подарувати що-небудь сестричці (братику), другу, мамі... І я, щиро кажучи, відчула себе розм’яклою до непристойності. Звичайно, ці діти виростуть і коли-небудь скажуть: “Я не вірю у вашого Діда Мороза. Це ви самі клали подарунок під ялинку!”. Але всьому свій час. А поки що – нехай живуть фантазією. Це не обман. Це казка, що навчає їх добра.
