Станом на 31 грудня минулого року в Одеській області 50,2 відсотки власників сертифікатів на земельний пай обміняли їх на державні акти. Це багато чи мало? Якщо врахувати, що на початок минулого року держактів було видано тільки 20,7 відсотків, то зростання значне, майже у 2,5 раза. Найкращих показників досягли у Татарбунарському районі, де винесено в натуру, тобто, визначено конкретно на місцевості 78,5 відсотка земельних паїв, в Біляївському – 78,1, Іванівському – 77,1, Березівському – 74,7, Миколаївському – 72,1. Разом з тим у деяких районах показники вдвічі менші: в Ананьївському районі – 22,3 відсотка, Любашівському – 23,9, Болградському – 24,2, Балтському – 24,6.
Немає підстав вважати, що темпи земельної реформи гальмуються особливими умовами районів. Наприклад, у південних районах: Татарбунарському, Біляївському паювати землі складніше: тут багато багаторічних насаджень, зрошуваних полів. А щодо видачі державних актів ці райони займають лідируючі позиції. Так, у Біляївському районі відсоток приросту паїв, винесених у натуру в минулому році, найвищий в області – 53 відсотки. В Іванівському районі значну допомогу в земельній реформі надала американська компанія РОНКО. Але власної ініціативи місцеві землевпорядники не виявляли. Тому без закордонної підтримки робота застопорилася. З району до більш високих інстанцій потоком пішли скарги. Начальника земельного відділу з посади звільнили.
Подібні приклади свідчать про те, що успіх роботи залежить у першу чергу від місцевої ініціативи, ступеня відповідальності земельних відділів сільських рад, керівників сільгосппідприємств за забезпечення видачі державних актів на землю.
Про те, які заходи вживає Одеське обласне головне управління земельних ресурсів для прискорення земельної реформи, розповіли на прес-конференції його начальник Павло Петрович Пастушенко і начальник відділу Юрій Семенович Бочаров. Журналісти дізналися, зокрема, про те, що минулого року було видано 109247 державних актів на землю, тоді як за декілька попередніх років всього 76859. Тобто, темпи оформлення документів на земельну власність зросли більш, ніж у 4 рази.
Прес-конференція тривала декілька годин. Питань було багато, і кожне з них вимагало докладної відповіді. Відзначалося, що земельне законодавство ще не чітко прописано, по багатьох статтях не розроблено механізм реалізації. Взяти хоча б такий приклад. На півдні області багато виноградників. Вони підлягають розпаюванню. Але на яких умовах їх брати в оренду? Старі насадження треба викорчовувати. А де садити нові? На який термін укладати договір оренди? Якщо термін експлуатації виноградника – 25 – 30 років, то який сенс орендатору укладати договір оренди на 3 – 5 років, а тим більше – інвестувати нові насадження? Виноград починає плодоносити на 4-й рік. З яких коштів платити орендну плату? Це тільки мала частка проблем, пов’язаних з використанням багаторічних насаджень. Не менше питань і щодо поливних земель. Попереду - величезна робота не тільки землевпорядників, але й агрономів, екологів, економістів, юристів, щоб чітко визначити права і обов’язки тих, хто займається землеробством, з тим, щоб виникаючі конфлікти вирішувалися по-діловому, конкретно і остаточно.
Здавалося б, за накопиченого досвіду і досягнутих у минулому році високих темпів проведення земельної реформи на Одещині, половину роботи, що залишилася щодо видачі державних актів буде провести легше. Але насправді залишилися в основному орендатори і власники сертифікатів, котрі бідніші і більш пасивні. У нинішньому році намічається досягти рівня видачі державних актів не менше 80 відсотків від потреби. За районами, що відстають, буде встановлено особливий контроль, закріплені додаткові землевпорядні організації.
