Дворічна Настя ходить у дитячий садок «Веселка», що в райцентрі. Грається, вільно і зручно почувається серед однолітків. Дівчинка спокійна, врівноважена. До того ж, життєрадісна і довірлива до людей. Не вагаючись, бере за руку того, хто подає їй свою. Настю виховує одна мати. Так сталось у Ольжиному житті. У самої за плечима – сирітське дитинство, що пройшло у школі-інтернаті села Піщана Балтського району.
Ольга Овчаренко школу закінчила у 1993 році. Їй подобалось будівництво, тому пішла навчатись у Савранське профтехучилище на муляра-штукатура. За цей час полюбила селище. По закінченні навчання вирішила залишитись тут проживати. Постійного місця роботи у будівельних організаціях не знайшла. В 1996 році влаштувалась на маслозавод. Тут отримала відомче житло. Побут не вельми облаштований, зате свій куточок.
Сімейний бюджет матері-одиначки куценький. Хоч і не варто рахувати чужі гроші, все ж – декретних та на допомогу дитині Оля отримує 180 грн. Їх потрібно розподілити так, щоб вистачило на харчування та на інші потреби. На оплату дитсадка щомісяця йде 30 грн (тут пільги матері-одиначці, на жаль, не передбачено). Ольга в такій ситуації ще змушена підробляти. Певне коло савранчан знають швидку вдачу та вправність молодої жінки, охоче наймають на роботу. Ольга береться за будь-яку домашню справу: клеїть шпалери, обробляє городи, рубає дрова, навіть капці може підшити.
Прямолінійна і відверта (часом – різка) у судженнях, Ольга усвідомила: ніщо в житті задарма не буде; хоч і важко, потрібно самій пробивати собі дорогу. Ольга не звертається по допомогу до державних служб, покладається лише не себе. Пригадалась героїня фільму “Москва сльозам не вірить”, як приклад кіномистецтва для матерів-одиначок, які, попри обман у коханні і важкий період виховання дитини без батька, доводять свою спроможність і самим стати особистостями, і дітей на ноги підняти.
Тут варто закинути докір тим горе-матусям, які у більшості випадків і не знають, що мають дітей. Так хочеться звернутись до їх совісті. Та це тема іншої розмови...
Статистика свідчить, що відсоток сімей, що мають соціальні хиби, на жаль, зростає. Приміром, кількість малозахищених сімей, що отримують допомоги різних категорій, в районі збільшилась з 589 (1997 р.) до 1914 (2003 р.) Ця “медаль” має й інший бік – позитивний. І він у тому, що держава у складний економічний час бере під свою опіку найнезахищені верстви населення. Не виняток - юнаки і дівчата. В їхні проблеми вникає Центр соціальних служб для молоді (ЦССМ). Навіть існує термін “соціальна робота”, розкрити зміст якого попросила директора районного ЦССМ Тетяну Дмитрівну Малик.
- Це поняття включає в себе надання послуг психологічних, соціально-педагогічних, юридичних, соціально - медичних та інформаційних, а також здійснення соціального супроводу неблагонадійних, прийомних, неповних сімей та сімей, де виховуються діти-сироти.
На моє запитання, чи є конкретні приклади соціальної підтримки, Тетяна Дмитрівна відповіла ствердливо. І розповіла, що нині ЦССМ опікується двома матерями-одиначками – Валентиною Сапеску та Надією Епутатовою. Доля їх об’єднала в тому, що народили і виховують малюків самі.
Щодо оформлення документів на новонароджених та на отримання соціальної допомоги по догляду за дитиною – ці обов’язки взяв на себе Центр соціальних служб. На його ж клопотання через районну координаційну раду (голова В.В. Рябокоровко, перший заступник голови райдержадмністрації) В. Сапеску минулого року виділена одноразова допомога – 68 грн. Селищний савранський голова Ю.В. Юзьков пообіцяв їй забезпечити дровами.
Нині Валентина продовжує навчання у професійно-технічному училищі, набуває робітничу професію. Мешкає вона разом із дев’ятимісячною донькою у настоятеля місцевої церкви – отця Олега (Романова). Надія Епатутова, яка народила більше місяця тому, наймає квартиру.
- У подальшому з молодими матерями працюватиме психолог, - розповідає Т.Д. Малик. – Коли діти підростуть, вирішуватимемо питання працевлаштування Валентини та Надії.
Хочеться вірити, що молоді матері духовно зростатимуть, житимуть достойно, щоб виховати своїх чад порядними. Ользі, Валентині, Надії, попри необлаштований побут, чималі труднощі у цьому складному житті, варто пам’ятати, що їхні діти наслідуватимуть, насамперед, їх, своїх матерів, і зростуть такими, який приклад вони їм подадуть.
***
Щоб сфотографуватись для газети, Ольга одягла білий светр. Їй подобається цей колір. Можливо, як виклик тому сірому і тужному, що є у житті. Натомість – бажання чистоти і краси.
На знімку: Ольга Овчаренко із донькою Анастасією.
