Перед входом до міського дитячого лікувально-діагностичного центру імені академіка Б.Я. Резника завжди людно. Двері практично не зачиняються: одна мати з малюком входить, інша вже поспішає услід, притискуючи до себе блакитний «конверт» із грудничком, третя – поступається їм дорогою, виходячи і тримаючи за руку трирічне диво з яскравим бантом над золотавими кісками. Вона явно не поспішає, прийом у лікаря позаду, і я запитую її: що привело до Центру? «Порадили в дитячій районній поліклініці звернутися сюди. Один з аналізів насторожив дільничного педіатра, вирішили відправити нас з Маринкою на консультацію. Переконалися: тут і фахівці кваліфікованіші, і умови для визначення діагнозу кращі.»
Так, дитячий ЛДЦ, що носить ім'я свого засновника, одного з найвизначніших учених-педіатрів, академіка АМН України, двічі лауреата Державної премії Б.Я. Резника, давно і надійно зарекомендував себе як одну з провідних лікувальних установ такого профілю не тільки в Одесі, але і далеко за межами області. До 30% дітей, що надходять сюди на обстеження – не одесити: є пацієнти як з різних районів Одещини, так і з інших регіонів України, навіть з інших країн СНД, далекого зарубіжжя.
- Коли починали (а центр відкрився в 1996 році), приймали на рік до 26 тисяч дітей і підлітків, - говорить головний лікар міської дитячої лікарні № 1, до складу якої входить ЛДЦ, Людмила Сергіївна БУДЯК. - Минулого року у нас пройшли обстеження 54 тисячі маленьких пацієнтів.
- Пам'ятається, при організації центру мова йшла про те, що тут буде надаватися лікувально-діагностична допомога на принципово новій основі. Що малося на увазі?
- До ідеї створення нашої медичної установи Борис Якович Резник вкладав насамперед те, що наша допомога повинна надаватися в особливо складних для діагностики випадках, що потребують компетенції декількох висококваліфікованих фахівців різного педіатричного профілю, а також сучасного лабораторного й інструментального обстеження. Весь процес повинен завершуватися клінічним інтегральним аналізом. Виходячи з цього, створювалася структура центру, підбиралися кадри, велося – і продовжується донині – оснащення сучасною медтехнікою.
Наші основні функції – консультаційно-діагностичні, ми беремо на себе визначення причин захворювання і вибір методів лікування з максимальною точністю і подвійно, у порівнянні, скажемо, з лікарем звичайної поліклініки, права на помилку не маємо.
На початку нашої бесіди я говорила, що за минулий рік у нас обстежилося у два з лишком рази більше дітей, ніж, наприклад, п'ять років тому. У зв'язку з різким збільшенням обсягу роботи з'явилася необхідність розширення госпітальної бази, реорганізації центру в лікарню зі стаціонаром на 130 ліжок. Так у 2002 році було прийнято рішення про міську дитячу лікарню № 1, до структури якої увійшов центр.
Нас не лякає навантаження, яке дуже зросло, ми готові і до більшого. Але, з іншого боку, таке зростання направлень на консультації до центру не може не насторожувати. Аналізуючи ситуацію, зіштовхуємося ось з чим: до 35% дітей, що направляються до центру, як згодом з'ясовується, могли б спостерігатися за місцем проживання й на додаткове обстеження не потребували. Це говорить про недостатню якість роботи територіальної педіатричної служби.
- На підсумковій колегії управління охорони здоров'я Одеського міськвиконкому йшла мова про те, що близько 17% міських дітей мають сьогодні ті чи інші відхилення в розвитку, проблеми із здоров'ям…
- На жаль, це так. Видно зі статистики нашої роботи. Значно збільшилася кількість відвідувань у кабінетах таких фахівців, як пульмонологи, нефрологи, оториноларингологи, алергологи, дерматологи, неврологи, гематологи тощо. Дитяча захворюваність має тенденцію до зростання. А основний «внесок», якщо можна так виразитися, до підсумкових показників первинної захворюваності в дітей вносять хвороби органів дихання, травлення, шкіри і підшкірної клітковини, опорно-рухомого апарату, інфекційні і паразитарні, а також травми й отруєння. Що протиставити? Звичайно ж, ранню і якісну діагностику, своєчасне лікування, ефективне диспансерне спостереження.
- Що має у своєму розпорядженні центр?
- Це, насамперед, амбулаторно-консультативне відділення, що здійснює загальнопедіатричну і діагностичну допомогу в поліклінічних умовах; лікувально-діагностичне стаціонарне відділення на 20 ліжок, до складу якого входить і операційний блок. У центрі здійснюються хірургічні втручання, які не вимагають тривалої госпіталізації дитини, наприклад, лор-операції. Добре оснащене відділення інструментальної діагностики і функціональних досліджень: тут і ЭКГ, УЗВ-апаратура останнього покоління, і устаткування для холтер-досліджень і добового моніторингу артеріального тиску, і багато чого іншого. Значно розширилися діагностичні можливості рентгенкабінету після устаткування його технікою фірми «Сіменс».
Діє потужний лабораторний комплекс. Ми проводимо сьогодні досить складні аналізи, що дозволяють діагностувати багато вроджених патологій, проводити тестування на спадкові й інфекційні захворювання, алерготестування і багато чого іншого. Напружено працюють лабораторії: імунно-ферментного аналізу й імунологічних досліджень, клініко-біохімічна, мікробіологічна, молекулярно-генетична.
Досить значний кадровий потенціал центру. Із загального числа медперсоналу (у штаті – 291 чоловік) лікарів – 68, у тому числі 2 доктори і 14 кандидатів медичних наук, більше половини мають вищу атестаційну категорію. Центр активно співробітничає з медичним університетом: консультанти з професорсько-викладацького складу забезпечують високий рівень медичного обслуговування.
Ведеться і наукова діяльність. Тільки за рік опубліковані в медичних виданнях понад 20 наукових статей з актуальних проблем діагностики в педіатрії, наші співробітники неодноразово брали участь у всеукраїнських науково-практичних медичних конференціях.
- Як помітно з вашої розповіді, центр – багатопрофільна дитяча медична установа, що прагне крокувати в ногу з часом, не відставати від останніх досягнень науки, посідає належне високому імені в назві місце в системі охорони здоров'я регіону. Усе це вимагає, крім усього іншого, і чималого вкладення коштів, адже так?
- Це одна із найскладніших для будь-якої сьогоднішньої медичної установи проблем. І для нас теж. Дитячий лікувально-діагностичний центр фінансується з міського бюджету. Минулого року було виділено на наші потреби 1,3 млн грн Звичайно, не вистачає. Уявіть, собівартість одного бактеріологічного дослідження в лабораторії, далеко не найскладнішого, близько 31 грн. Дуже дорогі реактиви для проведення аналізів. А ми ж їх проводимо постійно й у величезних кількостях. А оновлювати апаратуру? А оплачувати комунальні послуги? А забезпечити харчування дітей у стаціонарі? Я вже не говорю про зарплату, що з'їдає левину частку коштів, які виділяються, при, погодьтеся, дуже невисокому середньому заробітку лікаря. Після усіх виплат залишається...0,33 грн на забезпечення одного відвідування центру.
Знаходимо вихід зі становища. Є спонсори, дуже допомагає, наприклад, припортовий завод. Працюємо з благодійним фондом «Медицина». Активно залучаємо позабюджетні кошти.
Наші проблеми не залишаються без уваги з боку міської влади. Торік відремонтовано приймальну палату у ДМЛ № 1, створені умови для цілодобової роботи палати інтенсивної терапії. Придбано нову апаратуру для центру, що допомагає в діагностиці кардіопатологій. На місці не стоїмо, незважаючи на нестачу коштів.
І все ж таки інколи образливо стає за медицину. Як же в повному обсязі і результативно надавати медичну допомогу дітям, якщо кошти виділяються ледь-ледь на зарплату та на оплату енергоносіїв? Багато чого можна було б вирішити, впровадивши, нарешті, страхову медицину, за якої, до речі, діти і пенсіонери були б застраховані державою. Але це питання поки що зависло в повітрі.
Повільно йдуть реформи в медицині. Страждає від цього і педіатрія. Тим часом статистика дитячих хвороб просто гнітюча. Лікарі констатують, що виразкова хвороба, наприклад, перестала бути патологією підліткового віку: є випадки захворювання в 6-8 років. Стрімко «помолоділи» ендокринологічні, онкологічні, неврологічні та інші захворювання. Висока первинна захворюваність фіксується останнім часом серед дітей першого року життя. Усе це не може не турбувати педіатрів і змушує нас наполегливо порушувати питання медобслуговування дітей на усіх владних рівнях.
- Людмило Сергіївно, Ви багато років працюєте в педіатрії. Накопичилося чимало цінних спостережень. Що, на Ваш погляд, найбільш актуально в Рік здоров'я?
- Нинішній рік, до того ж, оголошений ООН Міжнародним роком родини. А здоров'я дитини прямо залежить від благополуччя і здоров'я родини. На що хотілося б у зв'язку з цим насамперед звернути увагу регіональної влади? Звичайно ж, у першу чергу, на прийняття діючих комплексних заходів для збереження і зміцнення здоров'я дітей, на пріоритетне фінансування служби охорони материнства і дитинства, державні гарантії щодо дорогих видів лікування. Здається, потрібний регістр дітей групи ризику із соціально незахищених, малозабезпечених родин, які потребують адресної допомоги.
Дуже багато говориться останнім часом про сімейну медицину. Але поки що, на жаль, у нас в регіоні досвід дуже невеликий в цьому плані. А скільки б питань знялося при впровадженні інституту сімейних лікарів у практику медичного обслуговування дітей, підлітків, вагітних жінок! При цьому важливо не упустити такий аспект, як підвищення професійного рівня педіатрів, без яких мережа сімейної медицини безглузда, удосконалення системи післядипломної освіти.
Необхідно зміцнювати базу педіатричної служби, враховуючи при цьому усі ланки – від первинної амбулаторно-поліклінічної до вторинної спеціалізованої допомоги і дитячих реабілітаційних центрів. Удосконалення потребує медико-генетична служба. Настав час подумати про розробку генно-терапевтичних підходів для лікування більшості захворювань, вивчення імунних механізмів формування хвороб у дітей. Якщо ми хочемо мати висококваліфіковану педіатричну службу, не можна скупитися на впровадження дорогих наукомістких лікувальних і діагностичних технологій.
Особлива тема – стаціонари доброзичливого ставлення до дитини, починаючи з пологових будинків, а також питання стабілізації соціального середовища в перші сім років життя дітей. Не можна випустити з уваги й умови, в яких навчаються і виховуються школярі: вони повинні бути приведені у відповідність з потребами і фізіологічними можливостями дитячого і підліткового віку, при цьому треба обов'язково врахувати формування здорового способу життя, боротьбу проти пагубних звичок, раціональне харчування, посилення ролі фізкультури і спорту, розвиток служб конфіденційного консультування молоді з інтимних питань тощо.
Проблем багато. І не усі можна вирішити за короткий термін. Але одне знаю напевно: кошти, які ми сьогодні вкладемо в розвиток педіатрії, в удосконалення організації медичної допомоги дітям, у найближчому майбутньому окупляться сторицею.
