Дискусії щодо створення глибоководного суднового ходу в українській частині дельти Дунаю тривають добрий десяток років, але особливо активно і наполегливо - останні два роки. Мабуть, ніколи ще українські природозахисні організації не змикали так щільно свої ряди, як у протистоянні будівництву каналу Дунай – Чорне море. Центром боротьби став Дунайський біосферний заповідник Національної Академії Наук України, який виступив проти ведення будь-якої господарської діяльності на заповідній території, зокрема і відновлення судноплавства. Підприємства морегосподарського комплексу півдня Одещини лише дивувалися тому, наскільки наполегливо діяли природозахисники, не бажаючи прислухатися ні до яких аргументів.
Ситуація склалася настільки безглузда, що навіть закордонні експерти, вникнувши в ситуацію, охрестили ці акції “зеленим мазохізмом”.
Так було донедавна, доки національна розсудливість не зіштовхнула камінь спотикання з дороги.
У трудових колективах морегосподарського комплексу, у структурах влади, громадських організаціях південних міст – Рені, Ізмаїла, Кілії, Вилкового – було проведено збори, на яких вирішили провести громадські слухання. На початку березня до Вилкового з'їхалися делегати, яким потрібно було обнародувати думки своїх колективів щодо будівництва глибоководного суднового ходу в гирлі Бистрому. З доповіддю виступив директор держпідприємства “Дельта-Лоцман” Віктор Бездольний.
- Від імені Міністерства транспорту України хочу поінформувати делегатів громадських слухань про те, що в розробці проекту щодо створення каналу брало участь 18 національних інститутів, - сказав він. - За допомогою різнопланових дослідницьких робіт пророблялися варіанти будівництва суднового ходу. Після ретельного аналізу вибір припав на гирло Бистре, де можна відновити судноплавство з найменшими витратами та мінімальним збитком для природи. Реалізація цього проекту дозволить Україні стати, нарешті, транзитною державою і освоїти 7-й міжнародний транспортний коридор. Потрібно будувати й облаштовувати судновий хід, довжина якого становитиме всього 3 км. Наприклад, Сулинський канал майже на 80 км тягнеться через територію румунського заповідника. От якби в нас було прийняте рішення про риття материкової частини – а такий варіант розглядався – і важка техніка почала б борознити заповідник, тоді претензії природозахисників стали б зрозумілі.
Думку 3-тисячного колективу Ізмаїльського морського торговельного порту оголосив делегат Олег Георгієв:
- Каналу бути – так вирішили портовики!
- Ми ситі байками, - говорив з трибуни представник Ренійського порту Михайло Левкін. – У Рені – безробіття. Потужності порту не використовуються, тому за підсумками 2003 року підприємство спрацювало з мінусовим показником. Чому? Та тому, що переробляються низькотарифні вантажі й інші можуть з'явитися лише при наявності свого, українського каналу. Люди бідують, а їм пропонують зворушуватися людиною, яка ганяється із сачком за коником. Потрібно рити повнопрофільний канал і відновити вантажопотоки, які були до югославських подій.
З пропозиціями підтримати пропозицію ПП “Дельта-Лоцман” щодо будівництва каналу виступили делегати Кілійського суднобудівно-судноремонтного заводу, порту Усть-Дунайськ, Ізмаїльського судноремонтного заводу, представники науки, вилківські рибалки, депутати міських і районних рад півдня області.
Велике враження на присутніх справив виступ керівника Українського Дунайського пароплавства Петра Суворова, який дав розгорнуту картину діяльності всього Південного морегосподарського комплексу з каналом (раніше це була Прорва) і без нього. Описання занепаду галузі і завданих збитків багатьох у залі змусило здригнутися. – Будь-яка транспортна артерія – це золото, - говорив Петро Семенович, - тому ми, живучи на морі і не маючи власного каналу, виставляємо себе на посміховище. Судновий хід потрібний, як повітря. І УДП вже зробило замовлення КСБРЗ на будівництво суден для транзитних перевезень ріка – море.
Із захопленням було сприйнято заяву представника держкомітету природних ресурсів Сергія Марчука про те, що проект будівництва каналу погоджено у 12-ти міністерствах і відомствах, а тому – каналу бути!
Від імені вилківської громади мер міста Іван Тимошенко звернувся з проханням до Міністерства транспорту – швидше розпочинати роботу із створення глибоководного суднового ходу.
Співробітники Дунайського біосферного заповідника і вилківського екологічного клубу “Дунай” не раз намагалися внести сум'яття в хід форуму, але це було вже безнадійно. Делегати ухвалили резолюцію про створення каналу у гирлі Бистре. А от біосферний заповідник, справді потрібно охороняти... від його ж керівників. В результаті їх “господарювання” було допущено дуже серйозні порушення законів України, як записано у резолюції. Найцінніші природні комплекси Жебріянських плавнів виявилися у занедбаному стані. Що ж до місцевого населення, то його практично позбавили можливості займатися традиційними народними промислами. Відповідно до резолюції справедливість повинна бути відновлена.
Обговорили делегати і те, що Національна Академія наук ігнорувала укази Президента України, які стосуються заповідника і судноплавства, тому резолюції громадських слухань містять прохання до Л. Кучми і Кабміну про перепідпорядкування Дунайського біосферного заповідника.
...Скоро у дельті Дунаю закипить робота, і перші судна пройдуть каналом вже цього року, у День незалежності України.
