В одинадцяти експозиційних залах Музею морського флоту України розміщено близько трьох тисяч експонатів, які висвітлюють історію суднобудування. Екскурсія по музею – захоплююча подорож у світ моря, морської романтики, героїчних подвигів моряків і портовиків у роки Великої Вітчизняної війни. Експозиція музею – це шлях, пройдений морським торговельним флотом з найдавніших часів, від човнів-однодеревок, київських «лодій», поморських «кочів» і запорізьких «чайок» до сучасних великотоннажних балкерів, контейнеровозів, танкерів, газовозів, суден-поромів.
У музеї – три героя: море, корабель, людина. Дорогоцінну пам’ять зберігають персональні фонди моряків і портовиків, серед яких фонд Олексія Євгеновича Данченка, частина якого посіла гідне місце в експозиції музею як монографічний показ життєвого шляху людини, яка зробила великий внесок у розвиток Чорноморського морського пароплавства.
...50-ті роки ХХ століття. Чорноморське державне морське пароплавство стає найбільшим в СРСР за обсягами експортно-імпортних операцій і перевезенні пасажирів. У складі пароплавства – сотні суден, вісімнадцять портів, десять судноремонтних заводів, потужний технічний флот, значна кількість культурно-просвітницьких і побутових установ. І всю цю потужну структуру очолив Олексій Євгенович Данченко, за спиною якого був піввіковий життєвий шлях і тридцять років, відданих морю. До того часу переважно були завершені відновлювальні роботи у портах і на заводах, пароплавство стало отримувати велике поповнення флоту як за рахунок будівництва нових суден, так і за рахунок модернізації старих.
Були, однак, і об’єкти, які ще не вдалося відновити. Зокрема – перший на півдні країни Чорноморсько-Азовський морський музей, створений в Одесі ще у 1928 році. Група ветеранів флоту вирішила відновити у Палаці моряків аналогічний музей на громадських засадах – за дуже активної підтримки Олексія Євгеновича.
Дивовижна це була людина, дивовижний феномен його мислення. Задумуючи справу, він бачив її перспективу не на роки – на десятиріччя! Керівникові державного масштабу, йому був чужий стан спокою. Волею та енергією начальника пароплавства був народжений порт Іллічівськ, який став дев’ятнадцятим великим портом Чорноморського басейну. Господарським способом почалося будівництво Білгород-Дністровського порту – гавані з величезною перспективою розвитку. Було реалізовано ідею доставляння зерна танкерами, апробована ще в роки Великої Вітчизняної війни. На пропозицію О.Є. Данченка почалося будівництво порту в гирлі Дунаю, весь Григоріївський лиман оформлений як портопункт Одеського порту з перспективою створення глибоководної гавані... Так, справ, зроблених Данченком, вистачило б на кілька життів!
Ідея відродження морського музею державного статусу також не залишилася поза увагою начальника пароплавства. Досвідчений стратег і вмілий тактик, він зумів так подати значимість проблеми, що вже саме Міністерство направило йому листа: “Терміново вживіть заходів щодо організації музею, складання кошторису витрат, штатного розкладу”. Було це у березні 1962 року. А дещо пізніше був наказ міністра “Про організацію музею морського флоту СРСР з метою широкого висвітлення історії торговельного флоту, показу його розвитку і значення для народного господарства...”
За розпорядженням О.Є. Данченка у створенні музею брали участь сотні людей і десятки організацій. Робота велася під контролем науково-методичної ради , яку очолював заступник начальника, головний інженер пароплавства Микола Якович Єрмошкін. Відкриття Державного музею морського флоту СРСР відбулося 17 червня 1965 року, для його розміщення було виділено старовинний будинок у центральній частині міста.
За минулий з тих пір час вдалося зібрати у фондах музею близько 120 тисяч музейних предметів, серед яких – унікальні документи і фотографії, предмети археології і стародруки книг, штурманські та навігаційні інструменти, моделі суден, твори образотворчого та декоративного мистецтва. Зібрати, зберегти, донести до майбутніх поколінь – завдання не лише музейних працівників. Це моральний обов’язок людей всіх професій, які розуміють, що сьогодення і майбутнього не буває без шанобливого ставлення до минулого. З іменем “Державний музей морського флоту України” пливе з минулого у майбутнє з безцінним вантажем пам’яток вітчизняного торговельного мореплавання на борту “корабель історії” – дітище чудової людини Олексія Євгеновича Данченка.
