Балтянин Олег Соколов усім своїм життям довів: ніхто не переможений, поки не визнає себе переможеним

...Олежка – старший у дружній працьовитій сім’ї. Енергійний, жвавий. Бабусин будинок був оточений красивим садом; хлопець мав де порозважатися з друзями, пограти у футбол, баскетбол. Спорт – його стихія, він допомагав у навчанні. Олег після школи успішно вступив до Ананьївського технікуму, мріючи стати майстром з ремонту холодильного обладнання. І раптом – травма. Консультації, перевірки, обстеження...

Йому виповнилося лише п’ятнадцять, коли операція призвела до трагічних наслідків: юнак став інвалідом. Не хотілося жити. І невідомо, чим би це все закінчилося, якби доля не звела Олега з людиною, що привела його у спорт. У все той же спорт, що так вабив його у дитинстві. Юнак почав невпинно тренуватися; в його кімнаті з’являлися все нові й нові тренажери. Легкою атлетикою, настільним тенісом, баскетболом він займався майже цілодобово.

І настав час перемог. Додали наснаги перші – незабутні. Особливо пощастило на лицарському турнірі в Києві у 1998 році, коли Олегові, інваліду на візку, довелося танцювати бальні танці й посісти друге місце. Настійливі тренування дозволили здобути багато інших перемог. Тільки в поточному році йому вдалося посісти другі, треті, четверті місця на кубок Полтави, Харкова, в чемпіонаті України з тенісу. Останній здобуток – четверте місце у складі збірної Одеської області на чемпіонаті України з баскетболу.

Незабутні враження залишилися від чемпіонату лижного спорту у Карпатах, Міжнародного турніру з легкої атлетики, в якому Олег був першим.

Міцно утвердившись в житті, Олег Соколов вирішив допомагати іншим. Адже в Балті є чимало молодих інвалідів, котрі замкнулися в собі, відгородившись від світу. А потрібно триматися, працювати над собою. Ставши інструктором районного товариства інвалідів щодо активної реабілітації районного товариства інвалідів, Олег відвідує таких, як сам, допомагає їм повірити в себе. Сьогодні він, як кажуть, виводить в люди Женю Люльчака з Білиного, який має добрі фізичні дані, аби займатися спортом в інвалідному візку.

– Якщо не впадати у відчай і наполегливо працювати над собою, то можна навіть одужати, – каже Олег.

Він знає такого хлопця із села Бендзари, який після спеціального комплексу вправ почав ходити з паличкою.

Багато в чому допомагає Олегу відвідування районного спортивного комплексу “Фенікс”.

Цього року завдяки спонсорській допомозі тут обладнано душову, санвузол.

Балтяни мріють організувати турнір зі спортивної риболовлі серед інвалідів на візках. А мрії збуваються. Треба тільки вірити в себе і працювати над собою. Як це робить Олег Соколов.