Є попит – є пропозиція...
До редакції далі надходять відгуки на матеріал «Медицина серйозно хвора». Сьогодні гість редакції – начальник управління щодо боротьби з незаконним обігом наркотиків УМВС України в Одеській області підполковник міліції Андрій Антонович Гукасян. Може виникнути запитання: чому керівник саме цього підрозділу вирішив висловити свою точку зору на вирішення низки, здавалося б, чисто медичних проблем? Однак усе дуже просто: крім нелегального обігу наркотичних препаратів існує і легальний. А це – саме та сфера, де дуже тісно працюють разом і медики, і силовики, щоб наркотичні і психотропні речовини не пішли в сферу нелегального обігу. Що, до речі, не так уже нереально, як здається на перший погляд…
БЕЗ ЛІЦЕНЗІЙ
– Близько двох років тому я став обіймати нинішню посаду, – розповідає Андрій Гукасян. – Наше управління тоді тільки формувалося. У ньому був створений підрозділ, який зайнявся контролем за легальним обігом наркотичних засобів. Ми стали перевіряти лікувально-профілактичні установи області: лікарні, районні, спеціалізовані, клінічні, які використовують у роботі наркотичні або психотропні речовини. Картина відкрилася жахлива. З 89 перевірених нами лікувальних установ тільки декілька мали відповідні ліцензії. Два підприємства, які мають законне право реалізовувати наркотичні препарати, надавали їх лікарням за заявками, навіть не перевіривши наявність ліцензій.
З формальної точки зору у силовиків були всі приводи для порушення кримінальних справ. Однак Андрій Гукасян і його колеги бачили, що керівники лікувальних установ і раді б одержати ліцензії, але елементарно не інформовані про те, що для цього потрібно. І тоді міліція зайнялася функціями, не дуже їй властивими.
– Ми консультували всіх керівників медичних установ, пояснювали їм, який пакет документів необхідний для одержання ліцензій, – розповідає Андрій Гукасян. – Написали навіть невелику методичку з роз'ясненнями. Адже дуже важливо, у якому приміщенні зберігаються наркотичні і психотропні препарати, як це приміщення обладнане. Потім є низка специфічних вимог до людей, які мають допуск до даних препаратів, про які теж знали не всі головлікарі лікувальних установ.
– Нам навіть вдалося досить успішно вирішити всі проблеми в Києві: за день головлікарі, відвідавши МВС (з підготовленими нами висновками) і Міністерство охорони здоров’я, одержували ліцензії. У принципі, ми не зобов'язані були допомагати готувати пакети документів і давати свої рекомендації. Усім цим керівники лікарень мали займатися самі. Адже ще в 1995 році ухвалено Закон «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», а в 2000 році Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».
Але тут діяв один важливий фактор: у лікарнях лікуються люди. Їхнє життя має стояти вище амбіцій того чи іншого чиновника. А порушення кримінальної справи за виявленими нами фактами автоматично зупинило б операційний процес. Так, формально у виявлених нами порушеннях був склад злочину. Але я вважаю основним у своїй роботі профілактику, а не покарання. Адже з медиків раніше не вимагали одержання ліцензій – вони їх і не одержували. На щастя, зараз усе гаразд.
«Еліксир» здоров'я з простроченого «нітрозепама»
– Страшно, коли люди не дотримуються закону в силу його незнання, але ще страшніше, коли це роблять медики, які добре уявляють наслідки своїх дій, – вважає підполковник міліції Андрій Гукасян.
Невесела ілюстрація до його слів – дві «медичні» справи.
– Нещодавно разом з колегами із СБУ ми перевірили один з великих спеціалізованих лікувальних центрів, – розповідає А.А. Гукасян. – З'ясували, що ця медична установа протягом 2001 – 2004 років без відповідних ліцензій купувала, перевозила, зберігала і використовувала психотропні і наркотичні медпрепарати «Фентаніл», «Сібазон», «Фенозепам», «Морфій», «Промедол». Під час огляду одного з приміщень центру було виявлено 50 грамів наркотику «кодеїн фосфату». Далі – більше. Справа в тому, що наркотичні препарати в роботі у нас можуть використовувати (за наявності відповідних ліцензій) тільки медустанови державної форми власності. Пам'ятаю, як мені телефонували лікарі державних лікарень, у яких ліцензії були «в роботі» і говорили про ургентні операції, які зриваються. Їм виділялися наркотики для порятунку життів хворих під нашу особисту відповідальність.
У приватних же клініках порядок інший. Та ж «Інто-сана», яка має ліцензію тільки на використання психотропних речовин, уклала договір з державними лікувальними установами, на базі яких фахівці клініки провадять операції із застосуванням наркотиків.
У даному лікувальному центрі ситуація розвивалася ж полярно протилежним чином. Відома в Одесі приватна клініка уклала договір, у якому передбачалося ось що: в орендованому приміщенні анестезіолог центру даватиме наркоз пацієнтам клініки. Насправді наркотики передавалися з рук у руки особам, які не мають офіційного допуску до даних препаратів – працівникам приватної клініки.
– Без дотримання вимог закону було проведено близько 80 операцій, – констатує підполковник міліції Гукасян. – Наявна повторність порушень, тому що ми попереджали керівництво клініки про необхідність припинення незаконної практики, але висновки, на жаль, зроблені не були...
Особлива історія – з відомим в Одесі медиком. Народний цілитель одержав як спонсорську допомогу від одного з одеських виробників ліків 2240 упаковок простроченого препарату «Нітрозепам». Підприємству-виготовлювачу простіше віддати його, ніж везти знищувати в Шостку під охороною у спецавтомобілі за чималі гроші. Тільки ось лікувальний центр, у якому працював лікар-натуропат, не мав ліцензії Держкомітету з контролю за наркотиками при Міністерстві охорони здоров’я України на право застосування наркотичних психотропних засобів, їх аналогів і прекурсорів. Однак професора це не зупинило. Він почав активно виготовляти диво-ліки, які наполегливо рекомендувалися для зняття стресів морякам, що прийшли з закордонних рейсів. Стреси мала знімати суміш меду і простроченого наркотичного препарату. Під час візиту до клініки працівники УБНОН знайшли всього 16 упаковок «Нітрозепама» (з 2240!). Скільки чоловік таким чином дуже недешево «вилікували» від стресів, з'ясувати складно, адже ніякого обліку не велося. Скрупульозним лікар був в іншому: за даними, які є в УБНОН, пройти спеціалізований огляд, який дає право на вихід у закордонні рейси в даній клініці могли пройти тільки ті, хто причастився диво-еліксиром. В даний час до відповідальності притягнуті і лікар, і відповідальна особа фармпідприємства, яке прийняло рішення про «спонсорську допомогу».
Виторг вищий за совість?
Говорити про це важко, але треба. Адже наркоманія – об'єктивна реальність нашого суспільства. Професіонали можуть довго розповідати про перекриті канали контрабандного постачання наркотиків – тільки «придністровських» цього року ліквідовано 16. Але є ще одне – і це найстрашніше: в багатьох із 521 аптек, 190 аптечних пунктів, 484 аптечних кіосків регіону можна досить вільно придбати сильнодіючі препарати без рецепту лікаря. Операція «Батискаф», проведена співробітниками УБНОНу, розкрила багато фактів, які шокують.
– Я відкриваю зведення навмання, – говорить Андрій Гукасян. – Дивіться, аптека «Олександра» по вул. Кінній в Одесі. Незаконний збут психотропного засобу «Грандексін-тофізопам», при огляді приміщення аптеки наші співробітники знайшли ще деяку кількість цього препарату. Спеціальної ліцензії аптека не має.
Аптека «Медацевт» на вул. Малиновського. Без рецепту реалізовано сильнодіючий медпрепарат «Прозерпін», вилучено 40 ампул його.
Аптечний кіоск «Іринка» по вул. Академіка Воробйова. Реалізується сильнодіючий препарат «Теофедрин» без рецепту лікаря.
Таких прикладів – кілька сторінок нашого звіту. Але ж низка препаратів: «Кетанов», «Трамадол», при непомірному прийомі вбиває організм дуже швидко. Тим більше, якщо цей організм зростаючий. Зараз ми можемо говорити і про недосконалість законодавства, і про неврегульованість фармацевтичного ринку. Але без рецептів сировину для приготування сильнодіючих наркотиків в аптеках купують – це факт. Тільки цього року ми порушили 15 кримінальних справ, ліквідувавши таку ж кількість нарколабораторій. Сировину, яка там використовувалася, не на вулиці знайшли...
– Простий приклад: ми постійно зіштовхуємося із рецептами, виписаними одеськими лікарями, в яких третина препаратів – в Україні не сертифікована. Є попит, є пропозиція: ці препарати вільно реалізуються в аптеках.
Нещодавно я знайшов в інтернеті назву нового психотропного препарату, зателефонував до аптечної довідки «Імпульс» і довідався, в якій аптеці можна його придбати. Група наших співробітників виїхала до цієї аптеки і придбала цей препарат. Висновки робіть самі...
Нам, співробітникам міліції, напевно, частіше, ніж іншим людям, доводиться бачити те, що називається сьогодні «задвірками» життя. Повірте мені, на цих задвірках, на самому дні чимало підлітків, яким колись вперше вільно продали «Теофедрин», «Трамадол», «Гідозепам». Вони крутяться на околицях міста, в під'їздах, у підворіттях. Вони готові вчинити будь-який злочин заради дози. І завтра їхньою жертвою може стати фармацевт, який продав їм наркотики. Не хотілося б, щоб закон відплати спрацьовував так жахливо...
Грань між законом і беззаконням у сфері легального обігу наркотиків дуже і дуже тонка, регулюється вона законами і совістю. Нам би хотілося, щоб вони були основними пріоритетами в людей у білих халатах.
Робота над помилками?
Подеколи мені здається, що, опублікувавши матеріал “Медицина серйозно хвора?”, ми відкрили шлюз, у який ринули нагромаджені за багато років претензії громадян, болі й образи стосовно сьогоднішньої охорони здоров’я. Телефонують не тільки люди, яким неправильно встановили діагноз, не подали своєчасної та якісної допомоги. Звертаються до редакції й медики, що щиро турбуються станом справ у галузі, пропонують власні варіанти виходу з кризової ситуації в медицині. Серед звертань до редакції окреме місце мають ті, в яких ідеться про конкретні зловживання в такій тонкій і делікатній сфері, як охорона здоров’я. Усі ці звертання об’єднує одна особливість: люди просять при використанні наданої ними інформації змінювати їхні прізвища на псевдоніми, а також вважають доцільним передавання наявної в них інформації до силових структур.
– Невже ви не розумієте, що я втрачу роботу відразу ж після того, як моє прізвище дізнається від вас керівництво? – скрушно запитала лікарка поліклініки, яка розповіла мені про неподобства, що там чиняться. – Адже виносити сміття з хати, в якій воно збиралося багато років, у нас не дуже люблять. А всі заклики до змін вважають справою тимчасовою...
Щиро кажучи, я вважала, що жінка погарячкувала. А от змінити власну точку зору довелося буквально вчора.
Дуже дивна пригода сталася в однієї з читачок газети, про складну життєву ситуацію якої було розказано в огляді “Медицина серйозно хвора?”. Власне кажучи, з проханням подякувати лікарці, що подала їй допомогу, жінка звернулася до редакції торік. Вчинок медика – працівниці одного з одеських пологових будинків тим значніший, що, крім грамотного виконання своїх фахових обов’язків, лікарка зуміла загладити недоліки в діяльності своїх колег, психологічно підтримавши вагітну жінку.
Після виходу газети у світ у житті нашої читачки почали діятися дивні речі. Спочатку невідома їй лікарка довго по телефону допитувалася про те, чи скаржилася жінка в газету. Були допитування й про ситуацію, окреслену в подячному листі до редакції. Відповівши на всі запитання, наша читачка наївно подумала, що, мабуть, проблеми, викладені нею, когось цікавлять.
Проте все виявилося набагато простішим. Наступного дня візитерка (теж медик) завимагала, відвідавши вдома нашу читачку (до речі, без її запрошення), щоб та написала розписку, в якій би стверджувалося, що жінка скарг до газети не писала і претензій до конкретного лікаря не має. Коментарі, як то кажуть, зайві.
Щире здивування далекої від політики одеситки зрозуміти можна. Її вдячність лікарці, якій довелося виправляти помилки таких активних у справі власного захисту медиків, є в редакційному архіві. Та в цій ситуації мене турбує зовсім інше.
Невже дорослі освічені люди вважають, що одержаним під тиском папірцем можна переконати когось у тому, що ситуація в цьому лікувальному закладі ідеальна?
Налякавши людину, можна примусити її написати і сказати що завгодно. Тільки кому від цього стане легше? Адже сама демонстрація такого “документа” вже викликає певні підозри. Говорити ж про реакцію нашої читачки, її близьких людей, сусідів і знайомих на пригоду, гадаю, не варто. Й так усе зрозуміло. До речі, перед жінкою за, м’яко кажучи, недоліки в діагностиці вибачитися й не подумали.
Я чудово розумію, що зміни, які відбуваються сьогодні, не подобаються багато кому. Але саме зараз з’явилася реальна можливість змінити на краще становище в багатьох соціально значущих галузях, зокрема і в медицині. Зрозуміло, що зміни – це завжди дуже нелегко. Але ж лікарі розуміють, що в будь-якій хворобі потрібно лікувати не наслідок, а причини. Тут же є всі ознаки єдиного бажання: довести, що газета незаслужено ославила лікувальний заклад. Залишається сподіватися тільки того, що все це вибивання індульгенції відбувається не на рівні керівництва місцевої охорони здоров’я, а самодіяльність.
Та висновки доводиться робити. Будемо за проханнями наших читачів давати інформацію під псевдонімами. Можливо, доведеться звертатися і до силових структур по допомогу для захисту людей від зайве активних вибивачів індульгенцій, які роботу над помилками розуміють чисто по-своєму...
