Є ДАТА В ІСТОРІЇ НАШІЙ…
Завтра Одеська область відзначає свою 73-тю річницю з дня утворення. Рішення про її створення було ухвалено 27 лютого 1932 року на 4-й позачерговій сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету 21-го скликання і затверджено Всесоюзним ЦВК. На той час наша область об’єднувала 50 адміністративно-територіальних одиниць – чотири міста обласного підпорядкування – Одесу, Миколаїв, Херсон і Зінов’євськ (нинішній Кіровоград) і 46 районів.
За минулі роки адміністративно-територіальний устрій Одещини не раз змінювався. Були створені нові області – Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська. У 1954 році до Одещини була приєднана вся Ізмаїльська область. Відтоді істотних територіальних змін не відбувалося.
В даний час Одеська область займає 33,3 тисячі квадратних кілометрів і є за територією найбільшою на Україні. Вона простягається у своїх крайніх точках на півночі і півдні більш ніж на 500 кілометрів.
За повідомленням обласного статистичного управління населення області на 01.01.2005 року становить 2415,7 тисячі чоловік. З них у міській місцевості проживає 65,9 відсотка, у сільській – 34,1 відсотка. У регіоні дружною сім’єю живуть представники 133 національностей і народностей.
В області сьогодні 1138 населених пунктів. З них 19 міст, сім з яких – обласного значення. Сільських рад, кількість яких постійно змінюється, – 439.
Стає вже традицією для редакції “Одеських вістей” відзначати чергову річницю нашої області відкриттям нової рубрики. У минулому році це були публікації на тему “Міста на карті області”. У цьому – починаємо розповідь про райони області, центрами яких за статусом є селища міського типу.
«ОБЛАСТЬ У НАС ОДНА, І ВИРІШУВАТИ ЇЇ ПРОБЛЕМИ ПОТРІБНО СПІЛЬНО»
27 лютого Одеська область відзначає свій день народження. Саме в цей день у 1932 році рішенням ВЦВК на території України було створено п'ять областей. Незважаючи на те, що це свято відзначається порівняно недавно, у нього є всі шанси посісти значне місце в календарі одеситів. Напередодні Дня області редакція звернулася з низкою запитань до голови Одеської обласної ради Сергія Рафаїловича ГРИНЕВЕЦЬКОГО.
– Сергію Рафаїловичу, саме Ви є ініціатором святкування Дня області. І, судячи з усього, Ви будете прагнути до того, щоб це святкування стало традицією. Що спонукало Вас до цього?
– Особисто для мене святкування Дня області – це своєрідний символ тієї регіональної політики, прихильником якої я є. Адже святкуються ж дні народження міст, сіл. Чому ж не може святкуватися День народження області. Адже всі ми, крім того, що є одеситами, котовчанами, кілійцями, ми всі ще і жителі області. І це самовідчуття своєрідного місцевого патріотизму необхідно підтримувати. Без цього неможливе становлення регіональної громади, що є основним об'єктом регіональної політики і головним виразником інтересів регіону. Поки що у вітчизняному законодавстві відсутні такі поняття як «регіональна громада» і «регіональне самоврядування», але я вважаю, що згодом вони з'являться. У цьому нас переконує той же досвід Європейського Союзу.
– Ви зустрічаєте це свято на новій посаді, хоча для Вас вона не така вже й нова, з огляду на той факт, що Ви вже один раз очолювали обласну раду. Яким Ви вбачаєте місце і роль обласної ради в нинішній системі влади?
– У період моєї роботи головою облдержадміністрації в мене склалися конструктивні відносини з депутатським корпусом. Сподіваюся, що і нове керівництво дотримуватиметься цієї традиції. Поділяти нам нічого. Область у нас одна, і вирішувати її проблеми потрібно спільно.
Я не розглядаю своє обрання головою обласної ради як деяке зниження. По-перше, відповідальності тут не менше, ніж в облдержадміністрації. По-друге, навіть при нинішньому недосконалому законодавстві в органів місцевого самоврядування досить широкі повноваження і можливості. Є навіть і певні переваги – працювати без постійної оглядки на Київ. Адже дуже багато чого з того, чим займалася обласна держадміністрація, було зайвим, надуманим. Робота органів місцевої виконавчої влади дуже жорстко контролювалася центром, що сковувало їхню ініціативу. Це не означає, що голова облради – особистість непідконтрольна. Тут контроль ще жорсткіший, оскільки тебе контролюють твої виборці.
Є ще один позитивний момент. Як відомо, Верховна Рада прийняла поправки до Конституції, якими істотно розширюються повноваження органів місцевого самоврядування. Я розглядаю це як крок уперед на шляху розвитку реальної демократії. Це і є той європейський стандарт, до якого ми прагнемо.
Цілком зрозуміло, що зміни в Конституцію потребують відповідного законодавчого підкріплення. Але це мають бути якісні закони, які чітко розмежовують повноваження місцевого самоврядування і місцевої виконавчої влади.
На жаль, уже зараз звучать голоси про необхідність провести ревізію конституційної реформи. Я вважаю, що цього робити не слід. Колишню систему критикували за неефективність і неповороткість, зайву централізацію. Так невже новій владі потрібно, щоб її критикували за те, за що вона сама неодноразово критикувала своїх попередників.
Новий Президент заявив, що ми будемо нацією самоврядних громад. Я сприймаю цю його ідею як своєрідне керівництво до дії і працюватиму над її реалізацією.
– Сергію Рафаїловичу, цілком закономірне запитання – яка доля програми «Регіональна ініціатива». Три роки її реалізації довели її ефективність. Ви були ініціатором її розробки. Це, образно кажучи, ваше дітище. Невже робота щодо її реалізації буде згорнута?
– Звичайно ні. «Регіональна ініціатива» з'явилася не тому, що цього захотів Гриневецький, а тому, що в ній була необхідність. Крім того, якщо ви пам’ятаєте, це була програма, з якою ми, я особисто і моя команда, йшли на вибори. Цю програму підтримали сотні тисяч жителів області, які проголосували за депутатів місцевих рад. Крім того, програма розрахована на чотири роки, на термін каденції депутатського корпуса. Цілком зрозуміло, що на вибори-2006 ми будемо йти з новою програмою, можливо, вона носитиме іншу назву, але суть її буде схожою з «Регіональною ініціативою». Тобто, вона буде максимально конкретизована, будуть виділені напрями, об'єкти, які потрібно буде побудувати. Можливо, що низка стратегічних напрямів таких, як будівництво житла для військовослужбовців і правоохоронців, боротьба з безробіттям тощо, знайде відображення і в новій програмі, оскільки ці напрями потребують постійної роботи.
Отже, робота над реалізацією програми триває. І відкриваються нові можливості. Наприклад, недавно в мене була зустріч із представниками ПАР. Обговорювалося питання інвестування будівництва парогазової електростанції в Ізмаїльському енергорайоні. Є зрушення і за іншими напрямами.
Крім того, я особисто як голова облради за підтримки моїх колег по депутатському корпусу домагатимуся того, щоб реалізовувалися ті урядові програми, які вже прийняті, зокрема Комплексна програма розвитку Українського Придунав’я і Комплексна програма розвитку Одеси. Що з того, що ці програми були прийняті попереднім урядом? Вони потрібні, і їх треба виконувати. Вважаю, що в цьому питанні ми будемо єдині з облдержадміністрацією.
– Представляючи нового губернатора, Держсекретар Олександр Зінченко критично охарактеризував соціально-економічну ситуацію в області. Фактично це була критика на Вашу адресу. Але у Вас залишається право відповіді на неї…
– Виправдовуватися я не хочу, хоча б тому, що коли виправдовуєшся, мимоволі складається враження, що ти винний. Склянка може бути наполовину порожньою і може бути наполовину повною – це з якої точки подивитися на проблему.
Крім того, я розумію проблеми, з якими зіштовхується сьогодні Олександр Олексійович. Йде становлення апарату, який він очолює і далеко не завжди апарат дає потрібні дані. Я мав з ним розмову після його виступу і зауважив, що в таких виступах необхідно користуватися точними даними. А такі дані дає Держкомстат. Тим більше дивно, коли з одного боку говорять про те, що високі темпи зростання ВВП – це ще не показник, а з іншого, при оцінці відштовхуються саме від цих даних.
Адже навіть незважаючи на те, що був незначний спад виробництва, усі галузі регіону спрацювали з прибутком. І це найголовніше, оскільки саме прибуток – це надходження в бюджет, вчасно виплачені зарплати і т.п. Підприємство може нарощувати обсяги виробництва і при цьому працювати «на склад». Тому я пишаюся тим, що 70% підприємств області прибуткові, а не збиткові. А для того щоб всі інші показували прибуток, необхідно не адміністративне втручання, а зміна законодавства, для того, щоб у нібито збиткових підприємств не виникало бажання вести подвійну чи потрійну бухгалтерію.
Я пишаюся і тим, що Одеська область єдина з областей України ще в 2001 році перевищила обсяги виробництва докризового 1991 року. Крім того, в області найнижчий рівень безробіття в Україні. І це теж показник.
Тому давайте будемо говорити про фактичну сторону справи. Протягом тільки одного минулого року в Білгороді-Дністровському проведено газ, пущено канал Дунай – Чорне море, автобан Київ – Одеса. Це все елементи нової якості життя. Це, до речі, і є створення нової якості життя.
Нам вдалося втричі збільшити обсяги іноземних інвестицій в економіку області. До речі, Олександр Олексійович Зінченко визнав наші досягнення в цій сфері.
Крім того, сьогодні необхідно прагнути до того, щоб забезпечити нову якість зростання не стільки за рахунок переробки, скільки за рахунок високотехнологічних галузей. І тут у нас теж є зміни на краще.
– До розвитку теми – наших читачів цікавить ваша оцінка дій нової влади…
– Я гадаю, що поки що про якісь дії говорити рано. Є численні декларації. Деякі з них вселяють оптимізм, деякі викликають побоювання. Про результати ж можна буде говорити навіть не через сто днів, а значно пізніше. Я розумію, що новій владі дісталися не тільки високі темпи зростання ВВП, але і безліч застарілих проблем, наприклад, недосконалий і малоефективний державний апарат. Саме його недосконалість призводила до того, що останнім часом він працював вхолосту, сам на себе.
Сьогодні йдуть активні кадрові зміни, на ключові посади приходять нові люди. Цілком зрозуміло, що йде процес їхнього входження у владу. Зрозуміло, що з чисто психологічної точки зору це складний процес. Бути опозицією і бути владою – це не те саме, нехай навіть більшість цих людей пройшли парламентську школу. Питання навіть не в тому, що змінюєшся сам, але і те, що змінюється ставлення до тебе з боку колег, з боку громадської думки, з боку преси.
Я пам'ятаю, наскільки непростим був мій особистий процес входження у владу. І це, незважаючи на те, що в мене був значний досвід апаратної роботи.
Простою заміною кадрів, скороченням держапарату підвищити ефективність роботи державної машини неможливо. Необхідно змінювати сам механізм.
Повірте, за роки роботи на державній службі мені довелося пережити не одну реорганізацію і не одне скорочення. І, як правило, рано чи пізно все поверталося на круги своя.
Крім того, якою б енергійною і чесною людина не прийшла на ту чи іншу посаду, система все одно зробить її своєю складовою частиною. Вона підкорятиметься законам цієї системи. Крім того, ніщо так дорого не коштує державі, як бідний чиновник.
Я не хотів би, щоб хтось думав, що ті, хто обіймав провідні посади при попередній владі, бажають, щоб політика нової влади зазнала краху. Ми всі громадяни цієї країни.
Можу навести конкретний приклад. Було чимало побоювань щодо того, що судноплавний канал Дунай – Чорне море, відкритий з такими труднощами, буде закритий. Адже цього вимагають численні екологічні організації, серед яких чимало політичних союзників нової команди. Але приїзд нового міністра транспорту Євгена Червоненка ці побоювання розвіяв. Є розуміння стратегічної важливості цього проекту. І є надія, що ціла низка проблем, які протягом багатьох років не вирішувалися через те, будуть все-таки вирішені.
Георгій БАЙРАКТАР
