Це питання обговорювалося на семінарі, організованому Одеським обласним центром зайнятості і службою у справах неповнолітніх облдержадміністрації
І та, і друга структура вже давно причетні до цієї проблеми. Але якщо три-чотири роки тому були взаємні питання і тертя, то сьогодні більше взаєморозуміння і бажання діяти спільно.
З цих слів почала свій виступ Р.С. Горшколєпова, заступниця директора обласного Центру зайнятості. Вона попросила учасників семінару (а це керівники районних центрів і служб) відверто говорити про наболіле, відкрито критикувати, пропонувати, щоб семінар не залишився на рівні розмов. Тим більше, що наболілих питань тут безліч. Адже, за словами Раїси Сергіївни, підліток, який шукає роботу – найскладніша категорія, оскільки ані досвіду, ані професійних навичок у нього немає. До того ж, до 16 років у нього немає і статусу безробітного. Змусити його самостійно шукати робоче місце теж не можна – це справа в нашій країні суто добровільна, примус заборонений законом. Правда, є підлітки, які і в 15 років працюють за згодою батьків, але це скоріше виняток, ніж правило.
Чи повинні центри зайнятості шукати безробітних підлітків, які бажають зайнятися якоюсь корисною справою? Ні, не повинні. Не покладені на них і інші виховні функції: як, наприклад, профілактика правопорушень, відвідування неблагополучних сімей. Проте, якщо хтось із школярів, особливо з малозабезпечених сімей за направленням звернеться до Центру зайнятості, тут зроблять усе, щоб підшукати йому і прийнятну спеціальність, і перше робоче місце.
З коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування насамперед оплачується навчання таких підлітків у ПТУ, на навчально-курсових комбінатах. Спектр пропонованих професій досить широкий і, що дуже важливо, затребуваний на ринку праці. Йдеться про кухарів, перукарів, операторів комп'ютерного набору, газозварників та інші ходові спеціальності.
Та й у цілому профорієнтації, інформаційному забезпеченню приділяється чимало уваги. За словами директора обласного Центру зайнятості А.С. Доцуленка, у багатьох школах з'явилися спеціальні стенди, оснащені рекламними буклетами, довідковою літературою. Працівники центрів, як обласного так і районних, готові виїхати за будь-якою адресою, відгукнутися на будь-яке запрошення, щоб зустрітися з батьками, школярами. Тільки за минулий рік за сприяння служб зайнятості було працевлаштовано 669 підлітків. Має значення і броня: для випускників шкіл і ПТУ, дітей-сиріт і позбавлених батьківської опіки бронюються перші робочі місця. Так, наприкінці минулого року ця цифра за рішенням облради становила 436 місць для тих, хто особливо потребує соціальної допомоги і підтримки держави.
Здавалося б, що ще? Чого не вистачає тим, кому набридло бовтатися по вулицях і томитися від неробства? Виявляється, не вистачає багато чого і до того ж головного – бажання роботодавців брати підлітка до себе на роботу. Навіщо, скажіть, йому ці клопоти, морока з неповнолітніми? Адже будь-яке підприємство будь-якої форми власності – це не благодійний центр, а колектив, заклопотаний сьогодні багатьма проблемами. І ще одна – у вигляді недоспілого підмайстра – дуже небажана. До того ж, за гуманні пориви іноді доводиться розплачуватися і штрафами, і викликами до прокуратури... Встежити за всіма законодавчими обмеженнями дуже складно. Підліток не повинен бути на шкідливих місцях, небезпечних для здоров'я, переносити тяжке, працювати вночі й у вихідні, тощо. Ось чому багато хто не бажає заводити трудову книжку, а платити “готівкою”: день попрацював – одержав... Ці питання порушила у своєму виступі В.П. Кудімова, начальник служби у справах неповнолітніх облдержадміністрації. Операція “Зайнятість”, проведена недавно, виявила безліч порушень на 50-ти перевірених підприємствах. Так, в Ананьївському, Комінтернівському, Ре-нійському районах підлітки працювали по ночах, у вихідні дні, не одержуючи за це доплати. Не оформлялися їм вчасно трудові книжки в Саратському, Ренійському, а в Арцизькому і Комінтернівському порушувався графік відпусток. Були випадки, коли діти працювали без відпустки більше року.
Звичайно, оперативно складено приписи, винних притягли до відповідальності або покартали. Чи вирішить це проблему в цілому? Ні, звичайно. Тому керівники Центру зайнятості запропонували сміливіше шукати вихід з тупика. Безумовно, потрібно домагатися пільг для підприємств, які працевлаштовують підлітків.
Ідея ця витає в повітрі не один рік, але поки що зрушень немає. Доводиться розраховувати на доброго “дядька”... Про одного з них розповіла одна моя знайома. Мати-одиначка намагалася працевлаштувати свою, скажімо так, не дуже цнотливу дочку. Куди тільки вона не стукалася... І в елітний супермаркет, і в зелентрест, і навіть в аптеку... Пожалів дівчину директор однієї кав’ярні, взявши посудомийкою. Але трудову книжку заводити навідріз відмовився, мовляв, мені і так неприємностей вистачає... А скільки неприкаяних, бездомних дітей бігає по вулицях? Працевлаштування для них – єдиний шанс вижити, не опуститися на дно...
Про них учасники семінару говорили насамперед, коли планували спільну роботу. Адже такі зустрічі відтепер стануть постійними. Тим більше, що користь від них є і дуже конкретна.
На останньому семінарі широко був представлений досвід Приморського району м. Одеси, де Центр зайнятості тісно співпрацює зі службою у справах неповнолітніх, відділом освіти. Свою роль тут відіграє і відділ соціально-економічного розвитку райдержадміністрації, який добирає підприємства за своїми критеріями. Усі 38 шкіл району задіяні в цьому процесі, в будь-якому разі, уже сьогодні є списки підлітків, які бажають працювати влітку.
Про свої здобутки докладно і відверто розповіли керівники служб Котовського, Білгород-Дністровського районів. Порівнювати хто кращий – немає сенсу, в одних більше підприємств, в інших – підлітків, які шукають роботу. Головне, що є бажання їм допомогти.
