Синьо-блакитні, зрідка білі хатки розбрелися вздовж долини. Деякі збіглися докупи, як молодиці біля криниці. А то знову розсипалися, як горох обабіч дороги. Коли приїздиш в Макарове, то здається, що потрапив на одну довгу вулицю. Своєрідна вервечка будинків, хат, хаток тягнеться аж дев’ять кілометрів. Серед жилих помешкань є чимало осиротілих садиб. Багато з них вже й бур’янами поросли. На окремих лише купи глини, цегли та саману нагадують про те, що там було людське житло.
Основна причина такого масового збезлюднення села – відсутність робочих місць. В Макаровому є два агроформування та декілька фермерських господарств, але забезпечити всіх роботою вони не можуть. До того ж, молодь здебільшого не хоче пов’язувати свою долю із сільськогосподарським виробництвом, тож виїжджає у великі міста, або хоча б у селища міського типу.
- Там значно більше шансів на працевлаштування, та й дозвілля там веселіше, - поділилася своїми міркуваннями одна дівчина, яка зібралася переїжджати до Одеси.
Хоча щодо відпочинку, то в Макаровому кожен добирає дозвілля до смаку. В центрі села на великому пагорбі височіє сільський Будинок культури, в якому двічі на тиждень проводяться дискотеки, концерти та “вогники” з нагоди державних свят. Вже стали традиційними урочистості до Дня Перемоги, на які запрошують ветеранів війни, солдатських вдів. В організації цих заходів бере участь не тільки директорка Будинку культури Тетяна Платонова, а й сільський голова І.В. Гаркава. Не стоять осторонь і місцеві господарники, коли треба, спонсорують такі урочистості.
До речі, Ірина Вікторівна Гаркава – частий гість на дискотеках. Їй не байдуже чим займається молодь, як себе поводить. У неї, як у представника місцевої влади, турбот вистачає. Розуміючи, що охопити все зразу неможливо, складає графік вирішення всіх нагальних питань. Першою в ньому була школа. І не тільки тому, що сільський голова за фахом педагог. Просто вона вболіває за підростаюче покоління. Тож у 2000–2001 рр. добряче відремонтували школу.
Наступним був ФАП. Тут замінили підлогу, двері, вікна, побілили, пофарбували, облаштували приміщення. Сільрада ж регулярно виділяє кошти на придбання медикаментів для надання невідкладної допомоги. Та чи не найбільша складність полягає в тому, що ні у фельдшера, ні в сільраді немає транспорту. Людмила Леонідівна Еберле, фельдшер, обслуговує 880 дорослих, 195 дітей до 14 років та 14 малюків до одного року. До того ж, не слід забувати, що село не скупчене, а видовжене на багато кілометрів. Враховуючи те, що в негоду з Макарового важко дістатись до райцентру, при ФАПі відкрили аптеку, в якій є необхідний асортимент ліків.
У Макаровому до всього свій підхід. Взяти хоча б бібліотеку. Книжковий фонд – 13 тисяч примірників, чотири досить просторі кімнати в приміщенні Будинку культури. От тільки біда, що вони не опалюються. Бібліотекарка Лариса Косінська взимку сама йде до читачів, розносить книги щоденно на замовлення.
Крім традиційних, Лариса Станіславівна надає ще й платні послуги. У 2004 році вона при плані 400 грн “вторгувала” – 424 грн. Серед найактивніших читачів вона називає Меланію Гнатівну Давидову та Віру Василівну Кришталь. Постійно діючі і тематичні виставки, масові заходи свідчать про те, що тут працює знаючий і старанний фахівець. А от те, що в бібліотеці холодно та ще й дах протікає, турбує не тільки Ларису Станіславівну. Сільський голова теж заклопотана цим.
- В цьому році плануємо розпочати ремонт Будинку культури, - говорить Ірина Вікторівна. – Дуже хочеться, щоб він знову став привабливим і затишним. Колись по обидва боки східців, що ведуть до центрального входу, росли троянди. Як було гарно! Зробити хочеться дуже багато, та на все не вистачає коштів. Місцевий бюджет в основному поповнюється за рахунок землекористувачів. А вони самі ледь тримаються “на плаву”. Крім того, розраховуються вже наприкінці року, отож й певний обсяг робіт доводиться переносити на наступний.
Минулої осені зробили капітальний ремонт приміщення сільради. Нині приємно сюди зайти. Щоденно не менше 10 осіб тут буває. Кожен приходить зі своїми клопотами й турботами. У багатодітних сімей (а їх у селі понад 20) вони одні, в інвалідів – інші. В полі зору турботи освітян і зв’язківців, підприємств і безробітних. І сільський голова намагається кожному допомогти. В цьому році вже завезено вугілля всьому пільговому контингенту.
Торік на День інваліда сільрада змогла всім таким людям вручити продуктові набори і по 50 грн.
В селі є водогін, та він не працює. Щоб полагодити його, потрібен спеціальний насос.
- Це вже можна вважати справою вирішеною, - говорить Ірина Вікторівна. – Ми вже заплатили не тільки за насос, а й за його доставку. Тільки-но підвезуть, відразу відновимо водогін.
Подбали тут і про торговельне обслуговування. У селі є три магазини. Крім того, приватні підприємці у визначені дні возять товари першої необхідності на окремі дільниці, так звані “кутки”.
Звичайно, проблем у Макаровому більш ніж досить. І не всі вони можуть бути вирішені одразу, та головне, що сільрада знає про них і намагається робити все для того, щоб з кожним днем їх ставало все менше.
