Я уважно ознайомився з основними положеннями проекту Закону України “Про територіальний устрій України”. Довелося кілька разів слухати доводи віце-прем'єр-міністра Романа Безсмертного про необхідність адміністративно-територіальної реформи. Головне, що я зрозумів: держава вперше за роки незалежності ініціює зверху це питання. У цьому і є головний позитивний момент у реалізації реформи. Чому я так стверджую?
Маючи 12-річний досвід роботи міським головою, підкреслюю, що будь-які реформи можуть мати позитивний результат, якщо їхнє проведення вигідне і державі, і членам територіальних громад. Ось наш, южненський приклад. Одержавши в 1993 році статус міста обласного значення, ми почали розробляти межі міста. Замовили в науковому інституті проект меж міста. І одразу ж зікнулися з проблемою.
За час існування Одеського припортового заводу, морського торговельного порту Южний, та й самого міста, території, де ці утворення з'явилися в 1978 році, у районі Григорівського (Аджалицького) лиману, стали привабливими для мешканців прилеглих сільських поселень. Це селище міського типу Нові Біляри (центр селищної ради), с. Булдинка, Старі Біляри. Це село Визирка (центр сільської ради), с. Сичавка (центр сільської ради), с. Кошари.
Потужний промислово-транспортний вузол, яким став район Григорівського лиману, буквально змінив звичний побут сільських мешканців. І коли постало питання про об'єднання цих територій в одну адміністративно-територіальну одиницю, мешканці на сходках, на зборах, на сесіях представницьких органів висловлювалися за таке об'єднання.
Але, на той час, не маючи доброї волі держави, справа далі не пішла. Комінтернівський район був проти такого об'єднання. Для цього були й об'єктивні причини. Конституція України не передбачала (та й зараз немає такого положення) такого утворення: місто – сільські населені пункти. Немає чітко визначеної назви такого утворення.
У проекті Закону “Про територіальний устрій України” до деякої міри штучно визначаються кількісні показники формування громад, районів, регіонів.
Вважаю, було б правильно:
1. Не встановлювати точно кількість населення для можливого територіального устрою, а шляхом ініціатив знизу провести вивчення думки жителів, які мешкають у сільських населених пунктах, містах. І тоді вималюється природна картина (карта) України. До якого центру “притягнеться” якась кількість населення, таким і стане кількість такого утворення.
Вважаю, у Законі потрібно передбачити такі об'єднання, надавши їм статус округу (сільського, міського). По-простому в окрузі якогось центру утвориться нова територіальна громада, яка самостійно зможе розв’язувати свої соціально-економічні питання.
У нашому випадку (Южненському) де-факто таке об'єднання є, де-юре – відсутнє. Це призводить до безлічі проблем. Фактично хаотичне освоєння території навколо Григорівського лиману, поруч з відносно благополучним містом, занепали села. Ось і виходить, що люди, які мешкають на цих територіях, розрізнено (у першу чергу на шкоду собі) керують цими територіями.
Вважаю (і це, можливо, найголовніший фактор), при реалізації територіальної реформи, за якою настане адміністративна реформа, необхідна бюджетна реформа. Необхідно одразу ж, паралельно докорінно змінити Бюджетний кодекс України.
Досі бюджетне планування (на одного жителя, так званого “бюджетника”) відбувається за формульною методикою “згори вниз”. Таке планування врізає права територіальних громад, вбиває ініціативу нарощування податкової бази. Бюджетне планування потрібно здійснювати “знизу” на основі затверджених соціальних стандартів залежно від “працездатності” тієї чи іншої територіальної громади.
Для практичної реалізації моєї пропозиції щодо організації територіального устрою України запропонував би віце-прем'єр-міністру Р.В. Безсмертному, на період проведення реформи, як мінімум у кожній області створити робочі групи, які на місцях з допомогою ініціативних груп територіальних громад провели б сходки, опитування населення, референдуми (згідно з чинним законодавством).
Успіх реформи – це обопільна ініціатива. Але насамперед, впевненість людей у тому, що лише реформа – найшвидший і найефективніший механізм поліпшення нашого життя.
