Голова Арцизької районної ради Костянтин Костянтинович Пеліван представляв один з районів нашої області на квітневих Всеукраїнських зборах представників органів місцевого самоврядування. Про стан і перспективи розвитку місцевого самоврядування в Арцизькому районі він розповів на робочому засіданні секції з питань економіки та фінансів основ. Багато чого із запропонованого Пеліваном увійшло до резолюції секційного засідання, до його слів прислухалися представники Кабінету Міністрів.
- Костянтине Костянтиновичу, відбувається обговорення законопроекту «Про територіальний устрій України». Оскільки чітко зрозуміло, що форсування цього питання безпосередньо пов'язано з майбутніми виборами в усі рівні влади, включаючи сільських, селищних, міських голів, висловіть своє ставлення до теми територіальної реформи, яка набуває особливого звучання.
- Категорично не можна підходити до цієї непростої проблеми чисто арифметично, тобто виходячи з кількості населення у сільській раді – 5 тисяч чоловік, у районах – 70 тисяч чоловік, і так далі. Без врахування місцевих особливостей, етнічних, національних і культурних традицій, що дуже актуально на півдні Одеської області, економічного потенціалу, умов життя і інтересів населення в цьому питанні можна припуститися серйозних помилок. На мій погляд, Арцизький район, як, втім, і решту районів Задністров’я, перекроювати не можна. Всім необхідно запам'ятати, реформа повинна працювати на людей, а не проти них. Першочерговим завданням адміністративно-територіальної реформи повинно стати максимальне наближення послуг до населення, а не навпаки.
- Ви висловили пропозиції щодо наповнення дохідної частини місцевих бюджетів різних рівнів, а також щодо зміцнення місцевого самоврядування. Яка основа цих пропозицій?
- Арцизький район, як і решта 9 районів Задністров’я, мають спільні складності. Хоча, мабуть, не помилюся, якщо скажу, що багато проблем, які хвилюють селян, актуальні практично для кожного сільського району України. У кожному селі Арцизького району, наприклад, функціонують школа, ФАП або амбулаторія, Будинок культури, дитячий садок. Всі ці об'єкти перебувають на балансі місцевих рад і фінансуються з районного, міського і сільського бюджетів. За рахунок районного бюджету утримуються установи освіти, охорони здоров'я, культури, розв’язуються питання соцзахисту населення. Міський та сільський бюджети фінансують ФАПи, амбулаторії, дошкільні установи, утримання доріг, благоустрій населених пунктів. Кошти для всього цього потрібні солідні, тому ми повинні вишукувати різні форми та методи про наповнення місцевих бюджетів, збільшення їхньої дохідної частини. Аналіз дохідної частини на прикладі Арцизького району показує, що місцевих бюджетів, як таких, по суті, і не існує. Скажімо, у районному бюджеті власні доходи складають лише 11%, інше – дотації і субвенції з держбюджету. У сільському – 30%, решта - дотації з райбюджету. І лише в Арцизькому міському бюджеті власні доходи досягають 100%, левову частку з якого займають податки від малого бізнесу і прибутковий податок.
Основними статтями доходів місцевих бюджетів є фіксований сільгоспподаток і прибутковий податок від сільгоспвиробників, що, безумовно, варто підтримувати. Проте при цьому є кілька моментів, які негативно позначаються на наповненні місцевих, особливо сільських бюджетів. Скажімо, збільшення розміру мінімальної заробітної плати для сільгоспвиробників, як сезонного виробництва, є згубним.
Новий розрахунок ФСГП у нашому районі за підрахунками у 2005 році збільшиться у 2 рази, а у деяких сильних господарствах, де зберігається висока зарплата, майже у 4 рази. Гадаю, це призведе до приховання частини зарплати в тіні, скорочення робочих місць, втраті податків. Як наслідок – розвал сільського господарства.
Боляче б'є по сільгоспвиробниках відсутність паритету цін на сільгосппродукцію і матеріально-технічні ресурси, при різкому подорожчанні останніх. Ситуація така: податки зросли у 2-3 рази, запчастини і техніка на 50%, добрива на 100%, ПММ на 50%. Незрозуміло, чому господарства повинні відраховувати кошти до Пенсійного фонду, кошти на пільгові пенсії, оскільки кожен такий пенсіонер коштує приблизно 4 тисячі гривень? Чому відбувається відволікання оборотних коштів з господарств у вигляді виплат на дитячі та похоронні допомоги, незважаючи на те, що ці гроші наприкінці року повертаються? А ці кошти потрібні господарствам на розвиток виробництва або підвищення зарплати працюючим протягом всього року.
Є багато інших моментів, про які доводиться говорити з величезним жалем. Так, скажімо, на півдні України важливу роль у наповненні бюджетів усіх рівнів відіграє розвиток виноградарства та виноробства. Але сьогодні вартість ліцензії на переробку і розлив вина зросла у 10 разів, і складає близько 250 тисяч гривень. Також введено подвійне оподатковування щодо ПДВ на продаж вина. Для дрібних виробників цей тягар не під силу. Це істотно гальмує розвиток вигідного для нашої унікальної місцевості напряму господарювання.
Щоб зміцнити роль місцевого самоврядування, слід, насамперед, зміцнити його економічний статус. І, найперше, розширити перелік доходів, що враховуються міжбюджетними трансфертами, додавши до закріплених доходів податок на прибуток підприємств всіх форм власності, ПДВ, акцизний збір. Частина цих податків повинна йти до місцевих бюджетів, тільки тоді буде дотриманий інтерес громад. У місцевих бюджетах варто передбачати кошти на утримання соціальної та культурної сфери, газифікацію населених пунктів. Сьогодні ж спорудження нових об'єктів призупинено, у тому числі, через припинення повернення витрат на їх будівництво. Частина фінансування, що передбачається на розвиток АПК у державному бюджеті, варто спрямовувати на утримання і розвиток соціально-культурної сфери на селі. Компенсацію витрат підприємствам АПК, пов'язаних з утримуванням і розвитком соціально-культурної сфери села, здійснювати за рішенням місцевих рад, що значно підніме їхню роль не на словах, а на ділі. Безперечно, вирішення більшості порушених проблем потребує внесення змін до чинного законодавства країни. І це обов'язково повинно статися, інакше багато негативних тенденцій стане долати ще складніше.
