Білі: Крd5, пішаки: a2, f5, g5, h5 (5 фігур)
Чорні: Кра6, Ch2, пішаки: a4, f7, g7, h7 (шість фігур)
Ця легка партія гралася у редакції котовської районної газети, яка у той час називався “Ленінський прапор” - нині “Котовські вісті” - “Котовские известия” журналістами Анатолієм Ковальським (зараз він – редактор цієї газети) і Михайлом Вихованцем (сьогодні – головний редактор місцевої незалежної газети “Слово і Дело”).
У позиції – хід білих. Розуміючи, що у чорних достатня для перемоги матеріальна перевага, А. Ковальский, який грає білими, вирішив використати плюси своєї позиції, знаючи відоме положення з трьома білими пішаками на п'ятій горизонталі і трьома чорними на 7-й, де білі здійснюють блискучий прорив: 1. g6!? Тепер на 1...f9 піде 2. h6! – і білі проводять ферзя (2...9:h 3. F6). Якби у чорних не було Сh2, то і після 1...h:g білі грали б аналогічно – 2. f6! g:f 3. g6 – з виграшем. Але у позиції на діаграмі необхідно грати тільки 1...h:g! і на 2. f6?! Жертвувати слона – 2... Се5! 3. Kp:f5 g:f+ і потім 4...g:h, а на 3. h6?! Не 3...С:f6 4. h7, a 3...g:h!
Так у практичній партії виник “справжній” етюд. Проте матеріальна перевага чорних настільки велика, що від цієї перемоги не відчуваєш такого вже сильного естетичного задоволення.
І все-таки хід 2...Се5! – дуже витончена жертва заради перемоги.
Розв’яжіть самостійно позицію з партії Хоїмов – Ельвест (1983 р.).
Білі: Крb6, Ла1, пішак: з7 (три фігури).
Чорні: Крс8, Лh5, пішаки: е6, h2 (4 фігури). Хід чорних – вони виграють. Тут чорні домагаються перемоги дуже ефектним способом. Не зловіться на патовий фінал!
Свої відповіді надсилайте до редакції.
