Перед початком нинішнього чемпіонату одеські команди визначили свої завдання по-різному. У недавньому минулому чемпіон країни - МБК “Одеса” заявив, що боротиметься за найвищу сходинку п’єдесталу пошани, “Хімік” поставив перед собою скромніше завдання – змагатися за медалі.
І на фініші чемпіонату обидві наші команди зустрілися в боротьбі за медалі - бронзові. Як і торік. Проте в році нинішньому одесити ледве домоглися цього права, буквально вирвавши перемогу у складному протистоянні проти сумців.
Перші дві зустрічі з “Хіміком” пройшли в Южному при значній перевазі господарів (91:60, 87:74). Оскільки регламент змагань передбачав боротьбу до трьох перемог, то перша зустріч у відповідь в Одесі могла стати останньою. Це і зберігало інтригу.
Спочатку про свої претензії заявили “муніципали”. На точний кидок через дугу Ткача і ближній кидок Банева хіміки змогли відповісти лише одним влучанням із двох штрафних. Ця різниця в чотири очки зовсім не влаштовувала гостей. За хвилину до закінчення першої чверті рахунок був рівний - 15:15. А з точними кидками Ліщука та Фітча гості вийшли вперед - 15:19.
В другому періоді позначилася давня “хвороба” одеситів - коротка лава запасних. Вони не змогли протистояти южненцям, які мають можливість різноманітнішого комбінування гравців на майданчику. Тим більше - при швидкостях, що зросли. Лепінаїтіс, що замінив Радовановича, провів серію “тройок” - три з трьох. І ще Полторацький закинув дві “трійки” підряд. Ця серія з п’яти триочкових тиснула на суперників і психологічно. До того ж, у “Хіміка”, як і раніше, виділялися Ліщук і Фітч. Причому останній у кінцівці цієї десятихвилинки почав своєрідний спурт, закидавши десять очок підряд. При рахунку 33:46 команди пішли на велику перерву.
Третя чверть не стала в грі переломною. Гості впевнено нарощували свою перевагу. А оборона одеситів розвалювалася буквально на очах. Далекі кидки, що могли б змінити співвідношення очок, не пішли. І до заключної десятихвилинки команди підійшли з рахунком 47:65 на користь “Хіміка”.
Такий гандикап відкривав усі можливості для перемоги южненців. Але в заключній чверті одесити почали штурм суперницького кільця. І ось уже розрив скоротився до восьми очок. А тут іще наставник “Хіміка” Митрович досить недоречно вихлюпнув свої емоції, за що його команду покарали технічним фолом. Проте в одеситів не вистачило сил - ні моральних, ні фізичних звести розрив до нуля. Тим часом на майданчик повернувся травмований раніше Ліщук. Кинджальні атаки з його участю завершували точні кидки. І це визначило розрив у п’ятнадцять очок. Останні хвилини “Хімік” догравав формально, дозволивши скоротити розрив до одинадцяти очок - 71:82.
Так, вперше у своїй історії, “Хімік” став призером найпрестижнішого баскетбольного турніру в країні. Команда, яка ще кілька років тому посідала середній рядок у турнірній таблиці, зуміла стати однією з найкращих.
Одесити ж повернулися до найгіршого результату за свою історію - четвертого місця. Цю невдачу, на мій погляд, визначили і рівень фінансування, не порівнянний з командами, що здобули медалі, і відсутність прийнятної бази, коли “муніципали”, не маючи свого залу, тренуються на “Краяні”, а грають у Палаці спорту, і відсутність тренерського досвіду в наставника одеситів Вадима Пудзирея. Він був чудовим гравцем, сама тільки його присутність на майданчику найчастіше додавала впевненості в перемозі. Коли після чергової невдачі в міжнародному турнірі з команди пішов наставник одеситів Валентин Воронін, Вадим “закрив” собою цю “позицію”. Але в цьому амплуа свою спроможність він поки що довести не зміг.
