Нещодавно працівники установ і організацій Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації на розширеному засіданні колегії обговорювали злободенні проблеми у сфері праці та соціального захисту громадян, визначали пріоритетні завдання на найближчий час.
Про проблеми, що обговорювалися на колегії, розповідає начальник Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Олена Петрівна КИТАЙСЬКА.
- Ваша доповідь на згаданому засіданні колегії про роботу органів праці та соціального захисту населення у першому кварталі поточного року – це, так би мовити, своєрідний звіт про сто днів перебування Вас на посаді начальника Головного управління?
- Можна сприймати й так. Хочу насамперед зазначити, що мені не треба було довго розбиратися у всіх тонкощах соціальної сфери. Я їх добре знаю, адже я працювала і в районній ланці цієї системи і в Головному управління. Сьогодні я маю підстави стверджувати, що попри труднощі, пов’язані з адаптацією до нових умов, наш колектив у першому кварталі напружено працював над вирішенням складних соціальних завдань.
Цього річ у березі Верховна Рада України ухвалила Закон “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік та деяких інших законодавчих актів України”. Зміни торкнулися, зокрема, Закону “Про допомогу сім’ям з дітьми” та “Про обов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Для реалізації вимог цих законів органами соціального захисту була проведена велика роз’яснювальна робота з використанням засобів масової інформації, кущових нарад, семінарів, консультації тощо. Встановлено дієвий контроль за перерахуванням та призначенням допомог.
Упродовж першого кварталу поточного року 69 тис. малозабезпечених сімей з дітьми одержали соціальну підтримку на суму 19,8 млн грн. У першому кварталі відбувся завершальний етап підготовки до відзначення знаменної дати – 60-річчя Перемоги у Вітчизняній війні. Всі ветерани згідно з чинним законодавством одержали підвищену одноразову допомогу. Відчутна підтримка надана ветеранам війни та інвалідам в облаштуванні їх домогосподарств, телефонізації приміщень, забезпеченні засобами пересування, у тому числі спецавтомобілями.
Позитивні зрушення відбуваються у сфері праці. З початку року створено 14,5 тис. нових робочих місць, спостерігається усталена тенденція щодо подальшого зростання середньомісячної заробітної плати. Зараз вона складає 647,75 грн.
Прикро, що на цьому, здавалося б позитивному тлі перманентно зростає заборгованість із виплат заробітної плати на окремих підприємствах. Низькою залишається вона у сільському господарстві.
- Які напрями у роботі Головного управління праці Ви визначили б як найважливіші на найближчий час?
- Президент України Віктор Ющенко у своїх виступах неодноразово підкреслював, що головним завданням державної соціальної політики є подолання бідності. Про це йдеться і в урядовій програмі “Назустріч людям”. Підкреслюється, що удосконалення системи соціального захисту населення – це передусім розв’язання проблем бідності, підвищення якості соціальних послуг, наближення їх до європейського рівня. До речі, зауважимо, що цій проблемі в урядовій програмі присвячений окремий розділ.
Подалання бідності – питання не нове. Свого часу була схвалена так звана “Стратегія подолання бідності”. Складались програми, надсилались переможні реляції про зниження рівня бідності та її повну ліквідацію. Однак подальше зубожіння переважної більшості населення тривало.
Сьогодні потрібні зовсім інші підходи до розв’язання проблем бідності. Ми маємо оголосити війну формалізму, адже мова йде про долю конкретної людини. Поєднання активної соціальної політики, спрямованої на підвищення реальних доходів працездатного населення з ефективними заходами щодо соціального захисту найбільш вразливих категорій населення, як на державному, так і на регіональному рівні – ось шлях, по якому треба рухатись.
Об’єктивні умови для цього уже є. Стабільне зростання економіки, значне збільшення розмірів допомог малозабезпеченим сім’ям з дітьми, пенсій за віком, збільшення розмірів виплат при народженні дитини, підвищення заробітної плати бюджетникам – все це дає змогу полипшити добробут громадян. Але, жаль, сьогодні ще є люди, які будують.
Скільки їх достеменно - не встановлено. Ось чому нам потрібно створити не приблизний, а достовірний банк даних кожної сім’ї, кожного домогосподарства, визначити причини та форму бідності, яка вона – абсолютна чи відносна, тимчасова чи тривала, а може і “суб’єктивна”. Це дасть змогу дізнатись, якої саме допомоги потребує сім’я. Когось треба працевлаштувати, хтось потребує не тільки невідкладної допомоги, а й стороннього догляду. Тож, коли ми говоримо про консолідовану адресну допомогу, вона має базуватись на конкретних фактах реального життя.
Також вкрай необхідно провести роботу по удосконаленню програми житлових субсидій. Треба припинити негативну практику, коли людина отримує право на субсидію, а реально не може скористатися цією допомогою. Адресність субсидії означає, що її отримує той, хто має в ній потребу.
На жаль, ми маємо випадки, коли подаються довідки на отримання субсидій, котрі не відповідають реальному стану сім’ї та її доходів. Трапляється й таке: з вини держслужбовців субсидія обчислюється неправильно: або в бік зменшення, або в бік завищення, тобто переплати.
Минулоріч було завершено формування Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги. Це – важливий державний документ, який допоможе упорядкувати оплату пільг.
Як виявилося, база даних по області містить у собі величезну кількість помилок. Все це не що інше, як показник низької кваліфікації окремих працівників державних установ праці та соціального захисту населення.
При Головному управлінні праці та соціального захисту населення ми маємо намір створити експертну групу, яка на підставі моніторингу буде визначати ефективність та адресність заходів щодо соціальної підтримки окремих груп населення, окреслювати межу бідності, буде вести спостереження за її змінами, здійснювати пошуки механізмів, які дозволять позитивно впливати на ситуацію.
- Олено Петрівно, чи може найвразливіша частина нашого суспільства – інваліди розраховувати на підвищення рівня соціального захисту?
- Так, сьогодні в області проживає 129,7 тисячі інвалідів, із них понад 7 тисяч дітей-інвалідів. Підвищення розмірів соціальних допомог та пенсій інвалідам – це реальні кроки до поліпшення їх життя. Але мені хотілося б відокремити таку проблему, як реабілітація інвалідів, їх працевлаштування.
Значна частина людей з обмеженими можливостями могла б бути працевлаштована і повернута до активного трудового життя. Для цього потрібна ефективна комплексна система реабілітації. Що ж діється у реальному житті?
В сучасних умовах знайти роботу здоровій людині нелегко, а коли мова йде про інваліда, то тут складнощі подвоюються. Для працевлаштування інвалідів потрібно створювати спеціалізовані робочі місця, що не завжди приваблює роботодавців. Згідно з чинним законодавством інвалідам не надається статус безробітного, тому служби зайнятості реєструють їх як таких, що шукають роботу.
Минулоріч 209 інвалідів звернулись у пошуках роботи до служби зайнятості. Переважна більшість із них була працевлаштована на постійне місце роботи, решта навчалась на професійних курсах.
Щоб якось поліпшити стан справ з працевлаштуванням інвалідів, наприкінці 2004 року в області була укладена угода про співробітництво у цій галузі між обласним центром зайнятості, Головним управлінням праці та соціального захисту населення, обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів та обласним бюро медико-соціальної експертизи. На жаль, відчутних зрушень тут поки не спостерігається. Всі зацікавлені сторони ніби займаються працевлаштуванням, але ніхто не відповідає за кінцевий результат.
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів щорічно звітує про створення нових робочих місць, але чи працюють на цих робочих місцях інваліди - ніхто не перевіряє. Райміськуправління праці та соцзахисту чекають поки інвалід звернеться до них за допомогою у працевлаштуванні, але вивчати попит на робочі місця серед інвалідів не беруться. Не проводиться належна робота і серед роботодавців, бо ж насправді основний потенціал зайнятості населення знаходиться в їхніх руках.
Ми пропонуємо створити міжвідомчу комісію, яка б періодично обговорювала підсумки спільних зусиль, спрямованих на працевлаштування інвалідів, вживала заходів для наведення державного порядку у цій справі. До цього слід активно залучати громадські організації інвалідів, надавати їм різнобічну допомогу.
- Олено Петрівно, Ваша думка щодо кадрової політики у соціальній сфері?
- Нині в органах праці та соціального захисту населення області працює понад 5 тис. осіб. Це здебільшого люди кваліфіковані, з великим досвідом роботи. Однак зараз час ставить перед працівниками соціальної сфери нові вимоги. Тож ми будемо докладати усіх зусиль, щоб у нас не було випадкових людей. Професіоналізм, глибокі знання, відповідальність, чесність високе службове сумління – ось ті якості, які мають бути візитною карткою кожного працівника соціальної сфери.
Ми розробили систему підготовки і перепідготовки кадрів. Частина спеціалістів побуває на курсах при Одеському регіональному інституті державного управління, частина буде стажуватися у Головному управлінні. Передбачено проведення семінарів-практикумів, нарад, індивідуальних співбесід з використанням тестів тощо. Головне – не стояти на місці, постійно навчатись, набувати досвіду, удосконалювати свій фаховий рівень та ділові якості.
