6 квітня ц.р. у нашій газеті була опублікована стаття «Гордіїв вузол конфлікту», у якій депутат обласної ради В.Є. Лосєва говорила про причини ситуації, що загострилася, навколо колишньої лікарні водників, нині обласного медичного центру. Стаття закінчувалася повідомленням про те, що Валіда Євгенівна подала на сесії облради депутатський запит, у якому наполягала на необхідності створення робочої групи щодо вивчення питання і вироблення рекомендацій щодо виходу з гострої ситуації. Минуло понад три місяці з часу подачі запиту і публікації в «Одеських вістях». Яка пішла реакція на запит? Яких заходів вжито для врегулювання конфлікту? Пропонуємо увазі читача міркування з цього приводу автора депутатського запиту.
Нагадаю історію питання. Чорноморська центральна басейнова лікарня на водному транспорті була створена в 1922 році й протягом усього часу свого існування утримувалася за рахунок коштів державного бюджету.
Працівники морського транспорту всього Причорноморського регіону колишнього СРСР, включаючи РСФСР і Грузію, складали приписне населення медзакладу. Союз розпався, та ж доля спостигла і колись одне з найбільших у світі Чорноморське пароплавство. Потреби в потужності лікарні водників істотно змінилися, поступово була скорочена кількість ліжок стаціонару (з 600 до 300). А в 2000 році лікарня була переведена на фінансування з бюджету області. Штати її на той час значно перевищували нормативні, у структурі були служби, що взагалі не функціонували (медицина катастроф, наприклад), профілі ліжок дублювали відповідні профілі обласних лікувальних закладів. У 2002 році лікарня була переведена в обласну комунальну власність, змінила назву на Одеський обласний медичний центр і повинна була б стати медичним закладом надання високоспеціалізованої допомоги III рівня, до речі, одержавши під це відповідний бюджет.
Аналіз роботи за 2002-2003 роки показав неефективність роботи медзакладу. Були зафіксовані і низький рівень обороту ліжка, і втрата приписного населення (власне водники, переважно, пенсіонери, складали близько 10%), із сільських районів жителі не направлялися, харчоблоку так і немає, а одесити йшли на обстеження без направлень, що суперечить системі надання медичної допомоги (до того ж кошти на медичне обслуговування жителів Одеси закладені в міському бюджеті). Міський приписний контингент так і не з'явився і, судячи з усього, його не буде, а поліклініка на Приморському бульварі продовжувала існувати і фінансуватися з бюджету. Виявилося, що і перебування хворого на ліжку перевищує середньообласні показники, і рівень післяопераційної летальності досить високий, що знову підтвердили і статистичні дані першого кварталу 2005 року. Я докладно говорила про це в попередній статті, як і про те, що результатом аналізу стало цілком правомірне скорочення низки структурних підрозділів і, відповідно, штату.
Питання оптимізації діяльності центру постало цілком закономірно. Однак цьому процесу всіляко перешкоджала (і продовжує перешкоджати) так звана «ініціативна група» працівників закладу, яка понад два роки противиться назрілим змінам, бажаючи зберегти все, як було, незважаючи на здоровий глузд. Деяких співробітників, мабуть, влаштовує нинішній стан: гроші з бюджету на зарплатню надходять, а напружуватися особливо не треба, пацієнтів дуже мало. Люди, які вважають себе фахівцями в сфері організації охорони здоров'я, начебто не помічають, що неефективне використання ліжкового фонду, дублювання профільних ліжок, які не працюють, відсутність приписного населення призвело до того, що бюджетні кошти використовувалися на зарплатню надлишкової чисельності лікарів, які не виконують своїх функцій, сплату комунальних послуг і т.п. З погляду раціонально мислячої людини, яка ратує за ощадливе використання бюджетних грошей, вочевидь, що при нинішній ситуації вони витрачалися марно: за три роки близько мільйона гривень пішло, можна сказати, у нікуди. Це тільки по стаціонару, а якщо порахувати ще і кошти, витрачені на утримання поліклініки?
Відразу хочу зазначити: мій запит щодо приведення структури Одеського обласного медичного центру у відповідність з вимогами чинного законодавства був підтриманий 25 березня ц.р. сесією облради.
За регламентом Одеської облради термін розгляду депутатського запиту не повинен перевищувати один місяць. Але тільки через півтора місяці, у травні ц.р., було підписано розпорядження голови облдержадміністрації про створення робочої групи щодо розглядання порушених у запиті проблем. Очолив її заступник голови облдержадміністрації В.Г.Куриленко. (До речі, Володимир Григорович ще в квітні-червні 2004 р. входив як депутат облради до складу аналогічної робочої групи, отож історія питання йому була добре відома). Пунктом 2 розпорядження було доручено в термін до 16 травня дати пропозиції про шляхи врегулювання проблем комунальної установи ООМЦ. Єдине засідання відбулося 17 травня (!), але проблеми ООМЦ на ньому належним чином не розглядалися і шляхи їхнього вирішення не обговорювалися. Потім знову настала тиша. Мені довелося навіть звернутися до прокуратури м.Одеси з приводу невиконання депутатського запиту і порушення вимог Закону України «Про статус депутатів місцевих рад».
Минуло ще півтора місяця. І 4 липня мене запросили на засідання для підписання доповідної записки. Ну, нарешті, подумалося, буде ухвалено рішення, яке покладе край конфлікту в колективі і початок – процесу оптимізації діяльності центру. Однак, ознайомившись із запискою, зрозуміла, що мій оптимізм, на жаль, передчасний. Документ виявився хронологією вже відомих, неодноразово описаних і проаналізованих подій, пов'язаних з існуванням закладу в 2002-2005 роках і орендою його приміщень. Не представлено в ньому сподіваних варіантів вирішення проблеми, які, до речі, були позначені і у моєму депутатському запиті, і в зверненні трудового колективу, тієї його частини, що на ділі, а не на словах, турбується про добре ім'я колишньої лікарні водників і нинішнього центру. Замість цього рекомендовано направити матеріали до правоохоронних органів для визначення висновків. Начебто не можна було зробити це відразу після одержання документів, а не через 3,5 місяці після їхнього надходження.
Тим часом у зверненні трудового колективу діагностичного відділення (яке, власне, і було всі роки центром), спрямованому до облради, йшлося про шляхи виходу з кризи, а саме – про те, щоб додати відділенню статус обласного консультативно-діагностичного центру, тобто виконати, нарешті, рішення сесії облради про створення ООКДЦ, ухвалене в січні ц.р. «На даний момент проведена велика робота щодо його створення, - говориться в зверненні, - затверджено статут, отримано свідоцтво про державну реєстрацію... На жаль, кілька співробітників стаціонару, які іменують себе «ініціативною групою», всіляко перешкоджають створенню ООКДЦ, направляючи до різних інстанцій листи, які спотворюють реальну дійсність...». Додання статусу, на думку авторів звернення, «дасть можливість працювати на повну потужність на всю область, соціально захистить нас і додасть впевненості у завтрашньому дні». Такий варіант рішення підтриманий і Міністерством охорони здоров’я. У відповіді за підписом міністра М.Є.Поліщука про підсумки розгляду клопотання щодо затвердження штатного розпису Одеського обласного консультативно-діагностичного центру, говориться: «З огляду на обсяги консультаційно-діагностичної роботи, проведеної ООМЦ у 2004 році (19999 обстежень), а також з метою забезпечення населення області висококваліфікованою діагностикою, Міністерство охорони здоров'я України не заперечує проти збереження штатної чисельності центру в кількості 155,75 одиниці». Тобто, створена основа для раціонального використання збереженої досить потужної бази центру і продуктивної роботи фахівців, тепер треба подумати про умови функціонування консультативно-діагностичного центру.
Саме про це йшлося в моєму депутатському запиті. З другого боку, вважаю за доцільне в зв'язку з відсутністю приписного населення і дальністю розташування перенести поліклінічне відділення до ООМЦ, а також ліквідувати кардіохірургічне відділення, яке не виконує своїх функцій. І, з огляду на реальні потреби населення області і звертання відповідних організацій громадян, створити на базі стаціонару колишньої лікарні водників відділення для інвалідів Великої Вітчизняної війни і потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Всі умови для цього тут є.
І останнє. На засіданні робочої групи, яке відбулось 11 липня, був запропонований документ на ім'я голови облдержадміністрації, у якому ніби розставлені крапки над “і”. Але пункт про розгляд правоохоронними органами правомочності орендних відносин в ООМЦ затягне вирішення проблеми ще надовго. А бюджетні гроші летять...
