13 листопада 1905 року на Одеському залізничному вузлі відбулися збори робітників та службовців, на яких і було створено профспілкову організацію. Її очолив Іван Ананійович Авдєєв. Сьогодні ж це п'ять територіальних, один об'єднаний комітет і 398 первинних профспілкових організацій підприємств, структурних підрозділів, навчальних і медичних установ залізничного транспорту і транспортного будівництва.

А це десятки тисяч людей, зайнятих однією серйозною справою: забезпеченням надійних перевезень залізницею народногосподарських вантажів і пасажирів.

У колективах йде добра слава про трудові династії, що створювали і створюють славу Одеської залізниці. Їх майже півтори сотні. Виробничий стаж кожної з них нараховує від двохсот до чотирьохсот років. Серед них династії Колісниченків, Павлюченків, Костіних, Кергетів. П'ять чоловік з династії Паунка-Русаленка були визнані гідними знака “Почесний залізничник”.

Багато представників названих династичних родів продовжують трудитися на Одеській залізниці досі. Наприклад, Юрій Семенович Линюк, який після виходу на пенсію завідує галузевим музеєм. Характерно, що один з його дідів – Федір Петрович Линюк – прийшов працювати на залізницю наприкінці ХІХ століття, а син Валентин – наприкінці ХХ.

Продовжує сьогодні традиції трудової династії Паунка-Русаленка Володимир Володимирович. Він очолює залізнично-технічну школу, де готують машиністів локомотивів.

Нинішні залізничники не забувають своїх попередників. Колективом авторів написана і підготовлена до друку книжка “Історія Одеської залізниці”, у якій відбито трудові досягнення тих, хто склав славу цього багатотисячного колективу. Будуть у ній представлені трудові династії – і ті, про кого говорилося вище, і, тих, що залишилися за полями цих нотаток.